TEXT 3
TEXT 3
Tekstas
Текст
vetti loka-maheśvaram
asammūḍhaḥ sa martyeṣu
sarva-pāpaiḥ pramucyate
ветті лока-махеш́варам
асаммӯд̣гах̣ са мартйешу
сарва-па̄паіх̣ прамучйате
Synonyms
Послівний переклад
йах̣—кожен, хто; ма̄м—Мене; аджам—ненародженого; ана̄дім— без початку; ча—також; ветті—знає; лока—планет; маха-ı̄ш́варам—верховного правителя; асаммӯд̣гах̣—без сумніву; сах̣—він; мартйешу—серед тих, хто підвладний смерті; сарва-па̄паіх̣—від усіх гріховних наслідків; прамучйате—звільнюється.
Translation
Переклад
Kas žino Mane kaip negimusį, bepradį, Aukščiausiąjį visų pasaulių Viešpatį, tas vienintelis iš žmonių yra nepaklydęs ir išsivaduoja iš visų nuodėmių.
Людину, яка знає Мене як ненародженого, як того, хто не має початку, як Верховного Володаря усіх світів, — лише таку людину, непідвладну ілюзії, Я звільняю від усіх гріхів.
Purport
Коментар
KOMENTARAS: Septintame skyriuje (7.3) pasakyta: manuṣyāṇāṁ sahasreṣu kaścid yatati siddhaye – siekiantieji dvasinės savivokos yra nepaprasti žmonės. Jie pranoksta milijonus paprastų žmonių, neturinčių dvasinio žinojimo. O tarp žmonių, kurie tikrai stengiasi suvokti savo dvasinę padėtį, didžiausią sėkmę dvasinės savivokos kelyje yra patyręs tas, kuriam pavyksta suprasti, jog Kṛṣṇa yra Aukščiausiasis Dievo Asmuo, visa ko savininkas ir negimstantis. Tik visiškai suvokus aukščiausią Kṛṣṇos padėtį galima išsivaduoti nuo atoveikio už visas nuodėmes.
Як сказано в сьомій главі (7.3): манушйа̄н̣а̄м̇ сахасрешу каш́чід йататі сіддгайе — ті, хто намагається стати на рівень духовної реалізації — непересічні люди: вони вище мільйонів і мільйонів звичайних людей, позбавлених знання про духовне усвідомлення. Але якщо комусь із тих, хто справді намагається збагнути своє духовне становище, вдається зрозуміти, що Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа, володар усього, ненароджений — це означає, що він добився найбільшого успіху в духовній реалізації. Лише на цій стадії, цілком усвідомивши верховне становище Кр̣шн̣и, можна повністю звільнитись від усіх наслідків своїх гріховних дій.
Viešpats posme apibūdinamas žodžiu aja, reiškiančiu „negimęs“, tačiau Jis skiriasi nuo gyvųjų esybių, kurios antrame skyriuje irgi vadinamos aja. Viešpats kitoks, nei gyvosios esybės, kurias materialūs potraukiai verčia gimti ir mirti. Sąlygotos sielos keičia savo kūnus, o Jo kūnas – nekinta. Net ir nužengdamas į šį materialų pasaulį, Viešpats yra toks pats, negimęs, todėl ketvirtame skyriuje sakoma, kad Savo vidinės galios dėka Jis nėra įtakojamas žemesnės materialios energijos, ir visad egzistuoja aukštesnėje energijoje.
Господа описано тут словом аджа, що означає «ненароджений», але Він відрізняється від живих істот, також описаних як аджа у другій главі. Господь відмінний від живих істот, які народжуються і вмирають внаслідок прив’язаності до матеріального. Обумовлені душі змінюють свої тіла, але Його тіло незмінне. Навіть коли Він приходить у матеріальний світ, Він приходить як той же самий ненароджений; тому в четвертій главі сказано, що Господь, завдяки Своїй внутрішній потенції, не підвладний нижчій, матеріальній енерґії, а завжди перебуває в верховній енерґії.
