Пані й панове, темою нашої сьогоднішньої лекції є вчення Вед. Що таке Веди? Санскритський дієслівний корінь веда можна тлумачити по-різному, але зміст його, зрештою, залишається незмінним — веда означає знання. Будь-яке знання, що ви його приймаєте, є веда, тому що вчення Вед є джерелом усього знання. В обумовленому стані знання наше не бездоганне, тому що обумовленій душі притаманні чотири недоліки, які відрізняють її від звільненої душі. По-перше, обумовлена душа не може не помилятися. Наприклад, в нашій країні Маха̄тму Ґанді вважали дуже видатною особою, однак і він зробив багато помилок. Так — наприкінці свого життя він знехтував порадами свого секретаря, який попереджав його: «Маха̄тма̄ Ґанді, не ходіть на збори в Нью-Делі! Я маю друзів — я знаю: там буде небезпечно...» Але він поїхав туди і його там вбили. Отже, навіть такі видатні особистості, як Маха̄тма̄ Ґанді, президент Кеннеді й дуже багато інших припускалися помилок. Людині властиво помилятися. В цьому полягає один з недоліків обумовленої душі.

Другий недолік — перебувати в ілюзії. Ілюзія — це сприйняття того, чого насправді немає, ма̄йа̄. Ма̄йа̄ означає — «те, чого немає». Так, кожен приймає своє тіло за себе. Якщо я запитаю вас, хто ви, ви відповісте: «Я містер Джонс, я багата людина, я — те, я — се...» І все це буде ототожненням із власним тілом. Але насправді ви не тіло. Це — ілюзія.

Третім недоліком є схильність обманювати. Кожен має нахил обманювати інших. Хоч один і найостанніший дурень, він виставляє себе надзвичайно розумним. І хоча цілком очевидно, що він в ілюзії і робить помилки, він розумуватиме: «Я вважаю, що це так, а це ось так». Він навіть не усвідомлює, в якому становищі перебуває. Він, хоча і має багато недоліків, береться писати філософські книжки. Такою є його хвороба. Це — обман.

І нарешті, наші почуття недосконалі. Ми дуже пишаємось нашими очима. Часто хтось та й кине виклик: «Чи можете ви показати мені Бога?» Але чи є у вас очі, здатні побачити Його? Якщо в кімнаті раптово стане темно, ви не зможете розгледіти як слід навіть своєї долоні. Отже, чи велика сила вашого зору? Тому слід облишити надію отримати знання (веду) за допомогою недосконалих чуттів. Обтяжені недоліками обумовленого життя, ми не спроможні нікому дати досконалого знання. Ми такі недосконалі! Тому ми сприймаємо Веди такими, якими вони є.

Ви можете називати Веди індуїзмом, але саме поняття «інду-їзм» — іноземного походження. Ми не індуси. Наше справжнє посвідчення — варна̄ш́рама. Варна̄ш́рама вказує на послідовників Вед, тих, хто визнає восьмичленний поділ людського суспільства на варни і а̄ш́рами. Є вісім суспільних розподілів: чотири соціальні класи і чотири статуси духовного життя, що й називають варна̄ш́рамою. В Бгаґавад-ґı̄ті (4.13) сказано: «Такі розподіли суспільства існують скрізь, бо їх створив Сам Бог». Суспільство поділяється на бра̄хман̣, кшатрій, ваіш́й та ш́удр. Бра̄хман̣и складають клас наймудріших людей, які знають, що таке Брахман. Подібним чином кшатрійі, адміністративна група — ще один клас інтеліґентних людей. Потім ідуть ваіш́йі — клас комерсантів та фермерів. Такий природний розподіл трапляється всюди. Він є ведичним принципом і ми приймаємо його. Засади Вед слід сприймати як аксіомні істини, тому що вони позбавлені помилок. Наприклад, в Індії коров’ячий кізяк вважають чистим, хоча він і є послідом тварини. В одному місці Вед ви знайдете припис, який радить негайно омитись, якщо ви торкнулись екскрементів тварини, але в іншому місці сказано, що виділення корови є чистими і якщо ви помастите нечисте місце коров’ячим навозом — місце очиститься. Наш пересічний здоровий глузд може заперечити: «Та це ж протиріччя!» Справді, це суперечить пересічним поглядам, але не істині. Це насправді так. В Калькутті один видатний вчений і лікар дослідив коров’ячий гній і виявив, що той містить всі антисептичні властивості.

