Skip to main content

Aštuoniolikta mantra

МАНТРА ВІСІМНАДЦЯТА

Tekstas

Текст

agne naya supathā rāye asmān
viśvāni deva vayunāni vidvān
yuyodhy asmaj juhurāṇam eno
bhūyiṣṭhāṁ te nama-uktiṁ vidhema
аґне найа супатга̄ ра̄йе асма̄н
віш́ва̄ні дева вайуна̄ні відва̄н
йуйодгй асмадж джухура̄н̣ам ено
бгӯйішт̣га̄м̇ те нама уктім̇ відгема

Synonyms

Послівний переклад

agne — o Viešpatie, galingas kaip ugnis; naya — vesk; supatha — teisingu keliu; raye — kad ateitume pas Tave; asmān — mus; viśvāni — visus; deva — o Viešpatie; vayunāni — veiksmus; vidvān — pažįstantis subjekte; yuyodhi — malonėk pašalinti; asmat — mūsų; juhurāṇam — visas kliūtis kelyje; enaḥ — visas ydas; bhūyiṣṭhām — gausias; te — Tau; namaḥ-uktim — nuolankumo kupinus žodžius; vidhema — aš sakau.

аґне—о мій Господь, могутній, як вогонь; найа—милостиво веди; супатга̄—праведним шляхом; ра̄йе—о Вседержителю; асма̄н—нас; віш́ва̄ні—усіх; дева—о мій Господи; вайуна̄ні—дії; відва̄н—той, хто знає; йуйодгі—милостиво усунь; асмат—від нас; джухура̄н̣ам—усі перешкоди на шляху; енах̣—усі вади; бгӯйішт̣га̄м—простягаючись долі; те—Тобі; намах̣ уктім—слова шани; відгема—я роблю.

Translation

Переклад

O Viešpatie, galingas kaip ugnis, visagali. Su didžiausia pagarba puolu Tau po kojų. O Viešpatie, veski mane teisingu keliu, kad ateičiau pas Tave. Kadangi Tu žinai viską, ką esu padaręs praeityje, išvaduoki mane nuo praeities nuodėmių pasekmių – tenebus man kliūčių tobulėti.

О мій Господь, потужний як вогонь, о всемогутній! Я пропоную Тобі всю шану і простираюсь долі у ніг Твоїх. О мій Господи, веди мене, будь ласка, істинним шляхом, щоб досягти Тебе, а що Ти знаєш все моє минуле, прошу, звільни мене від наслідків моїх колишніх гріховних вчинків, так, щоб ніщо не перешкоджало моєму поступові.

Purport

Коментар

Atsiduodamas Viešpačiui ir melsdamas Jo nepriežastinės malonės, bhaktas gali eiti į priekį savęs pažinimo keliu. Šioje mantroje į Viešpatį kreipiamasi kaip į ugnį, nes Jis gali pelenais paversti viską, taip pat ir Jam atsidavusios sielos nuodėmes. Ankstesnėse mantrose jau buvo kalbėta, kad Dievo Asmuo yra tikrasis ir aukščiausias Absoliuto aspektas. O Jo beasmenio brahmajyoti aspektas – tai akinančios šviesos skraistė, gaubianti Jo veidą. Karminė veikla, arba karma-kāṇḍa, – tai žemiausia savęs pažinimo forma. Kai karminė veikla nors truputį nukrypsta nuo Vedų nustatytų reguliatyviųjų principų, ji virsta vikarma – veikla, priešinga paties veikiančiojo interesams. Iliuzijos suklaidinta gyvoji esybė atlieka tokią veiklą dėl jausminių malonumų, ir jos veiksmai tampa kliūtimi savęs pažinimo kelyje.

Упокорившись Господеві і благаючи про безпідставну Його ласку, відданий ступає на шлях остаточної, довершеної самореалізації. Він звертається до Господа, порівнюючи Його з вогнем, бо Господь здатний спалити все дотла, разом з гріхами душі, що віддалася Йому. Як вже пояснювалося в попередніх мантрах, остаточною реалізацією Абсолюту є усвідомлення Його особистісних рис як Бога-Особи. Безособистісне брахмаджйоті є лише сліпучою ґабою, що сокриває Його лице. Діяльність задля плодів — шлях карма-ка̄н̣д̣и — це найнижчий ступінь досконалості на шляху самореалізації. Вдаючись до такої діяльності, досить лише трохи відступити од приписів Вед, як вона одразу ж перетворюється на вікарму, тобто в діяльність, скеровану проти її виконавця. Вікарму зумовлено почуттєвими прагненнями живої істоти, яка перебуває в омані, і таким чином подібна діяльність стає завадою на шляху самореалізації.