Posmo žodžiai vetti loka-maheśvaram pažymi, kad turime žinoti, jog Viešpats Kṛṣṇa – aukščiausias visatos planetų valdovas. Jis egzistavo prieš sukuriant pasaulį ir skiriasi nuo Savo kūrinijos. Visi pusdieviai buvo sukurti jau materialiame pasaulyje, bet apie Kṛṣṇą pasakyta, kad Jis nėra sukurtas, todėl skiriasi netgi nuo didžiųjų pusdievių – Brahmos ir Śivos. Jis Pats sukūrė Brahmą, Śivą bei visus kitus pusdievius, todėl ir yra Aukščiausioji visų planetų Asmenybė.
У цьому вірші слова ветті лока-махеш́варам вказують на те, що Кр̣шн̣а — верховний володар усіх планетних систем всесвіту. Він існував ще до творення, й Він відмінний од Свого творіння. Всіх напівбогів було створено всередині матеріального світу, але що стосується Кр̣шн̣и, то сказано, що Він нестворений. Отже, Кр̣шн̣а відмінний навіть од таких великих напівбогів, як Брахма̄ та Ш́іва. Він — творець Брахми, Ш́іви та всіх інших напівбогів, і тому на всіх планетах Його визнають як Верховну Особу.
Śrī Kṛṣṇa skiriasi nuo visos kūrinijos, ir kas Jį tokį pažįsta, tas tučtuojau išsivaduoja nuo atoveikio už visas nuodėmes. Norėdami pažinti Aukščiausiąjį Viešpatį, turime nusiplauti visas nuodėmes. „Bhagavad-gītoje“ teigiama, kad suvokti Viešpatį galima tik pasiaukojimo tarnystės dėka – kito būdo nėra.
Ш́рı̄ Кр̣шн̣а відмінний од усього створеного, і кожний, хто знає Його таким, негайно звільнюється від усіх наслідків своїх гріховних дій. Щоб отримати можливість пізнавати Верховного Господа, необхідно звільнитись від будь-якої гріховної діяльності. Його можна пізнати лише шляхом відданого служіння й ніяк інакше, — так твердить Бгаґавад-ґı̄та̄.
Nemėginkime pamatyti Kṛṣṇoje žmogų. Jau buvo sakyta, kad tik neišmanėliai laiko Jį žmogumi. Dabar tai išreikšta kitais žodžiais. Nekvailas žmogus, kuriam pakanka išminties suprasti tikrąją Dievo padėtį, visada laisvas nuo atoveikio už nuodėmes.
Не слід уявляти, що Кр̣шн̣а — це людська істота. Як стверджувалося раніше, лише нерозумні вважають Його за людську істоту. Тут знову виражено те ж саме, але іншими словами. Інтеліґентна людина, яка розуміє конституціональне становище Бога, завжди вільна від усіх гріховних реакцій.
Tačiau jei Kṛṣṇa yra Devakī sūnus, kaip Jis gali būti negimstantis? Tai taip pat paaiškinta „Śrimad-Bhāgavatam“: Devakī ir Vāsudevai Jo pasirodymas buvo neįprastas. Iš pradžių Jis apsireiškė pirminiu Savo pavidalu, o tik paskui atsimainė į paprastą vaiką.
Але, якщо Кр̣шн̣а відомий як син Девакı̄, то хіба може Він бути ненародженим? Це пояснено в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам: коли Він з’явився перед Девакı̄ та Васудевою, Він не був народжений як звичайна дитина. Він з’явився в Своїй одвічній формі, а далі знову став звичайною дитиною.
