Skip to main content

Pirma mantra

МАНТРА ПЕРША

Tekstas

Текст

īśāvāsyam idaḿ sarvaṁ
yat kiñca jagatyāṁ jagat
tena tyaktena bhuñjīthā
mā gṛdhaḥ kasya svid dhanam
ı̄ш́а̄ва̄сйам ідам̇ сарвам̇
йат кін̃ча джаґатйа̄м̇ джаґат
тена тйактена бгун̃джı̄тга̄
ма̄ ґр̣дгах̣ касйа свід дганам

Synonyms

Послівний переклад

īśa — Viešpaties; āvāsyam — valdoma; idam — tas; sarvam — viskas; yat kiñca — kas tik; jagatyām — visatoje; jagat — visa, kas gyva ir negyva; tena — Jo; tyaktena — skirtą dalį; bhuñjīthāḥ — tu turi paimti; — ne; gṛdhaḥ — stenkis įgyti; kasya svit — kieno nors kito; dhanam — turtą.

ı̄ш́а—Господу; а̄ва̄сйам—підчиняється; ідам—це; сарвам—усе; йат кін̃ча—що б не; джаґатйа̄м—у всесвіті; джаґат—усе живе і неживе; тена—Ним; тйактена—виділити квоту; бгун̃джı̄тга̄х̣—тобі слід приймати; ма̄—не; ґр̣дгах̣—користуйся; касйа свід—кому це належить; дганам—те, що необхідно.

Translation

Переклад

Visa, kas gyva ir negyva šioje visatoje, priklauso Viešpačiui ir yra Jo valioje. Todėl žmogus turi imti tik būtiniausius dalykus, kurie skirti jam kaip jo dalis, ir nesikėsinti į kitką, gerai žinodamas, kam viskas priklauso.

Все у всесвіті — живе й неживе — належить Господеві й підвладне Йому. Тому кожен повинен приймати лише ту необхідну частку, що приділена йому, й не брати зайвого, добре усвідомлюючи, кому все належить.

Purport

Коментар

Vedų žinios nėra klaidingos, nes jos pasiekia mus tobula dvasinių mokytojų seka, kurią pradėjo Pats Viešpats. Vedų žinių semiamasi iš transcendentinių šaltinių, o pirmąjį jų žodį ištarė Patsai Viešpats. Viešpaties žodžiai vadinasi apauruṣeya. Tai reiškia, kad juos ištarė ne šio materialiojo pasaulio gyventojas. Materialiajame pasaulyje gyvenančioms gyvosioms būtybėms yra būdingi keturi trūkumai: 1) jos pasmerktos klysti, 2) jos pasiduoda iliuzijai, 3) jos linkusios apgaudinėti kitus ir 4) jų jutimai netobuli. Ribojamas šių keturių trūkumų, žmogus nepajėgus išsamiai ir teisingai atsakyti į visus būties klausimus. Vedos nėra tokių netobulų būtybių, kaip žmogus, kūrinys. Pasaulio aušroje Vedų žinios buvo įdėtos į pirmosios sukurtos gyvos būtybės – Brahmos širdį, o Brahmā savo ruožtu perteikė jas savo sūnums ir mokiniams, kurie toliau tęsė jo pradėtą darbą iki pat mūsų dienų.

Ведичне знання позбавлене вад, бо воно передається через досконалу учнівську послідовність духовних учителів, яку розпочав Сам Господь. Він промовив перше слово ведичного знання, отже, джерело цього знання — трансцендентне. Слова, що їх вимовив Господь, називають апаурушейа, тобто слова, які не виходять з уст жодної особи, котра належить до матеріального світу. Живій істоті, яка пробуває в матеріальному світі, притаманні чотири недоліки: 1) вона неминуче припускається помилок; 2) вона підвладна ілюзії; 3) вона схильна обманювати інших і 4) її почуття недосконалі. Обтяжена чотирма недоліками, жива істота неспроможна передати досконалої інформації про всеосяжне знання. Про Веди ж такого сказати не можна. Ведичне знання спочатку було вкладене в серце Брахми, першоствореної живої істоти, а Брахма̄ в свою чергу поширив це знання між своїми синами та учнями, котрі продовжували цей процес освіти через історію існування Всесвіту.