Pažinti save tegalima turint žmogaus, o ne kitokią gyvybės formą. Yra net 8 400 000 rūšių arba gyvybės formų, iš kurių tik žmogus, išauklėtas pagal brahmaniškosios kultūros normas, turi galimybę pažinti Transcendenciją. Brahmaniškoji kultūra – tai visų pirma teisingumas, jausmų valdymas, savitramda, paprastumas, geras išmanymas ir visiškas tikėjimas Dievu. Tai neturi nieko bendra su didžiavimusi savo aukšta kilme. Kaip vaikas, gimęs gydytojo šeimoje, turi geresnes galimybes tapti gydytoju, taip ir vaikas, gimęs brāhmaṇo šeimoje, turi geresnes galimybes tapti brāhmaṇu. Tačiau toks aukštos kilmės pranašumas dar ne viskas – būtina pačiam išsiugdyti brāhmaṇo ypatybes. Kai tik brāhmaṇo sūnus ima didžiuotis savo kilme ir neigti būtinumą ugdyti brāhmaṇo ypatybes, jis bemat degraduoja ir išklysta iš savęs pažinimo kelio, o misija, kuri gulė ant jo pečių, jam gimus žmogumi, lieka neįgyvendinta.

Упокорившись Господеві і благаючи про безпідставну Його ласку, відданий ступає на шлях остаточної, довершеної самореалізації. Він звертається до Господа, порівнюючи Його з вогнем, бо Господь здатний спалити все дотла, разом з гріхами душі, що віддалася Йому. Як вже пояснювалося в попередніх мантрах, остаточною реалізацією Абсолюту є усвідомлення Його особистісних рис як Бога-Особи. Безособистісне брахмаджйоті є лише сліпучою ґабою, що сокриває Його лице. Діяльність задля плодів — шлях карма-ка̄н̣д̣и — це найнижчий ступінь досконалості на шляху самореалізації. Вдаючись до такої діяльності, досить лише трохи відступити од приписів Вед, як вона одразу ж перетворюється на вікарму, тобто в діяльність, скеровану проти її виконавця. Вікарму зумовлено почуттєвими прагненнями живої істоти, яка перебуває в омані, і таким чином подібна діяльність стає завадою на шляху самореалізації.

„Bhagavad-gītoje“ (6.41–42) Viešpats patikina, kad yoga-bhraṣṭos ar išklydusios iš savęs pažinimo kelio sielos turi galimybę pasitaisyti, kai gimsta dorų brāhmaṇų ar turtingų prekijų šeimose. Tokia kilmė sudaro daugiau galimybių pažinti save. Tačiau jei iliuzijos paveiktas žmogus ima tuo piktnaudžiauti, jis praleidžia puikią progą, kurią jam suteikė visagalis Viešpats.

В Бгаґавад-ґı̄ті (6.41 – 42) Господь запевняє нас, що йоґа- бграшт̣ам, тобто душам, які залишили шлях самореалізації, надається можливість виправитись, народившись або в сім’ї бра̄хман̣и, або в родині заможного торговця. За такого народження, звісно, умови для самореалізації дещо поліпшаться. Якщо ж, внаслідок омани, людина зловживає своїми привілеями, вона втрачає всі сприятливі можливості людської форми життя, якими її наділяє Всевишній Господь.

Reguliatyviųjų principų laikymasis padeda žmogui pakilti nuo karminės veiklos lygio iki transcendentinio žinojimo. Po daugybės gimimų pasiekęs transcendentinio žinojimo lygmenį, žmogus visiškai atsiduoda Viešpačiui ir tampa tobulas. Toks yra įprastas tobulėjimo kelias. Tačiau tas, kuris iš pat pradžių atsiduoda Viešpačiui ir tarnauja Jam, kaip rekomenduoja ši mantra, iš karto įveikia visas palaipsnio tobulėjimo stadijas. Kaip nurodoma „Bhagavad-gītoje“ (18.66), Viešpats išsyk ima globoti atsidavusią sielą ir išlaisvina ją nuo nuodėmių pasekmių. Karma-kāṇḍos praktikoje yra labai daug nuodėmingų veiksmų. Jñāna-kāṇḍos, filosofinio tobulėjimo, kelyje nusidedama mažiau. Tuo tarpu atsidavimo tarnystės Viešpačiui, arba bhakti, praktikoje galimybių nusidėti beveik nėra. Viešpaties bhaktas išsiugdo ne tik brāhmaṇo, bet ir pačias tauriausias Paties Viešpaties ypatybes. Bhaktas nebūtinai turi būti gimęs brāhmaṇų šeimoje – jis savaime įgyja patyrusio, turinčio teisę atlikti aukas brāhmaṇo ypatybes. Tokia yra Viešpaties visagalybė. Gimusį brāhmaṇo šeimoje žmogų Jis gali padaryti tokiu pat puolusiu, koks yra šunėdis iš žemiausių kastų, o žemos kilmės šunėdį gali iškelti iki patyrusio brāhmaṇo lygio – tereikia, kad šis su atsidavimu tarnautų Viešpačiui.

