14. VERS
TEXT 14
Szöveg
Текст
sarvato ’kṣi-śiro-mukham
sarvataḥ śrutimal loke
sarvam āvṛtya tiṣṭhati
сарвато ’кші-ш́іро-мукгам
сарватах̣ ш́рутімал локе
сарвам а̄вр̣тйа тішт̣гаті
Szó szerinti jelentés
Послівний переклад
sarvataḥ – mindenhol; pāṇi – kezek; pādam – lábak; tat – az; sarvataḥ – mindenhol; akṣi – szemek; śiraḥ – fejek; mukham – arcok; sarvataḥ – mindenhol; śruti-mat – füle van; loke – ebben a világban; sarvam – mindent; āvṛtya – befedve; tiṣṭhati – létezik.
сарватах̣—скрізь; па̄н̣і—руки; па̄дам—ноги; тат—воно; сарватах̣—скрізь; акші—очі; ш́ірах̣—голови; мукгам—обличчя; сарватах̣—скрізь; ш́руті-мат—маючи вуха; локе—у світі; сарвам—усе; а̄вр̣тйа—покриваючи; тішт̣гаті—існує.
Fordítás
Переклад
Kezei és lábai, szemei, fejei és arcai mindenhová elérnek, s fülei mindenhol jelen vannak. Áthatva mindent, így létezik a Felsőlélek.
Скрізь Його руки й ноги, Його очі, голови і Його лиця, і вуха Він має всюди. Таким чином Наддуша існує, пронизуючи Собою все.
Magyarázat
Коментар
Ahogyan a nap létezik végtelen sugarait árasztva, úgy létezik a Felsőlélek, az Istenség Legfelsőbb Személyisége is. Mindent átható formájában létezik, az egyéni élőlények pedig Brahmātól, az első nagy tanítótól kezdve egészen a parányi hangyákig mind Benne élnek. Megszámlálhatatlanul sok fej, láb, kéz és szem, és végtelen számú élőlény létezik. Valamennyi a Felsőlélekben és a Felsőlelken létezik, éppen ezért a Felsőlélek mindent átható. Az egyéni lélek azonban nem mondhatja azt magáról, hogy mindenhol van keze, lába és szeme. Az ő esetében ez nem lehetséges. Ha mégis azt hiszi, hogy csak a tudatlanságnak köszönhetően nincs tudatában annak, hogy kezei és lábai mindenhová elérnek, ám az igazi tudásra szert téve majd eljut erre a szintre, akkor ezzel ellentmond önmagának, hiszen ez azt jelenti, hogy az egyéni lélek nem lehet a legfelsőbb, mert az anyagi természet alárendeltjévé vált. A Legfelsőbb különbözik az egyéni lélektől. A Legfelsőbb Úr képes a karját bármilyen hosszúra kinyújtani, az egyéni lélek viszont nem. A Bhagavad-gītāban azt mondja az Úr, hogy elfogadja a Neki felajánlott virágot, gyümölcsöt vagy egy kevés vizet. Ha Ő olyan távol van, hogyan képes bármit is elfogadni? Ez az Úr mindenható természete: bár messze a Földtől, saját hajlékán él, mégis kinyújthatja kezét, hogy elfogadja az ember felajánlását. Ilyen az Úr hatalma. A Brahma-saṁhitā (5.37) így ír: goloka eva nivasaty akhilātma-bhūtaḥ – Kṛṣṇa örökké kedvteléseinek hódol transzcendentális hajlékán, ugyanakkor mindent átható is. Az egyéni lélek nem állíthatja ugyanezt magáról. Ezért ez a vers a Legfelsőbb Lélekről, az Istenség Személyiségéről, s nem az egyéni lélekről beszél.
Наддуша, Верховний Бог-Особа, подібний до сонця, яке скрізь поширює свої промені. Він існує в Своїй всюдисущій формі й у Ньому перебувають усі окремі живі істоти, починаючи з першого великого вчителя Брахми і закінчуючи крихітною мурашкою. Існують незліченні голови, ноги, руки, очі та незліченні живі істоти. Все існує в Парама̄тмі й через Неї. Отже, Парама̄тма̄ всюдисуща. Однак про індивідуальну душу не можна сказати, що в неї скрізь руки, ноги й очі. Це неможливо. Якщо душа гадає, що лише внаслідок свого невігластва вона не усвідомлює того, що її руки й ноги поширені скрізь, але, знайшовши належне знання, вона дійде такого ступеня, то такі думки суперечливі. Це означає, що індивідуальна душа, яку обумовлює матеріальна природа, не може бути верховною. Верховний є відмінним од індивідуальної душі. Верховний Господь може простягати Свої руки безмежно, а душа — ні. В Бгаґавад-ґı̄ті Господь каже, що Він приймає підношення того, хто пропонує Йому квітку, плід або трохи води. Але якщо Господь далеко, то як же Він може що-небудь прийняти? Такою є Господня всемогутність: незважаючи на те, що Він перебуває в Своїй обителі, надзвичайно віддаленій од Землі, Він може простягнути руку й прийняти все, що Йому пропонують. У цьому Його могутність. У Брахма-сам̇гіті (5.37) сказано: ґолока ева нівасатй акгіла̄тма-бгӯтах̣ — «хоча Він постійно зайнятий розвагами на Своїй трансцендентній планеті, Він — всюдисущий». Індивідуальна душа не може заявляти, що вона всюдисуща. Таким чином, у цьому вірші описано Наддушу, Бога-Особу, а не індивідуальну душу.