QUATRE-VINGTIÈME CHAPITRE
РОЗДІЛ ВІСІМДЕСЯТИЙ
La rencontre de Śrī Kṛṣṇa et du brāhmaṇa Sudāmā
Зустріч Господа Крішни з брахманою Судамою
Le roi Parīkṣit écoutait des lèvres de Śukadeva Gosvāmī le récit des Divertissements de Śrī Kṛṣṇa et de Śrī Balarāma. Toutes ces narrations procurent un plaisir sublime à quiconque les entend ; aussi Mahārāja Parīkṣit s’adressa-t-il en ces termes à Śukadeva Gosvāmī : « Mon Seigneur aimé, Dieu, la Personne Suprême, nul autre que Śrī Kṛṣṇa, confère aux êtres et la libération et l’amour de Dieu, simultanément. Quiconque devient dévot du Seigneur atteint tout naturellement la libération, sans avoir à fournir d’efforts séparés dans ce but. Le Seigneur est sans limites, si bien que Ses Divertissements et Ses Actes, liés à la création, au maintien et à la destruction de la manifestation cosmique tout entière, le sont également. Je désire donc entendre le récit d’autres de Ses Divertissements, dont tu ne m’aurais point encore parlé. Ô maître, les âmes conditionnées en ce monde connaissent toutes la frustration dans leur recherche du bonheur à travers la satisfaction des sens. Ces désirs de jouissance matérielle transpercent continuellement leur cœur ; mais me voilà aujourd’hui à même de comprendre comment l’écoute des Divertissements de Śrī Kṛṣṇa a le pouvoir de mettre fin à l’emprise des influences matérielles, qui incitent l’être à poursuivre le plaisir des sens dans toutes ses activités. Je pense qu’aucun homme d’intelligence ne peut rejeter cette voie, celle de l’écoute répétée des Divertissements absolus du Seigneur Suprême ; car cette pratique toute simple donne de baigner à jamais dans le bonheur spirituel, effaçant toute trace d’attrait pour la satisfaction des sens matériels. »
Оповідь за розваги Господа Крішни й Господа Баларами цар Парікшіт слухав від Шукадеви Ґосвамі. Слухання про ці розваги дає трансцендентну насолоду, тому Махараджа Парікшіт звернувся до Шукадеви Ґосвамі з такою мовою:
— Любий пане! Верховний Бог-Особа, Крішна, дарує звільнення і водночас любов до Бога. Кожен, хто стає відданий Господу, звільнюється, не докладаючи до цього ніяких зусиль. Господь є необмежений, і тому Його ігри й дії, коли Він творить, підтримує й знищує космічне проявлення, також необмежені. Тому я прагну почути про ті Його розваги, про які ти ще не оповідав. Любий мій володарю, зумовлені душі в матеріальному світі шукають насолоди у задоволенні чуттів, але знаходять саме розчарування. Прагнення чуттєвої насолоди ятрять серце зумовленим істотам. Але я сам досвідчив, що трансцендентні оповіді за розваги Господа Крішни звільнюють людину від бажання виконувати матеріальну діяльність заради чуттєвої втіхи. Я думаю, що цього методу постійно слухати за трансцендентні розваги жодна розумна людина не відкине, бо, просто слухаючи, можна назавжди поринути в трансцендентну насолоду. Завдяки цьому людину припиняє вабити задоволення матеріальних чуттів.
