Capítulo Quarenta
РОЗДІЛ СОРОКОВИЙ
Devoção Reverencial de Filhos e Outros Subordinados
Благоговійна відданість синів та інших підлеглих осіб
A verdadeira devoção reverencial é demonstrada por aqueles que se consideram subordinados a Kṛṣṇa e por aqueles que se consideram filhos de Kṛṣṇa. Sāraṇa, Gada e Subhadrā são os melhores exemplos desta subordinação. Todos eles eram membros da dinastia Yadu e consideravam-se sempre protegidos por Kṛṣṇa. Similarmente, os filhos de Kṛṣṇa, tais como Pradyumna, Cārudeṣṇa e Sāmba, sentiam o mesmo. Kṛṣṇa teve muitos filhos em Dvārakā. Ele teve dez filhos com cada uma de Suas 16.108 rainhas, e todos esses filhos, encabeçados por Pradyumna, Cārudeṣṇa e Sāmba, consideravam-se sempre protegidos por Kṛṣṇa. Certas vezes, quando os filhos de Kṛṣṇa jantavam com Ele, eles abriam suas bocas para que Kṛṣṇa lhes desse de comer. Às vezes, quando Kṛṣṇa acariciava um de Seus filhos, o filho se sentava no colo de Kṛṣṇa e, enquanto Kṛṣṇa abençoava a cabeça do filho cheirando-a, os outros vertiam lágrimas pensando em quantas atividades piedosas aquele filho devia ter executado em sua vida anterior. Dos muitos filhos de Kṛṣṇa, Pradyumna, um filho de Rukmiṇī, a principal rainha de Kṛṣṇa, é considerado o líder. Os atributos do corpo de Pradyumna eram absolutamente semelhantes aos de Kṛṣṇa. Os devotos puros de Kṛṣṇa glorificam Pradyumna por ele ser tão afortunado: tal pai tal filho.
Справжню благоговійну відданість Крішні виявляють ті, хто має себе за залежного від Крішни, а також ті, хто має себе за сина Крішни. Взірцями осіб, що відчувають свою залежність від Господа, є Сарана, Ґада й Субгадра*. Усі вони, бувши члени роду Яду, думають про Крішну як про свого захисника. Такі самі почуття мали й сини Крішни Прад’юмна, Чарудешна й Самба. У Крішни в Двараці було багато синів. З кожною зі Своїх 16108 цариць Він мав по десятеро синів, й усі ці сини на чолі з Прад’юмною, Чарудешною й Самбою також думали про Крішну як про свого захисника. Обідаючи разом з Крішною, вони відкривали рота, і Крішна годував їх. Коли Крішна пестив когось із синів, той залазив Йому на коліна, й, тимчасом як Крішна вдихав запах волосся на голові сина, що було надзвичайним благословенням, усі, хто був присутній при тому, плакали, думавши про те, яку силу доброчесних вчинків мала звершити ця особа за попередніх життів, щоб зараз бути сином Крішні. З численних синів Крішни Прад’юмну, якого народила Крішні Рукміні, Його перша цариця, вважають за найзначнішого. Прад’юмна весь удався в батька. Чисті віддані Крішни уславлюють щасливого Прад’юмну: який батько, такий син.
* Син Крішни. Не плутати з другом-доброзичливцем Крішни, Субгадрою, за якого йдеться далі (прим. пер.).
No Hari-vaṁśa, há uma descrição das atividades de Pradyumna quando este raptou Prabhāvatī. Nessa ocasião, Pradyumna se dirigiu a Prabhāvatī dizendo: “Minha querida Prabhāvatī, vê só o cabeça de nossa família, Śrī Kṛṣṇa. Ele é o próprio Viṣṇu, o condutor supremo de Garuḍa, e é o nosso mestre supremo. Por termos nos tornado tão orgulhosos e confiantes de que Ele está nos protegendo, às vezes sequer nos importamos se temos de lutar com Tripurāri [o Senhor Śiva]”.
У книзі «Харі-вамша» описано, як Прад’юмна викрадав Прабгаваті. Прад’юмна, звертаючись до Прабгаваті, сказав: «Люба Прабгаваті, подумай-но про того, хто є чільником нашої родини. Він — Шрі Крішна. Сам Вішну, Верховний Господь, якого носить на своїй спині Ґаруда, є нашим верховним володарем. Через те, що Він завжди захищає нас, ми стали горді і певні себе, аж іноді беремо думати, що нам не страшний герць з самим Тріпурарі [Господом Шівою]».