Viešpats yra pūrṇam, visų tobuliausias, Jis valdo materialiąją gamtą, todėl gamtos dėsniai Jo neveikia. O štai gyvąsias esybes ir negyvus objektus valdo gamtos dėsniai, taigi galų gale juos valdo Viešpaties galia. „Īśopaniṣada“ yra „Yajur Vedos“ dalis, todėl joje yra informacijos apie tai, kam priklauso visi daiktai visatoje.

Господь є пӯрнам, цілковито досконалий, і тому неможливо, щоб закони матеріального світу впливали на Нього, тоді як живі істоти, так і неживі об’єкти підчиняються законам природи, і, врешті-решт, Господній волі. Īш́опанішад є частиною Йаджур Веди і вона повідомляє про те, кому належить все, що існує у всесвіті.

Septintasis „Bhagavad-gītos“ skyrius (7.4–5), kuriame nagrinėjamos parā ir aparā prakṛti, patvirtina, kad viskas visatoje priklauso Viešpačiui. Gamtos pradai: žemė, vanduo, ugnis, oras, eteris, protas, intelektas ir ego – priklauso žemesniajai, materialiai Viešpaties energijai, o gyvoji būtybė, arba gyvoji energija, yra Viešpaties parā prakṛti (aukštesnioji energija). Abi energijos (prakṛti) kyla iš Viešpaties, todėl Jis yra galutinis būties valdovas. Visatoje nėra nieko, kas nepriklausytų parā arba aparā prakṛti. Todėl viskas yra Aukščiausiosios Būtybės nuosavybė.

Про це йде мова і в сьомій главі Бгаґавад-ґı̄ти (7.4 – 5), де обговорюється пара̄ й апара̄ пракр̣ті. Усі стихії: земля, вогонь, вода, повітря, ефір, розум, інтелект і его — належать до нижчої, матеріальної енерґії Господа, тоді як жива істота, органічна енерґія, — це пара̄ пракр̣ті, вища енерґія Господа. Обидві енерґії, пракр̣ті, походять з Господа, і, зрештою, Він є Правитель усього сущого. У всесвіті немає нічого, що не належало б до пара̄ або до апара̄ пракр̣ті, отже, все є власністю Верховної Істоти.

Aukščiausioji Būtybė, Absoliutus Dievo Asmuo, – tobula asmenybė. Jam būdinga tobula sąmonė, todėl įvairių Savo galių dėka Jis valdo viską. Aukščiausioji Būtybė dažnai lyginama su ugnimi, o visa, kas gyva ir negyva, – su ugnies skleidžiama šiluma ir šviesa. Viešpats įvairiais pavidalais išspinduliuoja Savo energiją, panašiai kaip ugnis išspinduliuoja šilumą ir šviesą. Jis visada yra viršiausiasis valdovas ir palaikytojas. Jis viską žino ir visiems daro gera. Jis kupinas nesuvokiamų galių: valdžios, turtų, šlovės, grožio, žinių ir atsižadėjimo.

Верховна Істота — Абсолютний Бог-Особа — є всеосяжною цілесною особистістю і Його досконалий всеосяжний інтелект за допомогою Його різноманітних енерґій творить лад у всьому. Верховну Істоту часто порівнюють з вогнем, а все органічне й неорганічне — з теплом і світлом цього вогню. Подібно до того як вогонь поширює свою енерґію у вигляді тепла і світла, так і Господь різним чином виявляє Свої енерґії. Отже, Він залишається Вищим Правителем, опертям і вершителем усього. Він надзвичайно могутній, Він знає все, Він — благодійник кожного і Він сповнений незбагненних щедрот: всієї сили, багатства, слави, вроди, знання й відреченості.

