Цей вірш є відповіддю на третє питання Арджуни: «За допомогою яких засобів можна досягти трансцендентного становища?» Як пояснювалось раніше, матеріальний світ діє під чарами ґун̣ матеріальної природи. Людина не повинна втрачати спокій під впливом ґун̣ природи; замість занурювати свою свідомість в матеріалістичну діяльність, вона може спрямувати її на діяльність, пов’язану з Кр̣шн̣ою. Така діяльність відома як бгакті-йоґа, що означає завжди діяти для Кр̣шн̣и. Вона спрямована не тільки на Кр̣шн̣у, але також на Його різноманітні повновладні експансії, такі як Ра̄ма і На̄ра̄йан̣а. Кр̣шн̣а має безліч експансій. Вважають, що людина, яка присвятила себе служінню одній з форм Кр̣шн̣и або Його повновладних експансій, перебуває в трансцендентному стані. Треба також зауважити, що всі форми Кр̣шн̣и цілком трансцендентні, сповнені блаженства, знання та вічності. Такі особистісні проявлення Бога всемогутні й усевідаючі, і вони наділені всіма трансцендентними якостями. Отже, якщо людина з непохитною рішучістю віддає себе служінню Кр̣шн̣і або Його повновладним проявленням, то, попри надзвичайну складність подолання ґун̣ матеріальної природи, вона з легкістю зможе перевершити їх. Про це вже йшла мова в сьомій главі. Той, хто вручає себе Кр̣шн̣і, негайно долає вплив ґун̣ матеріальної природи. Віднайти свідомість Кр̣шн̣и, тобто присвятити себе відданому служінню Кр̣шн̣і означає стати на один рівень з Кр̣шн̣ою. Господь каже, що Його природа вічна, сповнена блаженства і знання, а живі істоти — це невід’ємні частки Верховного Господа, подібно до того, як частки золота складають якусь частину всієї золотоносної копалини. Тому жива істота, бувши духовною душею, досконала, як те золото, і якісно рівна Кр̣шн̣і. Однак, індивідуальна відмінність живої істоти зберігається — інакше не існувало б самого явища бгакті-йоґи. Бгакті-йоґа означає, що є Господь, є Його відданий, і між ними існують любовні взаємовідносини. Тому Верховний Бог-Особа й відданий існують як дві індивідуальності — інакше втрачається самий сенс бгакті-йоґи. Якщо жива істота не перебуває на тому ж самому трансцендентному рівні, що й Господь, вона не зможе служити Верховному Господеві. Щоб стати особистим слугою якого-небудь царя, людина повинна набути для цього відповідної кваліфікації. Таким чином, необхідна кваліфікація полягає в тому, щоб стати Брахманом, тобто звільнитися від усілякої матеріальної скверни. У ведичній літературі є вислів: брахмаіва сан брахма̄пй еті — «Вищого Брахмана досягають ті, хто сам став Брахманом». Це означає, що потрібно стати якісно єдиним з Брахманом. Досягши Брахмана, жива істота ніколи не втрачає тотожності з Брахманом, зберігаючи при тому свою вічну індивідуальну особистість.