Тут пояснюються трансцендентні дії Верховного Господа, які Він здійснює за допомогою Своїх незбагненних потенцій. Наведені протиставлення підкреслюють незбагненність цих Господніх потенцій. Він ходить і не ходить. Про того, хто ходить, неможливо сказати, що він не може ходити. Таке протиставлення вказує на неосяжну могутність Бога. Ми, з нашим убогим запасом знань, не можемо узгодити ці суперечності; ми можемо лише уявляти собі Господа згідно з нашими обмеженими розумовими здібностями. Філософи-імперсоналісти школи ма̄йа̄ва̄да визнають лише імперсональну діяльність Господа і заперечують Його особистісні риси. Однак школа бга̄ґавата визнає обидва аспекти Бога — особистісний та імперсональний. Бга̄ґавати визнають також існування Його незбагненних потенцій, без яких слова «Верховний Господь» втрачають глузд.

Ми не повинні думати, що Господь не існує як особистість лише тому, що ми не здатні побачити Бога своїми очима. Ш́рı̄ Īш́опанішад спростовує подібний висновок, стверджуючи, що Господь далеко і водночас дуже близько. Обитель Господа перебуває за межами матеріального неба, ми ж не здатні виміряти навіть це матеріальне небо. І якщо матеріальне небо так широко розпростерте, що ж тоді казати про небо духовне, розташоване цілком за його межами? В Бгаґавад-ґı̄ті (15.16) також підтверджується, що духовне небо перебуває надзвичайно далеко за межами матеріального всесвіту. Але, незважаючи на те, що Господь такий далекий од нас, Він може зразу, в один мент, зійти до нас, швидше од думки чи вітру. Він може пересуватися так швидко, що ніхто не може випередити Його. Це вже описувалось у попередньому вірші.

Однак коли Бог-Особа приходить до нас, ми не зважаємо на Нього. Господь засуджує в Бгаґавад-ґı̄ті (9.11) подібне зневажання, коли каже, що нерозумні кепкують з Нього і вважають Його простим смертним. Він не є смертною істотою, і Він не приходить до нас в тілі, створеному матеріальною природою. Є чимало так званих «вчених», які твердять, що Господь приходить в тілі, створеному з матерії, подібно до звичайної живої істоти. Не усвідомлюючи Його незбагненної могутності, ці нерозумні люди ставлять Господа на один щабель із звичайними людьми.

Бог сповнений незбагненних потенцій, і тому Він може приймати наше служіння безпосередньо через будь-який різновид Своїх численних енерґій і Він може також перетворювати Свої різні потенції згідно з власною волею. Невіри переконують, що для Господа зовсім неможливо втілитися, а якщо Він і втілюється, то лише у формі, що утворена з матеріальної енерґії. Цей довід одразу ж спростовується, якщо ми визнаємо реальність незбагненних Господніх потенцій. Навіть якщо Господь являється перед нами у формі, що створена з матеріальної енерґії, Він здатний перетворити цю матеріальну енерґію на духовну. А що джерело енерґій одне і те ж, то енерґії використовуються згідно з волею їхнього джерела. Наприклад, Господь може з’явитись, прибравши вигляду арча̄-віґрахи, тобто в формі Божества, на перший погляд зробленій з глини, каменю чи дерева. Ці образи, хоча й закарбовані в камені, дереві або іншому матеріалі, не ідоли, як це запевняють іконоборці.

За нашого теперішнього стану недосконалого матеріального існування, з нашим недосконалим зором, ми не можемо бачити Верховного Господа. Однак Господь, прихильний до Своїх відданих, які бажають бачити Його своїми матеріальними очима, являє Себе перед ними в так званій «матеріальній» формі, щоб приймати їхнє віддане служіння. Не треба вважати, що віддані, які перебувають на нижчому рівні відданого служіння, поклоняються ідолам. Насправді вони поклоняються Господу, який погодився з’явитися перед ними у доступному для них вигляді. Також арча̄-форма не є вигаданою формою, утвореною згідно з примхами тих, хто поклоняється їй. Вона — вічносуща, разом з усім, що використовують на служіння Їй. Щирий відданий справді відчуває це. Атеїстові ж таке бачення недоступне.