Todėl reikia būti išmintingam ir suprasti, kad viskas priklauso Viešpačiui, ir niekam daugiau. Žmogus turi imti tik tai, kas skirta jam Viešpaties kaip jo dalis. Pavyzdžiui, karvė duoda pieno. Pati ji negeria pieno ir ėda žolę bei grūdus, o jos pienas skirtas žmogui. Taip sutvarkyta Viešpaties, todėl mes turime pasitenkinti tais dalykais, kuriuos Jis mums maloningai skiria, ir privalome visad atminti, kam iš tikrųjų priklauso visa tai, ką turime.

Тому слід бути достатньо розумним, щоб зрозуміти, що це Він, Господь, насправді володіє всім і тому кожний повинен приймати лише те, що Господь виділив йому як його частку. Наприклад, корова дає молоко, однак не п’є його. Вона споживає траву, сіно та дерть, а її молоко призначене на поживу людям. Так влаштував Господь, і ми повинні бути задоволені тим, чим Він милостиво нас наділив і завжди пам’ятати, кому насправді належить те, чим ми володіємо.

Antai namai būna statomi iš žemės, medžio, akmens, geležies, cemento bei daugelio kitų materialių medžiagų. Jei mąstytume apie tai „Śrī Īśopaniṣados“ dvasia, turėtume pripažinti, kad patys negalime sukurti nė vienos iš šių medžiagų. Mes tegalime jas sudėti į krūvą ir savo pastangomis suteikti joms norimą pavidalą. Darbininkas negali reikšti pretenzijų į daikto nuosavybę vien todėl, kad sunkiai dirbo, kol jį pagamino.

Будинок, скажімо, споруджують з глини, дерева, каменю, заліза, цементу й багатьох інших матеріалів, але, якщо погодитись із засадами Ш́рı̄ Īш́опанішад, ми визнаємо, що жодної з перерахованих речовин виробити самотужки ми не можемо. Ми можемо лише зібрати їх докупи і своєю працею надати їм відповідної форми. Робітник не може проголосити себе власником якоїсь речі лише тому, що він корпів над її виготовленням.

Šiuolaikinėje visuomenėje darbininkai ir kapitalistai niekaip nesuranda bendros kalbos. Nesutarimai tarp jų įgavo tarptautinį mastą ir pasaulis atsidūrė pavojuje. Žmonės žvelgia vieni į kitus kaip į priešus ir tarsi katės bei šunys šiepia dantis. „Śrī Īśopaniṣada“ bejėgė ką nors patarti katėms ir šunims, tačiau žmogui bona fide ācāryų (šventų mokytojų) lūpomis ji skelbia Dievo žodžius. Žmogaus pareiga yra įsiklausyti, ką sako Vedų išmintis, „Īśopaniṣada“, ir baigti kivirčus dėl materialios nuosavybės. Reikia pasitenkinti tomis lengvatomis, kurias maloningai dovanoja Viešpats. Taika neįmanoma, kol darbininkai, kapitalistai ar kuri kita klasė pretenduoja valdyti gamtos išteklius. Visi gamtos ištekliai yra Viešpaties nuosavybė. Kapitalistai nesutramdys komunistų politiniais manevrais, o komunistai nenugalės kapitalistų, kovodami dėl pavogto duonos kąsnio. Jeigu jie nepripažįsta Aukščiausiojo Dievo Asmens nuosavybės teisių, visas turtas, kurį jie laiko savu, yra vogtas. Gamtos dėsniai būtinai juos už tai nubaus. Ir komunistai, ir kapitalistai turi atominius ginklus, ir jeigu nei vieni, nei kiti nepripažins, kad viskas priklauso Aukščiausiajam Viešpačiui, šie ginklai galų gale pražudys juos visus. Todėl jei abi pusės nori išgelbėti savo gyvybę ir išsaugoti pasaulyje taiką, jos turi vykdyti „Śrī Īśopaniṣados“ nurodymus.