Há dois tipos de devotos ocupados no serviço devocional com respeito e veneração, e os servos na morada de Dvārakā sempre adoram Kṛṣṇa como a Personalidade de Deus mais respeitável e venerada. Kṛṣṇa os cativa por causa de Suas opulências sobreexcelentes. Os membros que sempre se consideravam protegidos por Kṛṣṇa podiam converter sem grande esforço sua convicção em demonstração prática, porque às vezes se verificava que os filhos de Kṛṣṇa agiam muito ilegalmente em vários lugares, apesar do que Kṛṣṇa e Balarāma davam-lhes completa proteção.
Відданих, що виконують віддане служіння Господу у почуттях великої шаноби та благоговіння, є два різновиди — підлеглі Господа та Його сини. Слуги Крішни у Двараці завжди поклоняються Йому як найбільш шанованому й обожнюваному Богові-Особі. Крішна полоняє їх розум Своїми неперевершними щедротами. Члени родини Крішни, знавши, що Крішна завжди захищає їх, були готові продемонструвати цю свою переконаність будь-коли: часами Крішна та Баларама брали під захист синів Крішни навіть тоді, коли ті, що траплялось не раз, переступали дозволені законами межі.
Mesmo Balarāma, o irmão mais velho de Kṛṣṇa, às vezes Lhe oferecia respeitos inconscientemente. Certa vez em que apareceu diante do Senhor Balarāma, Kṛṣṇa estava ansioso por oferecer Seus respeitos a Seu irmão mais velho, mas, nessa ocasião, a maça de Balarāma estava abaixada sobre os pés de lótus de Kṛṣṇa. Em outras palavras, a maça que se encontrava na mão de Balarāma ofereceu seus próprios respeitos a Kṛṣṇa. Como se explicou anteriormente, estes sentimentos de subordinação manifestam-se às vezes como anubhāva.
Навіть Баларама, старший брат Крішни, іноді складав Йому шану, Сам того не усвідомлюючи. Якось Крішна, прийшовши до Господа Баларами, поквапився скласти шану Своєму старшому брату, але за мить до того булава Баларами схилилася до лотосових стіп Крішни — тобто булава, що її тримав в руці Баларама, сама вклонилася Крішні. Ці почуття підлеглости, як пояснювалося вище, іноді виявляються в стані анубгави.
Quando semideuses dos planetas celestiais vinham ter com Śrī Kṛṣṇa, todos os filhos de Kṛṣṇa os seguiam, e o Senhor Brahmā espargia-lhes água de seu kamaṇḍalu. Quando os semideuses apareciam diante de Kṛṣṇa; em vez de se sentarem em cadeiras douradas, os filhos de Kṛṣṇa se sentavam no solo, que era coberto com pele de veado.
Коли півбоги з райських планет вдалися до Шрі Крішни, усі сини Крішни пішли за ними, а Господь Брахма бризкав на всіх водою зі свого камандалу. Коли нарешті півбоги стали перед Крішною, Його сини замість усістися на золотих стільцях посідали на підлозі, застеленій оленячими шкурами.
Algumas vezes, o comportamento dos filhos de Kṛṣṇa parece similar ao comportamento de Seus servos pessoais. Os filhos costumavam, por exemplo, oferecer suas reverências, eram silenciosos, submissos e afáveis, e estavam sempre dispostos a levar a cabo as ordens de Kṛṣṇa, mesmo a custo de suas vidas. Quando estavam presentes diante de Kṛṣṇa, eles se prostravam no chão. Eram muito silenciosos e constantes, e costumavam evitar tossir e gargalhar perante o Senhor. Além disso, jamais discutiam os passatempos em amor conjugal de Kṛṣṇa. Em outras palavras, os devotos que se ocupam em serviço devocional reverencial não devem discutir os casos de amor conjugal de Kṛṣṇa. Ninguém deve reivindicar sua relação eterna com Kṛṣṇa a menos que seja liberado. Na fase de vida condicionada, os devotos têm que executar os deveres prescritos recomendados nos códigos do serviço devocional. Aquele que amadurece no serviço devocional e é uma alma realizada pode conhecer sua própria relação eterna com Kṛṣṇa. Não devemos tentar estabelecer uma relação artificialmente. Verifica-se que, certas vezes, uma pessoa luxuriosa e condicionada tenta prematura e artificialmente estabelecer uma relação com Kṛṣṇa em amor conjugal. O resultado disso é que ela se torna prākṛta-sahajiyā, ou alguém que aceita tudo como algo barato. Apesar de tais pessoas estarem muito ansiosas por estabelecer uma relação com Kṛṣṇa em amor conjugal, sua vida condicionada no mundo material é ainda muito abominável. Alguém que tenha realmente estabelecido sua relação com Kṛṣṇa não é mais capaz de agir no plano material, e seu caráter pessoal é incriticável.
