VERSO 34
TEXT 34
Texto
Текст
pramāthi balavad dṛḍham
tasyāhaṁ nigrahaṁ manye
vāyor iva su-duṣkaram
прама̄тгі балавад др̣д̣гам
тасйа̄хам̇ ніґрахам̇ манйе
ва̄йор іва су-душкарам
Sinônimos
Послівний переклад
чан̃чалам—мерехтливий; хі—неодмінно; манах̣—розум; кр̣шн̣а—о Кр̣шн̣о; прама̄тгі—що несе збудження; бала-ват—сильний; др̣д̣гам—упертий; тасйа—його; ахам—я; ніґрахам—підкорити; манйе—думати; ва̄йох̣—вітру; іва—як; су-душкарам—важко.
Tradução
Переклад
A mente é inquieta, turbulenta, obstinada e muito forte, ó Kṛṣṇa, parece-me que subjugá-la é mais difícil do que controlar o vento.
Розум неспокійний, бурхливий, впертий і дуже сильний, о Кр̣шн̣о, і підкорити його, мені здається, важче, ніж приборкати пориви вітру.
Comentário
Коментар
A mente é tão forte e obstinada que, às vezes, supera a inteligência, embora o que se espera é que a mente seja subserviente à inteligência. Para um homem que vive o cotidiano e que tem de combater tantos elementos opositores, decerto é muito difícil controlar a mente. Valendo-se de artifícios, talvez a pessoa estabeleça mentalmente uma relação equilibrada com amigos e inimigos, mas em última análise homem nenhum no mundo pode agir assim, pois isto é mais difícil do que controlar o vento tempestuoso. Na literatura védica (Kaṭha Upaniṣad 1.3.3-4), afirma-se:
Розум настільки сильний та настирливий, що іноді він перемагає інтелект, хоча інтелект за своєю природою призначений керувати розумом. У повсякденному житті людині, яка змушена долати стільки перешкод, звичайно дуже важко контролювати розум. Можна штучно врівноважити розум у ставленні до друзів та ворогів, але, врешті-решт, жодній пересічній людині це не під силу, бо це важче, ніж стримувати шалені пориви вітру. В ведичній літературі (Кат̣га Упанішада 1.3.3 – 4) сказано:
śarīraṁ ratham eva ca
buddhiṁ tu sārathiṁ viddhi
manaḥ pragraham eva ca
ш́арı̄рам̇ ратгам ева ча
буддгім̇ ту са̄ратгім віддгі
манах̣ праґрахам ева ча
viṣayāṁs teṣu gocarān
ātmendriya-mano-yuktaṁ
bhoktety āhur manīṣiṇaḥ
вішайа̄м̇с тешу ґо-чара̄н
а̄тмендрійа-мано-йуктам̇
бгоктетй а̄хур манı̄шін̣ах̣
“O indivíduo é o passageiro no carro do corpo material, e a inteligência é o condutor. A mente é o instrumento de direção, e os sentidos são os cavalos. Dessa forma, o eu goza ou sofre na associação com a mente e os sentidos. Esta idéia é defendida pelos grandes pensadores.” Supõe-se que a inteligência dirija a mente, mas a mente é tão forte e obstinada que muitas vezes domina até mesmo a própria inteligência da pessoa, assim como uma infecção aguda pode superar a eficácia do remédio. Presume-se que tal mente forte seja controlada pela prática de yoga, mas tal prática nunca é viável para uma pessoa que, como Arjuna, tem de enfrentar o mundo. E que se pode dizer do homem moderno? A analogia usada aqui é apropriada: ninguém pode capturar a ventania. E é ainda mais difícil capturar a mente turbulenta. A maneira mais fácil de controlar a mente, como o Senhor Caitanya sugeriu, é cantar com toda a humildade “Hare Kṛṣṇa”, o grande mantra da libertação. O método prescrito é sa vai manaḥ kṛṣṇa-padāravindayoḥ: deve-se ocupar a mente por completo em Kṛṣṇa. Só então não restarão outras ocupações para agitar a mente.
«Душа сидить у повозці матеріального тіла, а інтелект правує. Розум — це віжки, а чуття — це коні. Таким чином, «я», душа, насолоджується або страждає в оточенні розуму та чуттів. Такою є думка великих мислителів». Інтелект повинен скеровувати розум, але розум такий дужий і впертий, що часто долає інтелект людини, подібно до того, як сильна інфекція іноді перевершує ефективність ліків. Цей владний розум слід приборкувати, практикуючи йоґу, однак для такої світської людини, як Арджуна, її практика є нездійсненною. Що ж тоді можна сказати про сучасну людину? Тут наведене дуже вдале порівняння: неможливо стримати пориви вітру. А приборкати бурхливий розум навіть іще важче. Найлегшим засобом розумового контролю, за порадою Господа Чаітанйі, є смиренне оспівування Харе Кр̣шн̣а-мантри, великої мантри визволення. На такому шляху — са ваі манах̣ кр̣шн̣а-пада̄равіндайох̣ — людина повинна цілком зосередити свій розум на Кр̣шн̣і. І тоді не залишиться жодної шпарини, крізь яку могли б просякнути чинники, що збуджують розум.