В сучасному суспільстві робітники та капіталісти постійно ворогують між собою. Ця ворожнеча сягнула міжнародних масштабів і світ перебуває в небезпеці. Люди ворогують між собою й огризаються один до одного наче коти чи собаки. Ш́рı̄ Īш́опанішад нічого не може порадити котам і собакам, але людям через правдивих а̄ча̄рйів, святих вчителів, вона може передати Боже послання. Людській расі слід прийняти ведичну мудрість Ш́рı̄ Īш́опанішад і припинити сваритись за матеріальні володіння. Слід вдовольнятись тими привілеями, що їх людина отримала з Господньої ласки. Неможливо досягти миру, якщо комуністи або капіталісти, чи ще якась партія проголошують природні ресурси, вічну власність Господа, своєю власністю. Капіталісти не зможуть підкорити комуністів лише за допомогою політичних маневрувань, і комуністи також не здатні перемогти капіталістів в економічному змаганні, боротьбі за вкрадений хліб. Якщо вони не визнають Верховного Бога-Особу за володаря усього сущого, тоді все, що вони оголосили своєю власністю, слід вважати краденим і, як злодіїв, закони природи обов’язково покарають їх. Ядерні бомби є і в капіталістів, і в комуністів і, якщо вони не визнають власності Верховного Господа, ці бомби врешті-решт неодмінно знищать обидва табори. Отже, щоб врятувати себе і принести справжній мир у світ, обидві сторони мусять дотримувати настанов Ш́рı̄ Īш́опанішад.

Žmonės sukurti ne tam, kad rietųsi tarsi katės ir šunys. Jie turėtų būti pakankamai išmintingi, kad suvoktų žmogaus gyvybės svarbą ir prasmę. Vedų raštai yra skirti žmonėms, o ne katėms ir šunims. Katės ir šunys, ieškodami maisto, gali žudyti kitus gyvūnus neužsitraukdami nuodėmės, tačiau žmogus atsakingas už gamtos dėsnių laužymą, ir jeigu jis nužudo gyvulį savo skonio receptoriams patenkinti, jis turi būti nubaustas.

Люди живуть не для того, щоб сваритись, як ті коти чи собаки. Вони мусять стати мудрішими і реалізувати сенс та вартість людського життя. Ведичну літературу укладено для людей, а не для котів з собаками. Кішка і собака можуть вбивати і жерти інших тварин, уникаючи при цьому гріха, але якщо людина вб’є тварину на задоволення своїх розбещених смакових рецепторів — вона відповідатиме за порушення законів природи. Її буде покарано.

Reikalavimai, keliami žmonėms, negali būti taikomi gyvūnams. Tigras neėda ryžių, kviečių ir negeria karvės pieno, nes jam yra skirta misti kitų gyvunų mėsa. Yra labai daug įvairių rūšių žvėrių ir paukščių (žolėdžių bei mėsėdžių), bet nė vienas iš jų nepažeidžia Dievo valia nustatytų gamtos dėsnių. Žvėrys, paukščiai, ropliai ir kitų žemesnių gyvybės formų atstovai griežtai paklūsta gamtos dėsniams, todėl jie nenusideda, be to, Vedų nurodymai skirti ne jiems. Tik žmogus atsako už savo veiksmus.

Стандарти людського життя не може бути застосовано до тварин. Тигр не їсть рису та іншого зерна, не п’є коров’ячого молока, бо має поживою виділену йому у частку тваринячу плоть. Існує дуже багато тварин і птахів, хижих і тих, що живляться рослинною їжею, але жодна з цих тварин не переступає законів природи, визначених Божею волею. Звірі, птахи, плазуни, інші істоти строго дотримуються законів природи і тому для них не постає питання про гріх і ведичні настанови призначено не для них. Лише людське життя сповнене відповідальності.