Інколи поведінка синів Крішни нагадує поведінку Його особистих слуг. Наприклад, сини Крішни мали звичай кланятися Йому, старалися не порушувати тиші, були слухняні й лагідні і завжди напоготові виконати накази Крішни, навіть якби їм довелося б задля Нього накласти головою. З’являючись перед Крішною, вони простирались на землі у поклоні. Вони були дуже тихими і спокійними дітьми, коли були з Господом, мали звичку стримувати сміх і кашель. Також вони ніколи не обговорювали любовних розваг Крішни. Отож відданим, які перебувають на рівні благоговійного відданого служіння, не слід обговорювати любовних справ Крішни. Ніхто не має права претендувати на вічні стосунки з Крішною доти, доки стане звільненою душею. Віддані в зумовленому стані свого існування мають виконувати визначені їм обов’язки згідно з правилами відданого служіння. А коли людина досягає зрілости у відданому служінні і стає свідомою себе душею, отоді тільки вона стає здатна усвідомити свої вічні стосунки з Крішною. Не слід намагатися встановити якихось стосунків штучно. Інколи можна бачити, що якась зумовлена, повна хіті людина передчасно й штучно намагається встановити якісь взаємини з Крішною у стосунках кохання. Така людина стає пракріта- сахаджією, тим, хто усе сприймає поверхово. Подібні особи, хоч і усіляко розпалюють у собі бажання встановити з Крішною стосунки кохання, лишаються зумовленими душами цього матеріального світу і спосіб їхнього життя часто гідний найсуворішого осуду. Людина, яка дійсно встановила стосунки з Крішною, вже не діятиме на матеріальному рівні і стає людиною бездоганної вдачі.
Em uma ocasião, quando o Cupido foi visitar o Senhor Kṛṣṇa, certo devoto dirigiu-se a ele como segue: “Meu querido Cupido, porque tiveste a boa fortuna de lançar tua visão aos pés de lótus de Kṛṣṇa, as gotas de suor sobre teu corpo estão se congelando e estão parecendo as frutas kaṇṭakī [um tipo de fruta pequena encontrada em arbustos espinhosos]”. Estes são sinais de êxtase e veneração à Suprema Personalidade de Deus. Quando os príncipes da dinastia Yadu ouviam a vibração do búzio de Kṛṣṇa, o búzio Pāñcajanya, os pelos de seus corpos arrepiavam-se de pronto em júbilo extático. Em tais momentos, parecia que todos os pelos dos corpos dos príncipes dançavam em êxtase.
Коли Купідон з якоїсь нагоди завітав до Господа Крішни, певний відданий звернувся до нього з такою молитвою: «Любий Купідоне! Тобі пощастило зупинити свої очі на лотосових стопах Крішни, через що краплини поту на твоєму тілі замерзли і тепер нагадують плоди кантакі [різновид невеликих ягід, що ростуть на колючих кущах]». Ці ознаки свідчать, що відданий у присутності Верховного Бога-Особи відчуває благоговійний екстаз. Коли царевичі Ядави чули голос Крішниної мушлі Панчаджан’ї, від екстазу та радости волосся на їхньому тілі негайно настовбурчувалося. У такі хвилини здавалося, ніби кожна волосинка на тілі царевичей танцює в екстазі.
Além do júbilo, às vezes há sintomas de desapontamento. Certa vez, Pradyumna se dirigiu a Sāmba com as seguintes palavras: “Meu querido Sāmba, és uma personalidade imensamente gloriosa! Vi certa vez, enquanto brincavas no chão, que teu corpo ficou coberto de poeira. Contudo, nosso pai, o Senhor Kṛṣṇa, tomou-te em Seu colo. Eu sou tão desafortunado, no entanto, que nunca pude obter semelhante amor de nosso pai”. Esta declaração é um exemplo de desapontamento em amor.