В Індії, якщо одна людина каже другій: «Ти мусиш робити так, а не інакше», — співрозмовник може заперечити: «Чому саме ти так вважаєш? Хіба твоє твердження є ведичним приписом і я маю коритися, повіривши тобі на слово?» Ведичні приписи не можна інтерпретувати. Зрештою, ретельно дослідивши ці приписи, ви переконаєтесь, що вони позбавлені хиб.

Веди — це не добірка людської мудрості. Ведичне знання приходить з духовного світу, від Господа Кр̣шн̣и. Воно відоме також під назвою ш́руті, знання, що його набувають шляхом слухання. Воно не є емпіричним знанням. Ш́руті — як та мати, від якої ми так багато довідуємось. Наприклад, якщо ви захочете дізнатися, хто ваш батько, хто зможе відповісти вам? Ваша мати. Якщо мати скаже: «Ось твій батько», — ви змушені будете погодитись із цим. За допомогою досліджень неможливо виявити, хто ж є вашим батьком. Так само, якщо ви захочете пізнати щось, що перебуває за межами вашого досвіду, вашого експериментального знання й діяльності чуттів, вам доведеться прийняти Веди. Це не справа пошуку. Досліди вже було пророблено. Це вже всталене. Ви мусите, наприклад, погодитись із твердженням вашої матері. Іншого шляху немає.

Веди вважають за матір, а Брахму називають дідом, або пращуром, бо це йому першому було повідомлене ведичне знання. На початку творення першою живою істотою був Брахма̄. Він отримав ведичне знання і передав його На̄раді й іншим своїм синам та учням, а ті в свою чергу поширювали його серед своїх послідовників. Таким шляхом ведичне знання приходить через учнівську послідовність. У Бгаґавад-ґı̄ті (4.2) також підтверджується, що ведичне знання осягають саме так. Проробивши дослідницьку роботу, ви дійдете того ж висновку, але принаймні для того, щоб заощадити час, вам слід просто визнати це. Якщо ви схочете довідатись, хто є вашим батьком і якщо ви вважаєте свою матір авторитетом з цього питання, то все, що б вона вам не сказала, слід сприйняти на віру. Пересвідчення буває троякого роду: пратйакша, анума̄на і ш́абда. Пратйакша, тобто безпосереднє пересвідчення, не дуже надійне, тому що наші чуття недосконалі. Ми щоденно бачимо сонце і воно видається нам маленьким диском, хоча насправді своїми розмірами воно набагато перевершує більшість планет. Чого ж варте таке бачення? Отже, щоб якомога більше довідатись про сонце, нам треба читати книжки. Таким чином, безпосередній досвід є недосконалим. Далі йде індуктивне пізнання, котре висуває гіпотези: «Можливо, це так...» Наприклад, теорія Дарвіна твердить: «Це може бути подібним до цього, а те до того», — але чи можна вважати чиїсь недосконалі здогади за науку? Але якщо ви отримали знання з авторитетного джерела — воно досконале. Якщо авторитетне джерело — радіостанція — друкує в газеті програму передач, ви не станете заперечувати її. Вам нема потреби перевіряти її, тому що ви отримали її з авторитетного джерела.

Ведичне знання називають ш́абда-прама̄н̣а. Інша його назва — ш́руті. Ш́руті означає, що знання треба просто сприймати на слух. Веди вказують, що для того, щоб осягнути трансцендентальне знання, нам слід почути його від тих, хто має його. Трансцендентальне знання — це знання, яке прийшло ззовні всесвіту. У всесвіті існує матеріальне знання, а за його межами — трансцендентальне. Ми не спроможні досягти меж навіть цього всесвіту, годі казати про те, щоб увійти в світ духовний. Таким чином, оволодіти цілковитим знанням неможливо.