Дотримуючись засад, що впорядковують життя, індивід отримує можливість піднятись над рівнем кармічної діяльності і перейти на платформу трансцендентального знання. Після численних народжень, досягнувши рівня трансцендентального знання, людина віддається Господу і стає досконалою. Таким є шлях самореалізації в загальних рисах, але той, хто вручає себе Кр̣шн̣і з самого початку, і, як це радить дана мантра, просто віддано служить Йому, одразу ж долає всі етапи цього шляху. Як стверджує Бгаґавад-ґı̄та̄ (18.66), Господь негайно ж виявляє турботу про душу, котра віддалася Йому, і звільняє її від наслідків усіх її гріховних дій. Діяльність на шляху карма-ка̄н̣д̣и спричиняє чимало гріховних наслідків, на шляху джн̃а̄на-ка̄н̣д̣и, філософського поступу, таких наслідків стає вже менше. Але на шляху бгакті діяльність людини практично не викликає гріховних наслідків. Той, хто став відданим Господу, набуває усіх добрих якостей Самого Господа, не кажучи вже про кваліфікацію бра̄хман̣и. Якості досвідченого бра̄хман̣и, який має право виконувати жертвопринесення, самі по собі проявляються у відданого, навіть хоча відданий і не походить із сім’ї бра̄хман̣и. Такою є Господня всемогутність. Він може зробити так, що людина, яка народилась в сім’ї бра̄хман̣и, але не гідна такого народження, деґрадує нижче од пожирача собак, а ницого пожирача собак Він може підняти вище від досвідченого бра̄хман̣и просто силою відданого служіння.

Visagalis Viešpats glūdi visų širdyse, todėl Savo nuoširdiems bhaktams nurodo, kaip išeiti į teisingą kelią. Tokius nurodymus Jis duoda net tada, kai mes trokštame visai ko kito. Ypač Dievas globoja bhaktus. O visiems kitiems Jis leidžia veikti savo pačių atsakomybe. Tačiau bhaktui Viešpats vadovauja ir padeda niekada nesuklysti. „Śrīmad-Bhāgavatam“ (11.5.42) pasakyta:

Господь всемогутній, Він перебуває в серці кожного і дає вказівки Своїм щирим відданим, і вони, дотримуючись їх, можуть обрати правильний шлях. Відданий отримує такі вказівки, навіть якщо він бажає іще чогось іншого. Що ж стосується невідданих, то Господь дозволяє кожному діяти на свій страх і ризик. Проте, Він милостиво направляє Своїх відданих так, щоб вони ніколи не чинили лихого. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (11.5.42) з цього приводу сказано :

sva-pāda-mūlaṁ bhajataḥ priyasya
tyaktānya-bhāvasya hariḥ pareśaḥ
vikarma yac cotpatitaṁ kathañcid
dhunoti sarvaṁ hṛdi sanniviṣṭaḥ
сва-па̄да-мӯлам̇ бхаджатах̣ прійасйа
тйакта̄нйа-бха̄васйа харіх̣ пареш́ах̣
вікарма йач чотпатітам̇ катхан̃чід
дхуноті сарвам̇ хр̣ді саннівішт̣ах̣

„Viešpats labai maloningas Savo bhaktui, kuris visiškai atsidavė Jo lotoso pėdoms, ir net tada, kai jis susipainioja vikarmos pinklėse (veikia priešingai, negu nurodo Vedos), Viešpats, būdamas bhakto širdyje, tučtuojau ištaiso jo padarytas klaidas, nes Viešpačiui Jo bhaktai labai brangūs.“

Господь настільки ласкавий до Свого відданого, що одразу ж очищує його серце від вад, які виявляються, коли відданий інколи потрапляє в пастку вікарми, тобто діє всупереч ведичним приписам. Господь робить так тому, що віддані дуже любі Йому.

Šioje „Śrī Īśopaniṣados“ mantroje bhaktas meldžiasi Viešpačiui, kuris yra Jo širdyje, ir prašo Jo ištaisyti klaidas. Klysti žmogiška. Sąlygota siela labai dažnai suklysta, ir vienintelė patikima priemonė išvengti tokių netikėtų nuodėmių – nusilenkti Viešpaties lotoso pėdoms ir atsiduoti Jam, kad Jis nurodytų, kaip nepakliūti į tokius spąstus. Viešpats globoja Jam visiškai atsidavusias sielas, todėl, atsidavus Viešpačiui ir paklūstant Jo nurodymams, išsisprendžia visos problemos. Šie nurodymai pasiekia nuoširdų bhaktą dviem keliais: per šventus žmones, šventraščius bei dvasinį mokytoją ir per Patį Viešpatį, glūdintį kiekvieno širdyje. Taip bhaktas įgyja tobulą Vedų žinojimą ir tampa visapusiškai apsaugotas.

