VERSO 20
TEXT 20
Texto
Текст
prapadyante ’nya-devatāḥ
taṁ taṁ niyamam āsthāya
prakṛtyā niyatāḥ svayā
прападйанте ’нйа-девата̄х̣
там̇ там̇ нійамам а̄стга̄йа
пракр̣тйа̄ нійата̄х̣ свайа̄
Sinônimos
Послівний переклад
ка̄маіх̣—бажаннями; таіх̣ таіх̣—різноманітними; хр̣та—позбавлені; джн̃а̄на̄х̣—знання; прападйанте—віддаються; анйа—іншим; девата̄х̣—напівбоги; там там—відповідних; нійамам—правил; а̄стга̄йа—дотримуючись; пракр̣тйа̄—природою; нійата̄х̣—що перебувають під контролем; свайа̄—своєю власною.
Tradução
Переклад
Aqueles cuja inteligência foi roubada pelos desejos materiais rendem-se aos semideuses e prestam adoração através de determinadas regras e regulações que se coadunam com suas próprias naturezas.
Ті, чий розум захоплено матеріальними бажаннями, віддаються напівбогам і дотримуються певних правил та приписів поклоніння, згідно власної природи.
Comentário
Коментар
Aqueles que estão livres de todas as contaminações materiais rendem-se ao Senhor Supremo e ocupam-se em Seu serviço devocional. Enquanto não expurgarem a contaminação material, eles, por natureza, continuarão sendo não-devotos. Mas mesmo aqueles que têm desejos materiais e que recorrem ao Senhor Supremo não sentem muita atração pela natureza externa; como se aproximam da meta correta, eles logo ficam livres de toda a luxúria material. No Śrīmad-Bhāgavatam, recomenda-se que, quer alguém seja um devoto puro e livre de todos os desejos materiais, quer esteja cheio de desejos materiais, quer deseje livrar-se da contaminação material, ele deve em todos os casos render-se a Vāsudeva e adorá-lO. Como se confirma no Bhāgavatam (2.3.10):
Ті, хто звільнився від будь-якої матеріальної скверни, впокоряються Верховному Господеві і стають на шлях відданого служіння Йому. Але доки людина повністю не змиє з себе матеріальної скверни, вона, природно, не може стати відданим. Однак, навіть якщо хтось і має матеріальні бажання, але вдається по допомогу до Господа, чари зовнішньої природи поступово втрачають свою владу над ним. Він прямує до правильної мети, і тому незабаром звільнюється від будь-якої матеріальної хтивості. В Ш́рı̄мад- Бга̄ґаватам дано пораду: «Ким би не була людина — чистим відданим, вільним від усіх матеріальних бажань, або сповненою ними, чи вона бажає звільнитись від матеріальної скверни — в будь- якому разі вона повинна віддатися Ва̄судеві і поклонятись Йому». В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (2.3.10) сказано:
mokṣa-kāma udāra-dhīḥ
tīvreṇa bhakti-yogena
yajeta puruṣaṁ param
мокша-ка̄ма уда̄ра-дгı̄х̣
тı̄врен̣а бгакті-йоґена
йаджета пурушам̇ парам
Os menos inteligentes que perderam seu tino espiritual refugiam-se nos semideuses, esperando, com isso, obter a satisfação imediata dos seus desejos materiais. De um modo geral, eles não buscam a Suprema Personalidade de Deus, porque estão influenciados pelos modos inferiores da natureza (ignorância e paixão) e por isso adoram vários semideuses. Eles se satisfazem em seguir as regras e regulações de adoração. Os adoradores de semideuses são motivados por desejos muito limitados e não sabem como alcançar a meta suprema, mas o devoto do Senhor Supremo não fica desorientado. Porque a literatura védica recomenda que se adorem diferentes deuses para se alcançar diferentes resultados (p.ex., recomenda-se a um homem doente que adore o Sol), aqueles que não são devotos do Senhor pensam que, para eles conseguirem certos resultados, os semideuses são melhores do que o Senhor Supremo. Mas o devoto puro sabe que o Supremo Senhor Kṛṣṇa é o senhor de todos. No Caitanya-caritāmṛta (Ādi 5.142), afirma-se que ekale īśvara kṛṣṇa, āra saba bhṛtya: só a Suprema Personalidade de Deus, Kṛṣṇa, é o senhor, e todos os outros são servos. Portanto, o devoto puro jamais procura satisfazer suas necessidades materiais através da intervenção dos semideuses. Ele depende do Senhor Supremo e se satisfaz com aquilo que Este lhe der.
Менш розумні люди, що втратили відчуття духовного, знаходять притулок у напівбогів, аби негайно здійснити свої матеріальні бажання. Звичайно такі люди не звертаються до Верховного Бога- Особи, тому що перебувають в нижчих ґун̣ах природи (невігластва та пристрасті) й тому поклоняються різним напівбогам. Дотримуючись правил і приписів такого поклоніння, вони почуваються цілком задоволеними. Шанувальників напівбогів спонукують дріб’язкові бажання, і їм невідомі шляхи до вищої мети, але відданий Верховного Господа не збочує з правильного напрямку. Ведична література радить поклонятися різним напівбогам задля різних цілей (наприклад, хворому радять поклонятись Сонцю), — і тому ті, хто не є відданими Господа, вважають, що для досягнення певних цілей напівбоги кращі, ніж Верховний Господь. Однак, чистий відданий знає, що Верховний Господь Кр̣шн̣а є володар усього. В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (А̄ді 5.142) сказано: екале ı̄ш́вара кр̣шн̣а, а̄ра саба бгр̣тйа — «Верховний Бог-Особа Кр̣шн̣а є єдиний володар, усі ж інші — слуги». Тому чистий відданий ніколи не звертається до напівбогів, щоб задовольнити свої матеріальні потреби. Він покладається на Верховного Господа. І чистий відданий вдовольняється тим, що дає Господь.