Тут ясно сказано, що обитель Кр̣шн̣и, Верховної Особи, — це верховна мета, місце вищого призначення, звідки нема необхідності вертатись в матеріальний світ. Брахма-сам̇гіта̄ описує цю верховну обитель як а̄нанда-чінмайа-раса, місце, де все сповнене духовного блаженства. Там немає нічого матеріального — все розмаїття, що проявлене там, духовне і блаженне за своїми якостями. Це духовне розмаїття поширюється скрізь як духовна експансія Самого Верховного Бога, — все проявляється там виключно за допомогою духовної енерґії, про що пояснювалося в сьомій главі. Що стосується цього матеріального світу, то, хоча Господь і перебуває завжди в Своїй верховній обителі, Він проникає всюди у вигляді Своєї матеріальної енерґії. Таким чином, через посередництво Своїх духовних та матеріальних енерґій Він присутній скрізь як у матеріальному, так і в духовному всесвітах. Йасйа̄нтах̣-стга̄ні означає, що в Ньому, в Його духовній або матеріальній енерґіях, все знаходить опору. Господь за допомогою цих двох енерґій проникає в усе.

Увійти до верховної обителі Кр̣шн̣и або на одну з безлічі планет Ваікун̣т̣г можна лише через бгакті, віддане служіння, на що тут ясно вказує слово бгактйа̄. Ніяким іншим шляхом не можна досягнути тієї верховної обителі. Веди (Ґопа̄ла-та̄панı̄ Упанішада 1.21) також описують Верховного Бога-Особу та Його верховну обитель. Еко ваш́ı̄ сарва-ґах̣ кр̣шн̣ах̣. «В цій обителі є лише один Верховний Бог-Особа, ім’я якому — Кр̣шн̣а». Він є верховне милосердне Божество, і хоча Він — один, Він поширює Себе в мільйонах й мільйонах повновладних експансій. Веди порівнюють Господа з деревом, яке, хоча й лишається нерухомим, розпросторює гілля з численними різноманітними плодами, квітами й мінливою листвою. Повновладні експансії Господа, які правлять Ваікун̣т̣га планетами, мають по чотири руки, й відомі під різними іменами: Пурушоттама, Трівікрама, Кеш́ава, Ма̄дгава, Аніруддга, Хр̣шı̄кеш́а, Сан̇каршан̣а, Прадйумна, Ш́рı̄дгара, Ва̄судева, Да̄модара, Джана̄рдана, На̄ра̄йан̣а, Ва̄мана, Падмана̄бга тощо.

Брахма-сам̇гіта̄ (5.37) також підтверджує, що, хоча Господь завжди перебуває на Ґолоці Вр̣ндава̄на, Своїй верховній обителі, Він всюдисущий, і тому все йде своєю чередою в повній злагоді (ґолока ева нівасатй акгіла̄тма-бгӯтах̣). Як стверджується в Ведах (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.8), пара̄сйа ш́актір вівідгаіва ш́рӯйате / сва̄бга̄вікı̄ джн̃а̄на-бала-крійа̄ ча — «Його енерґії настільки обширні, що вони невпинно й бездоганно керують усім, що відбувається в космічному проявленні, хоча Сам Господь перебуває далеко-далеко в Своїй обителі».