В цій мантрі Ш́рı̄ Īш́опанішад відданий молиться, щоб Господь виправив його з середини серця. Людині властиво помилятись. Обумовлена душа дуже часто припускається помилок і єдиними ліками, які треба вживати проти невідомих їй наслідків таких несвідомих гріхів, є цілковита відданість лотосним стопам Господа, з тим, щоб Він міг направити віддану Йому душу. Господь дбає про душі, які беззастережно впокорились Йому,— таким чином всі проблеми вирішуються за допомогою відданості Господу, коли всі дії виконуються згідно з вказівками Господа. Такі вказівки приходять до щирого відданого двома шляхами: через святих, ш́астри й духовного вчителя, а також вони приходять від Самого Господа, що перебуває в серці кожного. Таким чином Господь охороняє Свого відданого з усіх боків.

Vedų žinios transcendentinės, ir jų negalima gauti tais metodais, kokiais paprastai naudojamasi, siekiant mokslo. Perprasti Vedų mantras padeda Viešpaties ir dvasinio mokytojo malonė (yasya deve parā bhaktir yathā deve tathā gurau). Jei žmogus suranda tikro dvasinio mokytojo prieglobstį, vadinasi, jis patyrė Viešpaties malonę. Viešpats apsireiškia bhaktui dvasinio mokytojo pavidalu. Taigi dvasinis mokytojas, Vedų nurodymai ir Pats Viešpats, glūdintis bhakto širdyje, teikia bhaktui nurodymus ir būtiniausią paramą. Todėl bhaktui negresia pavojus vėl nupulti į materialios iliuzijos liūną. Jis gerai apsaugotas ir tikrai pasieks aukščiausią tobulumą. Šioje mantroje apie bhakto tobulėjimo kelią tėra trumpai užsiminta, o „Śrīmad-Bhāgavatam“ (1.2.17–20) kalba apie tai plačiau:

Ведичне знання трансцендентальне і збагнути його не допоможуть ніякі світські методики освіти. Зрозуміти ведичні мантри можна лише з ласки Господа та духовного вчителя. Якщо людина знайшла притулок у істинного духовного вчителя — це свідчить про те, що на неї зійшла Господня ласка. Для відданих Господь проявляється в образі духовного вчителя. Таким чином, духовний вчитель, ведичні приписи і Сам Господь, що в серці — все це надійно і правильно скеровує відданого, і відданий таким чином стає непідвладним впливу ма̄йі, матеріальної ілюзії. Відтак, захищений зусебіч, відданий неодмінно досягне кінцевої досконалої мети. Дана мантра, власне, лише оглядно описує цей шлях, а Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.2.17 – 20) з’ясовує його у подробицях.

„Viešpaties šlovinimas giesmėmis ir tų giesmių klausymasis savaime yra pamaldus darbas. Viešpats visoms gyvoms būtybėms linki gero, todėl Jis nori, kad visi klausytųsi ir giedotų apie Jo šlovę. Šlovindamas Viešpatį ir klausydamasis pasakojimų apie Jo šlovę, žmogus apsivalo nuo nepageidaujamų dalykų, ir jo atsidavimas Viešpačiui nepaprastai sutvirtėja. Sutvirtėjus atsidavimui, bhaktas įgyja brahmaniškų ypatybių, ir žemesniosios guṇos (aistra bei neišmanymas) jo nebeveikia. Atsidavimo tarnystės dėka bhaktas patiria prašviesėjimą. Jis išvysta kelią pas Viešpatį ir suvokia, kaip juo eiti. Visos abejonės išsisklaido, ir jis tampa tyras bhaktas.“

Слухати й оспівувати славу Господа — це вже є благочестя. Господь зичить усім добра і тому бажає, щоб кожен слухав про Нього й оспівував Його. Слухаючи про Господа й оспівуючи Його славу, людина очищується від усього небажаного і відданість її Господу стає непохитною. На цьому ступені відданий набуває якостей бра̄хман̣и і вивільнюється з-під впливу зворотніх наслідків дій у нижчих ґун̣ах природи. Завдяки відданому служінню, на бгакту сходить повне осяяння і він довідується про Господні задуми і шляхи, які ведуть до Нього. Й тільки-но всі його сумніви розсіюються, він стає чистим відданим.

Taip Bhaktivedanta baigia komentuoti „Śrī Īśopaniṣadą“, kurioje išdėstytos tiesos, priartinančios žmogų prie Aukščiausiojo Dievo Asmens, Kṛṣṇos.

Так закінчує Бгактіведанта пояснення до Ш́рı̄ Īш́опанішад, знання, що наближає нас до Верховного Бога-Особи, Ш́рı̄ Кр̣шн̣и.