Існує духовне небо, існує інша природа, яка перебуває поза проявленим та непроявленим. Але як же набути знань про небо, що його планети і мешканці на них вічні? Знання про все це — там, в духовному небі, але як ви дослідите його? Це неможливо. Отож нам і залишається вдатися по допомогу до Вед. Такий підхід дає змогу оволодіти ведичним знанням. У нашому русі свідомості Кр̣шн̣и ми сприймаємо знання від найвищого авторитета, від Кр̣шн̣и. Кр̣шн̣у визнають за найвищий авторитет представники всіх класів людей. Я веду мову насамперед про дві групи трансценденталістів. Трансценденталістів однієї групи називають імперсоналістами, ма̄йа̄ва̄ді. Взагалі вони відомі як веда̄нтисти школи Ш́ан̇кара̄ча̄рйі. Але існує й інший клас трансценденталістів, ваішн̣ави: Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйа, Мадгва̄ча̄рйа, Вішн̣усва̄мı̄. І Ш́ан̇кара-сампрада̄йа і Ваішн̣ава-сампрада̄йа визнає Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу. Вважають, що Ш́ан̇кара̄ча̄рйа був імперсоналістом, котрий звіщав імперсоналізм, безособистісного Брахмана, але насправді він був прихованим персоналістом. У своїх коментарях до Бгаґавад-ґı̄ти він пише: «На̄ра̄йан̣а, Верховний Бог-Особа, перебуває поза межами космічного проявлення». Ще далі він знову запевняє: «Верховний Бог-Особа, На̄ра̄йан̣а, є Кр̣шн̣а. Він прийшов як син Девакı̄ та Васудеви». Він згадує, зокрема, імена батька і матері Кр̣шн̣и. Отже, всі трансценденталісти визнають Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу. Це безсумнівно. Нашим джерелом знань про свідомість Кр̣шн̣и є Бгаґавад-ґı̄та̄, яку отримано безпосередньо від Кр̣шн̣и. Ми видали Бгаґавад-ґı̄ту як вона є саме тому, що приймаємо Кр̣шн̣у, спираючись на Його слова, і ми не інтерпретуємо їх. Це ведичне знання. Ведичне знання чисте і тому ми приймаємо його. Ми приймаємо все, що каже Кр̣шн̣а. Такою є свідомість Кр̣шн̣и. Це заощаджує багато часу. Якщо ви приймете правильний авторитет, тобто отримаєте знання з авторитетного джерела — ви збережете багато часу. Наприклад, в матеріальному світі існують дві системи пізнання: індуктивна і дедуктивна. Дедуктивна логіка підказує: людина смертна. Ваш батько каже, що людина смертна, ваша сестра каже, що людина смертна, кожен скаже, що люди смертні. Немає потреби розвідуватись. Ви визнаєте, що людина смертна. Якщо ж вам забажається дослідити це питання, вам доведеться вивчити кожну людину і, зрештою, ви можете дійти гадки, що, можливо, все ж таки існує невмируща людина, просто ви її ще не побачили. Отже, такі ваші пошуки ніколи не закінчаться. На санскриті подібний шлях називають а̄рохою — висхідним. Якщо ви хочете здобути знання самотужки, використовуючи свої недосконалі чуття, ви ніколи не дійдете правильного висновку. Це неможливо.

В Брахма-сам̇гіті здибаємо таке місце: «Летіть літаком, що рухається зі швидкістю думки»... Наші матеріальні літаки можуть літати із швидкістю 3 000 кілометрів на годину, але якою є швидкість думки? Ви сидите собі вдома і раптом подумали про Індію, що за 10 000 кілометрів од вас — і ось ви вже там. Ваш розум перенісся туди, — настільки великою є швидкість розуму. Отже, сказано: «...Якщо ви будете з такою швидкістю мандрувати мільйони років, ви переконаєтесь, що духовне небо безмежне». Неможливо навіть наблизитись до нього. Тому ведичний припис вказує на необхідність наблизитись — вказує, вживаючи слово «обов’язково» — до істинного духовного вчителя, ґуру. Якою ж мусить бути кваліфікація духовного вчителя? Духовний вчитель — це той, хто належним чином вислухав ведичне послання з належного джерела, інакше він не є справжній духовний вчитель. Також він повинен на ділі непохитно втвердитись у Брахмані. Такими є дві якості духовного вчителя.

Рух свідомості Кр̣шн̣и цілком узгоджений з ведичними принципами. В Бгаґавад-ґı̄ті Кр̣шн̣а каже, що істинна мета вивчення Вед — віднайти Його. Брахма-сам̇гіта стверджує також: «У Кр̣шн̣и, Ґовінди — безліч форм, але всі вони є одним і тим же». Ці форми, тіла, не подібні до наших тіл, — Його тіло позбавлене вад. Моя форма має початок, але Його форма початку не має. Вона ананта. І Його форма — а в Нього безліч форм — не має кінця. Моє тіло сидить зараз тут, а не в моїй квартирі. Ваші тіла також тут, а не в ваших квартирах. Але Кр̣шн̣а може одночасно перебувати скрізь. Він може перебувати на Ґолоці Вр̣нда̄вана й водночас Він скрізь, всюдисущий. Він первісний і найстарший, але коли б ви не глянули на зображення Кр̣шн̣и, ви побачите п’ятнадцяти-двадцятирічного юнака — ніде ви не побачите зображень старого чоловіка. В Бгаґавад-ґı̄ті ви бачили зображення Кр̣шн̣и-візничого. Натоді Йому було щонайменше сто років. Він мав правнуків, хоча виглядав геть як юнак. Кр̣шн̣а, Бог, ніколи не старіє. Такою є Його вища сила. Якщо ви захочете віднайти Кр̣шн̣у, вивчаючи ведичну літературу, ви потрапите у безвихідь. Можливо, ви й досягнете успіху, але це дуже важко. Набагато легше довідатись про Нього від Його відданого. Відданий може відкрити Його вам: «Ось Він, візьміть Його». Віддані Кр̣шн̣и можуть зробити це.

