Кожен шукає Кр̣шн̣у в різноманітних аспектах Його виявів. Верховного Бога-Особу можна частково усвідомити в Його безособистісному аспекті, випромінюванні брахмаджйоті, а також як Наддушу, яка проникає в усе й перебуває всередині всього, навіть усередині атомів. Але цілковито усвідомити Кр̣шн̣у можуть лише Його чисті віддані. Отже, Кр̣шн̣а є метою пізнання кожного і, таким чином, кожен задовольняється згідно зі своїм бажанням віднайти Його. В трансцендентному світі Кр̣шн̣а також відповідає на любов Своїх чистих відданих, вступаючи з ними в певні трансцендентні стосунки, як вони того бажають. Один відданий може хотіти, щоб Кр̣шн̣а був його вищим учителем, інший — щоб Він був його особистим товаришем, третій бажає мати Кр̣шн̣у за сина, а четвертий — щоб Він був його коханим. Кр̣шн̣а нагороджує всіх відданих порівну, згідно з їхньою любов’ю до Нього. В матеріальному світі має місце такий же взаємообмін почуттями, і Господь в рівній мірі віддячує Своїм різним шанувальникам. Чисті віддані як тут, так і в духовній обителі спілкуються з Богом особисто, і в любовному служінні Господеві як особі вони черпають правдиве духовне блаженство. Що ж стосується імперсоналістів, які хочуть зчинити духовне самогубство, знищивши своє індивідуальне існування як живої істоти, то Кр̣шн̣а допомагає і їм, даючи можливість розчинитись у Своєму випромінюванні. Імперсоналісти не погоджуються визнати вічного, сповненого блаженства Бога-Особу; відмовившись од своєї індивідуальності, вони не можуть насолоджуватись щастям трансцендентного особистого служіння Господеві. Деякі з них, ті, що не утвердилися навіть в безособистісному існуванні, повертаються до цього матеріального оточення, щоб виявити своє приховане прагнення діяльності. Їм недоступні духовні планети, але вони знову отримують можливість діяти на планетах матеріальних. Тим, хто працює задля плодів, Господь, як йаджн̃еш́вара, дає те, чого вони бажають і заради чого виконують свої визначені обов’язки, а йоґам, які бажають містичної влади, дарується така влада. Іншими словами, чи ввінчаються прагнення людини успіхом, чи ні — залежить лише від Його милості, і всі різноманітні способи духовного пізнання є лише різного рівня досягненнями на одному й тому ж шляху. Й доки людина не прийде до вищого рівня — свідомості Кр̣шн̣и, всі її намагання залишаються недосконалими, як це стверджує Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (2.3.10):

«Чи позбавлена бажань людина (стан відданих), чи прагне отримати винагороду за свій труд, чи шукає звільнення, — вона повинна від усього серця молити Верховного Бога-Особу про досягнення цілковитої досконалості, вершиною якої є свідомість Кр̣шн̣и».