Neteisinga būtų manyti, kad pakanka tapti vegetaru ir gamtos dėsnių nebepažeisi. Augalai irgi gyvi. Toks jau gamtos dėsnis, kad viena gyva būtybė yra kitos maistas, todėl žmogui būtina pripažinti Aukščiausiąjį Viešpatį. Ir neverta labai didžiuotis, kad esi prisiekęs vegetaras. Gyvulių sąmonė nėra tiek atsiskleidusi, kad pažintų Viešpatį, tačiau žmogus yra pakankamai protingas, kad išmoktų Vedų raštų pamokas, suprastų gamtos dėsnių veikimą ir pasinaudotų tomis žiniomis. Ignoruodamas Vedų raštų nurodymus, žmogus labai rizikuoja. Todėl mes turime pripažinti Aukščiausiojo Viešpaties visavaldystę. Žmogus turi atsiduoti Viešpačiui, Jam tarnauti ir valgyti tik Viešpačiui paaukoto maisto likučius. Taip jis deramai atliks savo priedermę. „Bhagavad-gītoje“ (9.26) Viešpats sako, kad priima augalinės kilmės maistą iš tyro bhakto rankų. Todėl nepakanka būti griežtu vegetaru, reikia tapti Viešpaties bhaktu, aukoti Jam visą savo maistą ir valgyti prasādą, t. y. Dievo malonę. Tik šitaip besielgiantis bhaktas tegali tinkamai atlikti žmogaus priedermę. Tie, kurie neaukoja maisto Viešpačiui, minta nuodėme ir pasmerkia save įvairioms kančioms, kurios yra nuodėmių padarinys (BG 3.13).

Однак є помилкою вважати, що просто ставши веґетаріанцем, можна уникнути порушення законів природи. Овочі також живі. Одна істота завжди служить поживою для іншої — такий закон природи. Тому не слід пишатись своїм строгим веґетаріанством, уся річ полягає в тому, щоб прийняти владу Верховного Господа. Тварини не мають розвиненої свідомості, і це не дозволяє їм визнати Господа, але людську істоту наділено достатнім інтелектом, щоб засвоїти істини ведичної літератури, й відтак зрозуміти, як діють закони природи і використати ці знання собі на користь. Якщо ж людина нехтує настановами ведичної літератури, її життя сповнюється ризику. Отже, обов’язок людської істоти полягає в тому, щоб визнати владу Верховного Господа. Вона мусить стати відданим Господа, пропонувати все задля служіння Господу і споживати лише рештки їжі, запропонованої Господеві. Це допоможе людині належним чином виконувати свій обов’язок. В Бгаґавад-ґı̄ті (9.26) Господь прямо каже, що Він приймає веґетаріанську їжу з рук чистих відданих. Тому людина мусить стати не лише строгим веґетаріанцем, але також відданим Господа і пропонувати Йому всю свою їжу. Лише тоді вона зможе відчути смак праса̄ду, Божої милості. Відданий, який діятиме з такою свідомістю, зможе належним чином здійснити призначення людського життя. Ті ж, хто не пропонує свою їжу Господеві, споживають лише гріх і накликають на себе різноманітні страждання, які є наслідками гріха (Б.-ґ. 3.13).

Nuodėmės priežastis – tai sąmoningas nepaklusimas gamtos dėsniams, atsisakant pripažinti, kad viskas priklauso Viešpačiui. Nepaklusdamas gamtos dėsniams, t. y. Viešpaties valiai, žmogus ruošia sau pražūtį. Tačiau sveikai protaujantis žmogus, kuris žino gamtos dėsnius ir nepasiduoda nereikalingam potraukiui ar neapykantai, būtinai patrauks Viešpaties dėmesį ir pelnys teisę grįžti pas Dievą, atgal į amžinuosius savo namus.

Коренем гріха є зневага до власності Господа й зумовлене нею умисне порушення законів природи. Непокора законам природи, тобто ладу, який встановив Господь, руйнує життя людини. Якщо ж людина поміркована, обізнана із законами природи й не відчуває до чогось надмірної прихильності або відрази, Господь неодмінно відмітить її і вона, безумовно, стане гідною повернутись назад до Бога, назад у вічну обитель.