Іноді радощі супроводжуються відчаєм. Певного разу Прад’юмна звернувся до Самби з такими словами: «Любий Самбо, ти поістині зажив великої слави! Якось я бачив, як наш батько, Господь Крішна, взяв тебе на Свої коліна, дарма що твоє тіло було вкрите порохом, бо якраз перед тим ти бавився на подвір’ї. Мені ж ніколи не щастило дізнати такого вияву любови від нашого батька!» Це висловлювання є виявом почуття відчаю в любовних стосунках.
Considerar Kṛṣṇa nosso superior chama-se sentimento reverencial, e, quando, além disso, um devoto sente que Kṛṣṇa é seu protetor, seu amor transcendental por Kṛṣṇa aumenta, e seus sentimentos combinados se chamam devoção reverencial. Quando esta devoção reverencial constante aumenta ainda mais, chama-se amor a Deus com devoção reverencial. A atração e a afeição constituem dois sintomas relevantes desta fase. Imbuído desta atitude de devoção reverencial, Pradyumna nunca conversava com seu pai em voz alta. Com efeito, ele sequer desencontrava seus lábios, tampouco mostrava em algum momento seu rosto cheio de lágrimas. Ele olhava sempre e apenas para os pés de lótus de seu pai.
Якщо відданий ставиться до Крішни як до вищого за себе, кажуть, що він благоговіє перед Ним, а коли до того ж відданий бачить у Крішні свого заступника, його трансцендентна любов до Крішни ще зростає, і поєднання цих почуттів називають благоговійною відданістю. Коли ця устійнена шаноблива відданість зростає далі, це називають любов’ю до Бога у шанобливій відданості. Визначальних ознак цього рівня є дві — потяг і ніжна прихильність. Прад’юмна, перебувавши саме в такому настрої благоговійної відданости, ніколи не промовляв до свого батька голосно. Власне, він не дозволяв собі навіть розтулити рота, і не бувало такого, щоб його обличчя було мокре від сліз у присутності батька. Він ніколи не дивився просто на батька, а тільки на батькові лотосові стопи.
Há outro exemplo de amor constante e fixo por Kṛṣṇa na passagem em que Arjuna informou-O da morte de Abhimanyu, seu filho, que também era sobrinho de Kṛṣṇa. Abhimanyu era filho de Subhadrā, a irmã mais nova de Kṛṣṇa. Ele foi morto na Batalha de Kurukṣetra pelos esforços combinados de todos os comandantes do exército do rei Duryodhana, a saber, Karṇa, Aśvatthāmā, Jayadratha, Bhīṣma, Kṛpācārya e Droṇācārya. A fim de assegurar a Kṛṣṇa que não houve abalo no amor de Subhadrā, Arjuna informou-Lhe: “Embora Abhimanyu tenha sido morto quase em Tua presença, o amor que Subhadrā sente por Ti não foi de modo algum perturbado – sequer levemente se alterou sua cor original”.
Є й інший приклад непохитної й міцної любови до Крішни — коли Арджуна повідомив Його про смерть свого сина Абгіман’ю, який доводився Крішні племінником. Абгіман’ю був сином Субгадри, молодшої сестри Крішни. Його вбито на полі битви Курукшетра об’єднаними зусиллями усіх воєначальників армії царя Дурйодгани — Карни, Ашваттгами, Джаядратги, Бгішми та Дроначар’ї. Прагнувши запевнити Крішну, що любов Субгадри до Нього лишилася незмінною, Арджуна повідомив Його: «Хоча Абгіман’ю вбили майже в Тебе перед очима, любов Субгадри до Тебе лишилася такою самою, як і колись — в ній ні на йоту нічого не змінилось».
Kṛṣṇa exprimiu a afeição que tem por Seus devotos quando Ele próprio pediu a Pradyumna que não se sentisse tão envergonhado diante dEle. Deste modo Kṛṣṇa Se dirigiu a Pradyumna: “Meu querido rapaz, deixa de lado teu sentimento de inferioridade e levanta a cabeça. Conversa coMigo com uma voz clara e não chores. Olha para Mim de frente, e coloca tuas mãos em Meu corpo, sem qualquer hesitação. Não precisas mostrar tanta reverência diante de teu pai”.
