Практикуючи йоґу, людина поступово збувається матеріальних уявлень. Це — найважливіший принцип йоґи. Після того людина входить в стан трансу, або сама̄дгі, і це означає, що вона за допомогою трансцендентного розуму та інтелекту усвідомила Наддушу, чітко відрізняючи себе від Верховної душі. Методику йоґи в більшій або меншій мірі засновано на засадах системи Патан̃джалі. Деякі неавторитетні коментатори намагаються ототожнити індивідуальну душу з Наддушею, а моністи вважають, що це і є звільнення, але вони не розуміють істинної мети системи йоґи Патан̃джалі. В системі Патан̃джалі визнано трансцендентну насолоду, але моністи не визнають її, остерігаючись підставити під сумнів теорію єдності. Моністи не визнають різниці між знанням і тим, хто пізнає, але в даному вірші прийнято трансцендентну насолоду, якої дізнають за допомогою трансцендентних чуттів. І Патан̃джалі Муні, знаменитий тлумач системи йоґи, підтримує такий погляд. Великий мудрець каже в своїх Йоґа-сӯтрах (4.34): пуруша̄ртга-ш́ӯнйа̄на̄м̇ ґун̣а̄на̄м̇ пратіпрасавах̣ каівалйам̇ сварӯпа-пратішт̣га̄ ва̄ чіті-ш́актір іті.

Ця чіті-ш́акті, або внутрішня потенція, — трансцендентна. Пуруша̄ртга означає матеріально спрямовану релігійність, економічний розвиток, чуттєве задоволення і, зрештою, прагнення злитись із Всевишнім. Таку «єдність із Всевишнім» моністи називають каівалйам. Але, згідно з Патан̃джалі, каівалйам — це внутрішня, або трансцендентна потенція, за допомогою якої жива істота усвідомлює своє одвічне природне становище. Господь Чаітанйа називає такий стан чето-дарпан̣а-ма̄рджанам, очищенням забрудненого свічада розуму. Це «очищення» насправді і є звільнення, або бгава- маха̄-да̄ва̄ґні-нірва̄пан̣ам. Теорія нірва̄н̣и — як підготовчої стадії — також не суперечить цьому принципові. В Бга̄ґаватам (2.10.6) це називано сварӯпен̣а вйавастгітіх̣. У даному вірші Бгаґавад-ґı̄та̄ також підтримує таке положення.

Після нірва̄н̣и, тобто припинення матеріальної діяльності, проявляється діяльність духовна, або віддане служіння Господу, тобто свідомість Кр̣шн̣и. В Бга̄ґаватам пояснюється, що сварӯпен̣а вйавастгітіх̣ означає «істинне життя живої істоти». Ма̄йа̄, або ілюзія, — це опоганений матеріальною заразою стан духовного життя. Звільнення від такої матеріальної інфекції не означає руйнування одвічного первинного становища живої істоти. Патан̃джалі також визнає це, кажучи: каівалйам̇ сварӯпа-пратішт̣га̄ ва̄ чіті-ш́актір іті. Ця чіті-ш́акті, або трансцендентна насолода і є справжнє життя. Це також підтверджено у Веда̄нта-сӯтрі (1.1.12): а̄нанда-майо ’бгйа̄са̄т. Природна трансцендентна насолода є кінцевою метою йоґи і її легко досягнути за допомогою відданого служіння Господеві, бгакті-йоґи. Бгакті-йоґу виразно описано в сьомій главі Бгаґавад-ґı̄ти.

Як з’ясовано в даній главі, в системі йоґи є два різновиди сама̄дгі, які називають сампраджн̃а̄та-сама̄дгі і асампраджн̃а̄та-сама̄дгі. Коли людина шляхом різних філософських досліджень досягає трансцендентного стану, кажуть, що вона досягла сампраджн̃ата- сама̄дгі. Але стан асампраджн̃а̄та-сама̄дгі не має нічого спільного із світськими насолодами, тому що людина стає трансцендентною до будь-якого щастя матеріально-чуттєвого походження. І, досягши такого трансцендентного стану, йоґ стає непохитним. Йоґ не знатиме успіху, якщо не перебуватиме в такому стані. Нинішні так звані «заняття йоґою», що включають в себе різні почуттєві втіхи, — досить сумнівні. Йоґ, який захоплюється сексом і наркотиками — це посміховисько. Навіть становище йоґів, яких приваблюють сіддги (різного роду досконалості) на шляху йоґи, не вельми гарне. Якщо йоґів приваблюють супровідні ефекти йоґи, то вони не зможуть досягнути ступеня досконалості, як це стверджується у даному вірші. Тому «йоґи», які роблять виставу з гімнастичних трюків або сіддг, повинні знати, що таким шляхом вони втрачають мету йоґи.

Найкращим способом йоґи для цієї епохи є свідомість Кр̣шн̣и, і на цьому шляху зовсім мало перешкод. Людина в свідомості Кр̣шн̣и черпає стільки блаженства в своїх повсякденних заняттях, що не прагне ніякого іншого щастя. Існує чимало перешкод, особливо в нашому віці лицемірства, для занять хат̣га-йоґою, дгйа̄на-йоґою або джн̃а̄на-йогою, але у здійсненні карма-йоґи й бгакті-йоґи таких проблем немає.

Доки існує матеріальне тіло, людині доводиться йти назустріч його потребам: їсти, спати, захищатись й паруватись. Однак той, хто перебуває в стані чистої бгакті-йоґи, або в свідомості Кр̣шн̣и, задовольняючи потреби свого тіла, не збуджує почуттів. Він просто задовольняє свої найнеобхідніші потреби, здобуваючи, так би мовити, найбільшу вигоду з невдалої угоди, і насолоджується трансцендентним щастям в свідомості Кр̣шн̣и. Він спокійно сприймає будь- які випадкові події, такі, наприклад, як аварія, хвороба, злидні й навіть смерть найкревнішого родича, але він завжди готовий виконувати свої обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и, або бгакті-йозі. Нещасні випадки ніколи не відхиляють його од виконання свого обов’язку. В Бгаґавад-ґı̄ті (2.14) сказано: а̄ґама̄па̄йіно ’нітйа̄с та̄м̇с тітікшасва бга̄рата. Він терпляче зносить всі такі непередбачені події, бо знає, що вони приходять і відходять й не впливають на виконання його обов’язків. Таким шляхом він досягає найвищої досконалості йоґи.