TEXT 21

Tekstas

Текст

ādityānām ahaṁ viṣṇur
jyotiṣāṁ ravir aṁśumān
marīcir marutām asmi
nakṣatrāṇām ahaṁ śaśī

а̄дітйа̄на̄м ахам̇ вішн̣ур
джйотіша̄м̇ равір ам̇ш́ума̄н
марı̄чір марута̄м асмі
накшатра̄н̣а̄м ахам̇ ш́аш́ı̄

Synonyms

Послівний переклад

ādityānām — iš Ādityų; aham — Aš; viṣṇuḥ — Aukščiausiasis Viešpats; jyotiṣām — iš visų dangaus šviesulių; raviḥ — Saulė; aṁśu-mān — spindulingoji; marīciḥ — Marīcis; marutām — iš Marutų; asmi — Aš esu; nakṣatrāṇām — iš žvaigždžių; aham — Aš esu; śaśī — Mėnulis.

а̄дітйа̄на̄м—з А̄дітй; ахам—Я є; вішн̣ух̣—Верховний Господь; джйотіша̄м—з усіх світил; равіх̣—сонце; ам̇ш́у-ма̄н—світлосяйне; марічіх̣—Марı̄чі; марута̄м—з Марут; асмі—Я є; накшатра̄н̣а̄м— із зірок; ахам—Я є; ш́аш́ı̄—Місяць.

Translation

Переклад

Iš Ādityų esu Viṣṇu, iš šviesulių – spindulingoji Saulė, iš Marutų Aš – Marīcis, o iš žvaigždžių esu Mėnulis.

З-посеред А̄дітй Я — Вішн̣у, із світил Я — сяйне Сонце, з Марут Я — Марı̄чі, і серед зірок Я — Місяць.

Purport

Коментар

KOMENTARAS: Ādityų – dvylika, iš jų svarbiausias – Kṛṣṇa. Pagrindinis dangaus šviesulys – Saulė, „Brahma-saṁhitoje“ ji pavadinta spindulingąja Aukščiausiojo Viešpaties akimi. Erdvėje pučia penkiasdešimt įvairių vėjų, ir juos valdanti dievybė, Marīcis, atstovauja Kṛṣṇai.

Існує дванадцять А̄дітй, головним з яких є Кр̣шн̣а. Сонце — головне із світил, що виблискують на небі, і в Брахма-сам̇гіті його названо сяючим оком Верховного Господа. Існує п’ятдесят різновидів вітрів, що дмуть у просторі, і серед тих вітрів панівне божество, Марı̄чі, являє собою Кр̣шн̣у.

Žvaigždėtą naktį ryškiausiai šviečia Mėnulis, todėl jis atstovauja Kṛṣṇai. Posmas rodo, kad Mėnulis – žvaigždė, todėl danguje tviskančios žvaigždės irgi atspindi Saulės šviesą. Vedų raštai atmeta teoriją, teigiančią, kad visatoje egzistuoja daug Saulių. Saulė – viena, o Mėnulis ir žvaigždės tik atspindi jos šviesą. Kadangi „Bhagavad-gītā“ nurodo, kad Mėnulis – viena iš žvaigždžių, tai danguje tviskančios žvaigždės nėra Saulės, jos panašios į Mėnulį.

Місяць найбільше виділяється вночі з-поміж зірок, і тому він уособлює Кр̣шн̣у. З цього вірша можна зрозуміти, що Місяць є зіркою; тобто зірки, що мерехтять в небі, також відбивають світло Сонця. Теорію, згідно з якою у всесвіті є багато сонць, не визнають у ведичній літературі. Сонце одне, а зірки, так само як і Місяць, світяться, відбиваючи його світло. Бгаґавад-ґı̄та̄ вказує тут, що Місяць — це одна з зірок, отже, інші зірки, що виблискують, також не є сонцями, а подібні до Місяця.