Visi poelgiai, kai vadovauja Kṛṣṇa, yra transcendentalūs, jų neteršia materialios reakcijos, kurios gali būti palankios ir nepalankios. Iš tikrųjų tai protas pagimdo mintį, kad materialiame pasaulyje egzistuoja kažkas palanku ir nepalanku, nes materialiame pasaulyje nieko, kas būtų palanku, nėra. Viskas jame nepalanku, kadangi pati materiali būtis lemia bloga. Mums tik atrodo, kad ji ką nors gera gali suteikti. Tikrąjį gėrį teikia veikla su Kṛṣṇos sąmone, visiškas pasiaukojimas ir tarnystė. Todėl jei išties norime, kad veikla būtų mums palanki, ji turi būti atliekama pagal Aukščiausiojo Viešpaties nurodymus. Viešpaties nurodymai pateikiami autoritetinguose šventraščiuose – „Śrimad-Bāgavatam“ ir „Bhagavad-gītoje“, taip pat juos galima perimti iš bona fide dvasinio mokytojo. Dvasinis mokytojas yra Aukščiausiojo Viešpaties atstovas, tad jo nurodymai išeina tiesiog iš Aukščiausiojo Viešpaties. Dvasinis mokytojas, šventieji ir šventraščiai kreipia tuo pačiu keliu, šie trys šaltiniai vienas kitam neprieštarauja. Tokiais nurodymais paremta veikla nesukelia atoveikio, kurį sukeltų doringa ar nedora materialaus pasaulio veikla. Transcendentinė bhakto nuostata, su kuria atliekama veikla, turi atsižadėjimo bruožą ir vadinama sannyāsa. Šešto „Bhagavad-gītos“ skyriaus pirmame posme teigiama, kad tikrai atsižadėjęs yra tas žmogus, kuris veikia iš pareigos, vykdydamas Aukščiausiojo Viešpaties paliepimą, ir nesiekia savo veiklos vaisių (anāśritaḥ karma-phalam). Tikras sannyāsis ir yogas yra žmogus, besivadovaujantis savo veikloje Aukščiausiojo Viešpaties nurodymais, o ne tas, kuris rengiasi kaip sannyāsis arba yogas.
В матеріальному світі ми змушені діяти, але, якщо ми діємо за вказівками Кр̣шн̣и, наші дії — трансцендентні. Матеріальні наслідки — сприятливі чи несприятливі — не впливають на них. Якщо хтось думає, що в матеріальному світі є щось сприятливе або несприятливе, це, в тій чи іншій мірі, вигадка, тому що в матеріальному світі немає нічого сприятливого. Все є несприятливим, бо несприятливою є сама матеріальна природа. Нам тільки здається, що вона сприятлива. Справжня сприятлива діяльність — це щире віддане служіння в свідомості Кр̣шн̣и. Отже, якщо ми взагалі бажаєм, щоб наша діяльність була сприятливою, нам слід діяти за вказівками Верховного Господа. Ці вказівки дано в авторитетних ш́а̄страх, таких як Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам і Бгаґавад-ґı̄та̄, або ми отримуємо їх від істинного духовного вчителя. Духовний вчитель є представник Верховного Господа, і тому його вказівки приходять безпосередньо від Верховного Господа. Духовний вчитель, святі та ш́а̄стри спрямовують на один і той самий шлях. Між цими трьома джерелами нема суперечностей. Усі дії, які людина виконує згідно з їхніми вказівками, вільні від впливу наслідків благочестивої та неблагочестивої діяльності матеріального світу. Трансцендентне ставлення відданого до своєї діяльності — це стан істинного самозречення, і його називають саннйа̄сою. Істинно зреченим є той, хто діє, почуваючи себе до обов’язку діяти так, як наказує Верховний Господь, й хто також не прив’язаний до плодів своєї діяльності (ана̄ш́рітах̣ карма-пгалам) — так стверджується в першому вірші шостої глави Бгаґавад-ґı̄ти. Кожний, хто діє за вказівками Верховного Господа, фактично є саннйа̄сı̄ та йоґ, а не той, хто одягається як саннйа̄сı̄ чи вдає з себе йоґа.