Верховний Бог-Особа має незліченні енерґії і всі ці енерґії божественні. Хоча живі істоти являють собою частину Його енерґій і тому теж божественні за природою, їхня одвічна духовна потенція прихована внаслідок зв’язку з матеріальною енерґією. Неможливо подолати вплив матеріальної енерґії, перебуваючи під її покровом. Як стверджувалося раніше, як матеріальна, так і духовна природи, що походять від Верховного Бога-Особи, — вічні. Живі істоти належать до вічної верховної природи Господа, але, внаслідок опоганення нижчою природою, матерією, їхня ілюзія також вічна. Тому обумовлену душу називають нітйа-баддга, або вічно обумовлена. Ніхто не може простежити історію її переходу в обумовлений стан в якийсь певний момент розвитку матеріального світу. Отже, хоча матеріальна природа і є нижчою енерґією, визволитися з її лабет дуже важко для обумовленої душі, адже, врешті-решт, матеріальну енерґію скеровує верховна воля, подолати яку жива істота не в силі. Нижчу, матеріальну природу визначено тут як божественну, бо вона пов’язана з божественним і божественна воля рухає нею. Матеріальна природа, хоча і є нижчою, діє надзвичайно вправно, під керівництвом божественної волі будуючи й руйнуючи космічне проявлення. Веди підтверджують це таким чином: ма̄йа̄м̇ ту пракр̣тім̇ відйа̄н ма̄йінам̇ ту махеш́варам. «Хоча ма̄йа̄ (ілюзія) оманна, тобто минуща, за нею стоїть верховний чарівник, Бог-Особа, який є Махеш́вара, вищий правитель» (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 4.10).

Інше значення слова ґуна — «мотузка»; слід зрозуміти, що обумовлена душа міцно зв’язана мотузками ілюзії. Людина із зв’язаними руками та ногами не здатна звільнитись самотужки, — їй потрібна допомога того, чиї руки вільні. Зв’язані не допоможуть один одному, — треба, щоб рятівник був вільним. Тому лише Господь Кр̣шн̣а, або Його істинний представник — духовний вчитель — можуть визволити обумовлену душу. Без такої вищої допомоги немає жодного шансу звільнитись з рабства матеріальної природи. Віддане служіння, тобто свідомість Кр̣шн̣и, допоможе досягнути визволення. Кр̣шн̣а — володар ілюзорної енерґії, і Він може наказати цій нездоланній енерґії звільнити обумовлену душу. Він дає такий наказ із Своєї незбагненної ласки до душі, яка вручила себе Йому, із Своєї батьківської любові до живої істоти, яка одвічно є улюблене дитя Господнє. Отже, вручити себе лотосним стопам Господа — це єдиний спосіб вивільнитись з пазурів суворої матеріальної природи.

Слова ма̄м ева також важливі. Ма̄м означає «тільки Кр̣шн̣і (Вішн̣у)», а не Брахмі чи Ш́іві. Хоча Брахма̄ і Ш́іва посідають дуже високе становище й перебувають майже на одному рівні з Вішн̣у, ці втілення раджа-ґун̣и (пристрасті) і тама-ґун̣и (невігластва) не здатні визволити обумовлену душу з лещат ма̄йі. Іншими словами, ма̄йа̄ впливає і на Брахму, і на Ш́іву. Лише Вішн̣у є володарем ма̄йі, тому лише Він може визволити обумовлену душу. Веди (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 3.8) підтверджують це висловом там ева відітва̄, тобто «свобода можлива лише через усвідомлення Кр̣шн̣и». Навіть Господь Ш́іва стверджує, що досягти звільнення можна лише з милості Вішн̣у. Господь Ш́іва каже: мукті-прада̄та̄ сарвеша̄м̇ вішн̣ур ева на сам̇ш́айах̣ — «Безсумнівно, що Вішн̣у, це той, хто дарує звільнення».