Прихильність до Своїх відданих Крішна якось виявив, коли попрохав Прад’юмну не бути таким сором’язливим, сказавши йому: «Любий хлопчику, забудь про свою підлеглість. Прохаю, не опускай голови, не ковтай слів і не плач. Дивись Мені прямо у вічі і не вагайся обійняти Мене. Нема ніякої потреби виказувати надмір шанобливости до рідного батька!»
Pradyumna sempre demonstrava seu apego a Kṛṣṇa através de sua ação. Sempre que seu pai mandava que levasse algo a cabo, ele imediatamente executava a ordem considerando a tarefa nectárea, mesmo caso fosse uma tarefa venenosa. De maneira similar, sempre que entendia algo como desaprovado por seu pai, ele rejeitava imediatamente como algo venenoso, mesmo caso pudesse ser como néctar.
Прихильність Прад’юмни до Крішни виявлялась у всьому, хоч би що він робив. Коли батько загадував йому зробити щось, він негайно виконував наказ, приймаючи завдання як нектар, навіть якщо то було для нього мов отрута. Так само, бачивши, що батько не схвалює чогось, він негайно відкидав ту річ як отруту, навіть якщо для нього то видавалося справжнім нектаром.
Pradyumna exprimiu o apego em ansiedade que sentia por Kṛṣṇa ao dizer a sua esposa Rati: “O inimigo, Śambara, já foi morto. Agora estou ansiosíssimo por ver meu pai, que é meu mestre espiritual e que sempre traz conSigo o búzio conhecido como Pāñcajanya”. Pradyumna sentiu grande saudade de Kṛṣṇa quando este Se ausentou de Dvārakā de maneira a estar no campo de batalha de Kurukṣetra. Ele disse: “Desde que meu pai deixou Dvārakā, não sinto tanto prazer em treinar luta, nem estou interessado em alguma espécie de divertimento. E que necessidade tenho eu de falar destas coisas? Sequer desejo permanecer em Dvārakā na ausência de meu pai”.
Палку прихильність до Крішни, змішану з тривогою, Прад’юмна виразив у словах, звернених до його дружини Раті: «Ворога Шамбару вже вбито. Тепер я хотів би побачити батька, хто є моїм духовним вчителем і завжди має коло себе мушлю Панчаджан’ю». Коли Крішна відбув із Двараки на поле битви Курукшетра, Прад’юмна гостро переживав розлуку з Ним. Він сказав: «Відколи батько покинув Двараку, я не маю втіхи ні від спортивних розваг, ані від бойових вправ. Та ж хіба є потреба взагалі згадувати про ці речі тепер? Зараз, коли у Двараці батька немає, я навіть не хочу лишатися тут».
Quando Pradyumna regressou a casa após matar Śambarāsura e viu seu pai, Kṛṣṇa, diante de si, ficou tão alegre que nem mesmo ele foi capaz de compreender seu regozijo naquela ocasião. Este é um exemplo de sucesso na separação. Observou-se satisfação similar quando Kṛṣṇa retornou do campo de batalha de Kurukṣetra para Seu lar em Dvārakā. Todos os Seus filhos estavam tão alegres que, por êxtase, cometeram muitos erros repetidamente. Tais erros eram sinais de completa satisfação.
Коли Прад’юмна після того, як вбив Шамбарасуру, повернувся додому і побачив перед собою свого батька Крішну, його затопила така невимовна радість, що він сам не міг зрозуміти, що з ним коїться. Це — приклад досягнення успіху в розлуці. Подібне вдоволення можна було спостерігати, коли Крішна повернувся з поля битви Курукшетра додому, у Двараку. Усі Його сини невимовно зраділи, і через те, що вони були в екстазі, вони робили все не як годиться. Така плутаність у їхніх діях свідчила про те, що вони задоволені найвищою мірою.
Todos os dias, Pradyumna olhava para os pés de lótus de Kṛṣṇa com lágrimas nos olhos. Estes sinais de devoção reverencial por parte de Pradyumna podem ser descritos da mesma forma que foram descritos no caso de outros devotos.
Щодня очі Прад’юмни, звернені на лотосові стопи Крішни, були зволожені сльозами. Ці ознаки благоговійної відданости з боку Прад’юмни можуть бути описані так само, як їх описано у випадках з іншими відданими.