Спочатку існувала лише одна Веда, і не було потреби читати її. Люди були настільки розумними й наділеними такою гостротою пам’яті, що могли зрозуміти Веду, лише раз почувши її з вуст духовного вчителя. Вони одразу ж могли збагнути її зміст. Але 5 000 років тому Вйа̄садева записав Веди для людей цього віку, Калі-йуґи. Він знав, що життя людей зрештою дуже покоротшає, пам’ять стане слабкою, а розум кволим. Тому його думкою було: «Я навчатиму ведичному знанню, записавши його». Він розділив Веди на чотири частини: Р̣к, Са̄ма, Атгарва і Йаджур. Потім він доручив опікуватися цими Ведами різним своїм учням. Після того він подбав про менш розумних людей: стрı̄, ш́удр і двіджа-бандгу. Він мав на увазі жінок, робітників і народжених в родинах вищих класів, але позбавлених відповідних якостей. Людину, що народилась в сім’ї бра̄хман̣и, але яка не має якостей бра̄хман̣и, називають двіджа-бандгу. Для таких людей Вйа̄садева уклав Маха̄бга̄рату, яку називають історією Індії, і вісімнадцять Пура̄н̣. Пура̄н̣и, Маха̄бга̄рата, чотири Веди і Упанішади — все це ведична література. Упанішади є частиною Вед. Потім для вчених і філософів Вйа̄садева підсумував ведичне знання в творі під назвою Веда̄нта-сӯтра. Цей твір є останнім словом Вед.

Хоча Вйа̄садева особисто, дотримуючись вказівок На̄ради, свого ґуру-маха̄ра̄джі, духовного вчителя, записав Веда̄нта-сӯтру, він все ж таки не був задоволений. Про це існує ціла оповідь, яку приведено в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Навіть уклавши Пура̄н̣и, Упанішади і Веда̄нта-сӯтру, Ведавйа̄са залишався невдоволеним. Тоді На̄рада, його духовний учитель, порадив йому: «Роз’ясни Веда̄нту». Веда̄нта означає «кінцеве знання» і остаточним знанням є Кр̣шн̣а. Кр̣шн̣а каже, що метою вивчення всіх Вед є пізнати Його, Кр̣шн̣у. Веда̄нта-кр̣д веда-від ева ча̄хам, — каже Кр̣шн̣а, — «Я — укладач Веда̄нти і Я — знавець Вед» (Б.-ґ. 15.15). Тому Кр̣шн̣а являється кінцевою метою. Це пояснюється в усіх коментарях ваішн̣ав до філософії веда̄нти. Ми, Ґауд̣ı̄йа-ваішн̣ави, маємо власні коментарі до філософії веда̄нти під назвою Ґовінда-бга̄шйа, що їх уклав Баладева Відйа̄бгӯшана. Так само Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйа й Мадгва̄ча̄рйа уклали свої коментарі. Варіант Ш́ан̇кара̄ча̄рйі не єдиний, є чимало коментарів до Веда̄нти, але через те, що ваішн̣ави не представили першими свої коментарі до Веда̄нти, люди перебувають під помилковим враженням, що коментар Ш́ан̇кара̄ча̄рйі є єдиним. Крім того, досконалий коментар до Веда̄нти, Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, написав сам Вйа̄садева. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, як і Веда̄нта-сӯтра, починається словами джанма̄дй асйа йатах̣. Це джанмадй асйа йатах̣ і з’ясовується повністю в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Веда̄нта-сӯтра лише натякає на те, що є Брахманом, Абсолютною Істиною: «Абсолютна Істина — це те, з чого все виникає». Це — підсумок, а в подробицях його пояснює Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Якщо все походить з Абсолютної Істини, то якою ж є Її природа? Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам пояснює це. Абсолютна Істина повинна мати свідомість. Вона є самосвітною (сва-ра̄т̣). Ми розвиваємо нашу свідомість і знання, отримуючи його від інших, але про Господа сказано, що він — самосяйний. Кінцевим підсумком ведичного знання є Веда̄нта-сӯтра, а Веда̄нта-сӯтру сам автор пояснює в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Отже, ми пропонуємо всім, хто прагне ведичного знання, спробувати осягнути його, звернувшись до пояснень Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам та Бгаґавад-ґı̄ти.