В Бгаґавад-ґı̄ті (4.11) Господь вказує, що Він відкривається Своєму відданому настільки, наскільки той віддається Йому. Це Його прероґатива — не розкриватися усім підряд, а лише тим душам, що вручили себе Йому. Отже, для відданої душі Він завжди поруч, тоді як для невідданої — Він дуже далекий і до Нього неможливо наблизитися.

В зв’язку з цим слова саґун̣а (з якостями) і нірґун̣а (без якостей), які надибуємо в священних писаннях, набувають особливої ваги. Слово саґун̣а не означає, що, з’явившись, Господь підпадає під вплив законів матеріальної природи, незважаючи на те, що Він наділений якостями і являється в нібито «матеріальній» формі. Для Нього немає різниці між матеріальною і духовною енерґіями, тому що Він є джерелом всіх енерґій. Він владний над усіма енерґіями й ніколи не може потрапити під їхній вплив, що властиво для нас з вами. Матеріальна енерґія працює згідно з Його вказівками, і тому Він користується цією енерґією згідно Свого задуму, ніколи не підпадаючи під вплив жодних якостей цієї енерґії. Ніколи також Господь не стає безформною істотою, тому що, зрештою, Він є вічна форма, первинний Господь. Його безособистісний аспект — сліпуче сяйво Брахмана — є лише сяянням Його власних променів, так само, як сонячні промені є сяєвом бога Сонця.

Коли хлопчик-святий, Прахла̄да Маха̄ра̄дж, стояв перед своїм батьком-атеїстом, той запитав: «Де ж твій Бог?» Прахла̄да відповів, що Бог живе скрізь, і тоді батько розлючено поцікавився, чи, бува, його Бог не живе в одній із колон палацу? Почувши на відповідь ствердне «так», атеїст зараз же розтрощив на шматки колону попереді себе й тої ж миті з неї з’явився Господь у образі Нр̣сім̇ги, інкарнації людино-лева, і вбив царя-атеїста. Отже, Господь перебуває скрізь і створює все суще за допомогою Своїх різноманітних енерґій. Завдяки Своїй незбагненній могутності, Він може з’явитись будь-де, щоби прислужитися Своєму щирому відданому. Господь Нр̣сім̇га постав із колони не з наказу царя-атеїста, а на бажання Свого відданого Прахла̄ди. Атеїст не може наказати Господу з’явитися перед ним, але, щоб явити ласку до Свого відданого, Господь з’явиться де завгодно і коли завгодно.

В Бгаґавад-ґı̄ті (4.8) є подібне ж твердження, що Господь являє Себе на те, щоб подолати атеїстів і захистити тих, хто вірує у Нього. Звичайно, у Господа достатньо енерґій та представників, котрі можуть здолати атеїстів, але Йому складає приємність особисто послужити Своєму відданому, саме тому Він і приходить у Своїх втіленнях. Насправді Господь приходить лише на те, щоб явити милість Своїм відданим й більше ні для чого.

В Брахма-сам̇гіті сказано, що Ґовінда, первинний Господь, Своєю повновладною часткою проникає у все і всюди. Він входить у всесвіт так само, як і в кожний атом всесвіту. Він перебуває поза всім у Своїй віра̄та-формі, і Він міститься всередині всього, як антарйа̄мı̄, свідок усього, що відбувається. Як карма-пгала, Він винагороджує нас плодами нашої діяльності. Самі ми не можемо пам’ятати, що чинили в попередніх життях, але, незважаючи на це, результати наших дій присутні завжди, і ми мусимо пожинати плоди цих дій, бо Господь бачить і пам’ятає всі наші вчинки.

Воістину нічого не існує всередині чи зовні, окрім Бога. Все проявляється завдяки Його різноманітним енерґіям, і так само, як тепло і світло єдині з вогнем, існує єдинство всіх різноманітних енерґій. Але хоча така єдність існує, Господь в Своїй особистісній формі насолоджується всім, що приносить радість почуттям живих істот, які є Його крихітними невід’ємними часточками.