Skip to main content

TEXT 16

TEXT 16

Tekstas

Текст

karmaṇaḥ sukṛtasyāhuḥ
sāttvikaṁ nirmalaṁ phalam
rajasas tu phalaṁ duḥkham
ajñānaṁ tamasaḥ phalam
карман̣ах̣ сукр̣тасйа̄хух̣
са̄ттвікам̇ нірмалам̇ пгалам
раджасас ту пгалам̇ дух̣кгам
аджн̃а̄нам̇ тамасах̣ пгалам

Synonyms

Послівний переклад

karmaṇaḥ — veiklos; su-kṛtasya — doringos; āhuḥ — sakoma; sāttvikam — dorybės guṇos; nirmalam — ir apvalytas; phalam — rezultatas; rajasaḥ — aistros guṇos; tu — tačiau; phalam — rezultatas; duḥkham — kančia; ajñānam — kvailybė; tamasaḥ — neišmanymo guṇos; phalam — rezultatas.

карман̣ах̣ — роботи; су-кр̣тасйа — доброчесного; а̄хух̣ — кажуть; са̄ттвікам—у ґун̣і благочестя; нірмалам—очищене; пгалам—наслідок; раджасах̣ґун̣и пристрасті; ту—але; пгалам—наслідок; дух̣кгам—страждання; аджн̃а̄нам—безглуздя; тамасах̣ґун̣и невігластва; пгалам—наслідок.

Translation

Переклад

Doringos veiklos padariniai tyri ir priskiriami dorybės guṇai. Tuo tarpu veiklos, atliktos vyraujant aistros guṇai, pasekmė – kančia, o veikla, atlikta vyraujant neišmanymo guṇai, gimdo kvailystes.

Наслідки благочестивої діяльності чисті, про неї кажуть, що її здійснюють в ґун̣і благочестя. Діяльність в ґун̣і пристрасті веде до злигоднів, а діяльність в ґун̣і невігластва — до глупоти.

Purport

Коментар

KOMENTARAS: Doringos veiklos, kurią sąlygoja dorybės guṇa, pasekmė tyra, todėl visiškai iliuzijos atsikratę išminčiai yra laimingi. Aistros guṇos sąlygojama veikla tesukelia kančias. Bet koks poelgis ieškant materialios laimės yra pasmerktas nesėkmei. Pavyzdžiui, kas nors panori pastatyti dangoraižį. Kiek žmonių vargo pareikalauja jo statyba! Kiek rūpesčių kainuoja šį projektą finansuojančiam žmogui uždirbti milžinišką pinigų sumą! Nemažiau triūso turi įdėti ir statybininkai. Iš to kyla tik vienos bėdos. Todėl „Bhagavad-gītā“ sako, kad bet kokia veikla, atliekama vyraujant aistros guṇai, be abejonės – didžiulis vargas. Aistros guṇos veikla teikia tik įsivaizduojamą laimę: „Šis namas ar pinigai priklauso man“, – tačiau kokia netikra ta laimė!

Наслідки благочестивої діяльності, виконуваної в ґун̣і благочестя, чисті. Тому мудреці, звільнившись від ілюзії, стають щасливими. Натомість діяльність у ґун̣і пристрасті тягне за собою одні лише страждання. Будь-яку діяльність задля матеріального щастя приречено на поразку. Наприклад, якщо людина хоче володіти хмарочосом, то крізь яку ж силу людських мук необхідно пройти, перш ніж такий хмарочос буде збудований. Той, хто фінансує будівництво, повинен подолати численні перешкоди, аби заробити необхідну величезну суму, а всі ті, що впряглись у це важке ярмо будівельних робіт, змушені працювати не покладаючи рук. Страждання очевидні. Тому Бгаґавад-ґı̄та̄ вчить, що будь-яка діяльність, яка провадиться в ґун̣і пристрасті, безумовно, приносить великі нещастя. Звичайно, при цьому можна зазнати крихту уявного щастя: «Я — хазяїн цього будинку, я маю гроші!», але таке щастя оманливе.

O kalbant apie žmogų, kuris yra neišmanymo guṇos, tai jis neturi žinojimo, todėl visi jo poelgiai baigiasi kančia; jis kenčia jau dabar, o ateity jam teks nusileisti į gyvūno gyvybės formą. Gyvūno gyvenimas visuomet kupinas kančių, nors iliuzinės energijos, māyos, pakerėti gyvūnai to ir nesupranta. Nekaltų gyvūnų žudymas – taip pat neišmanymo guṇos pasekmė. Gyvūno žudikas nežino, kad ateity jo auka gaus tokį kūną, kad galės jį patį nužudyti. Toks gamtos dėsnis. Žmonių visuomenėje, žmogų nužudęs nusikaltėlis pakariamas. Toks valstybės įstatymas. Per savo neišmanymą žmonės nežino, kad egzistuoja visuotinė valstybė, kurią valdo Aukščiausiasis Viešpats. Kiekvienas gyvis – Aukščiausiojo Viešpaties vaikas. Viešpats neleidžia nužudyti net skruzdėlės. Už žudymą visų laukia atpildas. Todėl žudyti gyvūnus pataikaujant liežuviui – tamsybių tamsybė. Žmogui nėra jokio reikalo juos žudyti, nes Dievas davė tiek puikių produktų. Tačiau jei žmogus vis dėlto valgo mėsą – tai reiškia, kad jį yra apėmęs neišmanymas ir kad jis kuria sau niūrią ateitį. Karvių žudymas iš gyvūnų naikinimo būdų yra pats baisiausias, nes karvės aprūpina mus pienu, taip suteikdamos daug džiaugsmo. Skersti karvę – tai paties tamsiausio neišmanymo aktas. Žodžiai iš Vedų raštų („Ṛg Veda“ 9.4.64) – gobhiḥ prīṇita matsaram – nurodo, kad didžiausias neišmanėlis yra tas, kuris skerdžia karves, nors pieno jam visiškai pakanka. Vedų raštuose yra tokia malda:

Щодо ґун̣и невігластва, то той, хто діє у ньому, позбавлений знання, і, отже, всі його дії в цьому житті ведуть до злиднів, а в майбутньому йому доведеться опуститись до тваринної форми. Життя тварини сповнене страждань, хоча під впливом ілюзорної енерґії, ма̄йі, вона цього не розуміє. Вбивство невинних тварин відбувається в ґун̣і невігластва. Їхні вбивці не знають, що в майбутньому тварини отримають відповідні тіла, придатні до того, щоб убити своїх мучителів. Таким є закон природи. В людському суспільстві вбивця людини повинен бути страченим на шибениці. Це — закон держави. Але під дією ґун̣и невігластва люди не усвідомлюють, що існує всезагальна держава, якою керує Верховний Господь. Кожна жива істота — Господнє дитя, і Він не прощає вбивства навіть мурашки. За все чекає відплата. Тому потурати вбивству тварин задля того, щоб смакувати їхнє м’ясо, є величезним невіглаством. Людині нема потреби забивати тварин, адже Бог дав їй стільки чудових продуктів. Але якщо людина все ж таки дозволяє собі їсти м’ясо, то це означає, що вона діє в ґун̣і невігластва й затьмарює своє майбутнє. З усіх різновидів знищення тварин убивство корів — найбільш ганебний, тому що корови забезпечують нас молоком, чудовим й універсальним продуктом, який приносить людині стільки радості. Вбивати корів на бойнях — це акт найбрутальнішого невігластва. У ведичній літературі (Р̣ґ Веда 9.46.4) слова ґобгіх̣ прı̄н̣іта-матсарам вказують, що той, хто повністю вдовольняється молоком, а проте вбиває корову, — той перебуває у найгрубішому невігластві. У ведичній літературі є молитва:

namo brahmaṇya-devāya
go-brāhmaṇa-hitāya ca
jagad-dhitāya kṛṣṇāya
govindāya namo namaḥ
намо брахман̣йа-дева̄йа
ґо-бра̄хман̣а-хіта̄йа ча
джаґад-дгіта̄йа кр̣шн̣а̄йа
ґовінда̄йа намо намах̣

„Mano Viešpatie, Tu linki gero karvėms ir brahmanams, o taip pat visai žmonijai ir pasauliui.“ („Viṣṇu Purāṇa“ 1.19.65) Ši malda ypač pabrėžia, kad reikia globoti karves bei brahmanus. Brahmanai – tai dvasinio švietimo simbolis, o karvės – paties vertingiausio maisto, pieno, simbolis. Šios dvi gyvųjų būtybių rūšys – brahmanai ir karvės – turi būti ypatingai globojamos. Būtent tai byloja apie tikrąją civilizacijos pažangą. Šiuolaikinė žmonių visuomenė apleido dvasinį pažinimą ir skatina karvių žudymą. Vadinasi žmonių visuomenė eina neteisinga kryptimi – tiesia sau kelią į pražūtį. Civilizacijos, kuri verčia savo narius kitą gyvenimą tapti gyvūnais, negalima pavadinti žmonių civilizacija. Nėra abejonės, kad šiuolaikinę žmonių civilizaciją visiškai suklaidino aistros ir neišmanymo guṇos. Gyvename labai pavojingame amžiuje, ir visos tautos turėtų pasirūpinti tuo, kad būtų diegiama Kṛṣṇos sąmonė – pats lengviausias būdas gelbėti žmoniją nuo didžiausio pavojaus.

«Мій Господи, Ти — благодійник корів та бра̄хман̣. Ти зичиш добра суспільству людей і всьому світові» (Вішн̣у Пура̄н̣а 1.19.65). Особливе значення в цій молитві надається захисту корів та бра̄хман̣. Бра̄хман̣и символізують собою духовну освіту, а корови — символ найбільш цінної їжі; цим двом видам живих істот, бра̄хман̣ам і коровам, слід виявляти все можливе заступництво — що і визначає справжній поступ цивілізації. В сучасному суспільстві люди занедбали духовне знання, натомість усіляко заохочується вбивство корів. Звідси можна зрозуміти, що людське суспільство простує в хибному напрямкові і тим самим стверджує свій майбутній вирок. Цивілізація, яка змушує своїх громадян стати тваринами в наступному житті, звичайно, не є гуманною. Модуси пристрасті й невігластва ведуть сучасну цивілізацію неправильним шляхом. Це дуже небезпечна епоха, і всі нації повинні подбати про те, щоб поширити найдоступніший спосіб удосконалення — свідомість Кр̣шн̣и, — щоб врятувати людство від страшної небезпеки.