Dans ces propos, adressés à Śukadeva Gosvāmī, Mahārāja Parīkṣit a fait usage de deux mots particulièrement importants : viṣaṇṇa et viśeṣa-jña. Viṣaṇṇa signifie « morose. » Les matérialistes inventent mille et mille moyens de trouver la satisfaction totale, mais en vérité, ils demeurent tous moroses. Certains rétorqueront qu’on voit aussi des spiritualistes demeurer moroses, et c’est pourquoi Parīkṣit Mahārāja a précisément utilisé le mot viśeṣa-jña. On distingue deux sortes de spiritualistes : les impersonnalistes et les personnalistes ; or, viśeṣa-jña désigne les personnalistes, qui portent leur intérêt vers la variété spirituelle. Les bhaktas deviennent jubilants en écoutant les descriptions des Actes personnels du Seigneur Suprême, alors que les impersonnalistes, en vérité davantage attirés par l’aspect impersonnel du Seigneur, ne connaissent qu’un attrait superficiel pour Ses Actes personnels. De sorte que même s’ils viennent au contact des Divertissements de Kṛṣṇa, parce qu’ils manquent de réaliser tout le bénéfice s’attachant à leur écoute, ils demeurent moroses, au même titre que les matérialistes enlisés dans leurs actes intéressés.
Кажучи це, Махараджа Парікшіт ужив два важливі слова: вішан̣н̣а і віш́ешаджн̃а. Вішан̣н̣а означає «хмурий». Матеріалісти вигадують безліч способів досягти цілковитого задоволення, однак завжди лишаються хмурими. Можуть сказати, що хмурі подеколи і трансценденталісти. Однак Парікшіт Махараджа уживає ще слово віш́ешаджн̃а. Існує два типи трансценденталістів, а саме імперсоналісти й персоналісти. Віш́ешаджн̃а називають персоналістів, яким цікаво слухати за трансцендентну розмаїтість. Слухаючи за діяння Верховного Господа, в яких Він виступає як особа, віддані сповнюються радости, а тимчасом імперсоналістів, яких більше вабить безособистісний аспект Господа, дії Господа як особи приваблюють лише поверхово. Отже, замість того, щоб зануритись у розваги Господа, імперсоналісти, не розуміючи блага, що дає таке слухання, не покидають корисливої діяльности і лишаються так само хмурими, як і матеріалісти.
Le roi Parīkṣit poursuivit : « L’aptitude à la parole ne peut être parfaite que par la description des Attributs spirituels et absolus du Seigneur. L’aptitude à se servir de ses mains n’est féconde que dans la mesure où on l’utilise pour le service du Seigneur. Et de même, le mental ne peut être apaisé que lorsqu’on l’emplit de pensées de Kṛṣṇa, en pleine conscience de Sa Personne. Il ne s’agit nullement de devenir un grand penseur, mais tout simplement de comprendre que Kṛṣṇa, la Vérité Absolue, Se trouve partout présent, sous Son aspect « localisé » de Paramātmā. Il suffit que l’on songe à l’omniprésence de Kṛṣṇa en tant que le Paramātmā, jusqu’au cœur de l’atome, pour conférer la plénitude à toutes les fonctions du mental : le penser, le sentir et le vouloir. Le parfait dévot du Seigneur ne voit pas l’Univers de la matière tel qu’il apparaît aux yeux matériels, mais perçoit partout la présence de Son Seigneur adoré dans Sa Forme de Paramātmā « .
— Дар говорити, — казав далі цар Парікшіт, — можна вдосконалити, якщо змальовувати трансцендентні якості Господа. Здатність працювати стане довершеною, якщо людина віддасть свої руки на служіння Господеві. Так само щоб вмиротворити розум, досить просто думати про Крішну в свідомості Крішни. Це не означає, що треба назавжди поринути в глибоку задуму. Ні, слід просто зрозуміти, що Крішна, Абсолютна Істина, у Своєму аспекті Параматми присутній скрізь. Тільки та людина, яка знає, що Крішна у вигляді Параматми перебуває скрізь, навіть в атомі, може вдосконалити свої мислення, чуття і воління, що всі є різновидами розумової діяльности. Досконалий відданий бачить матеріальний світ не таким, яким той постає перед матеріальним зором. Він скрізь бачить Господа, якому поклоняється, бо Господь у Своєму аспекті Параматми присутній скрізь.
Mahārāja Parīkṣit dit encore que la fonction de l’oreille se trouve parfaitement remplie lorsqu’on l’engage dans l’écoute des Actes sublimes du Seigneur. Et que la tête trouve sa pleine utilité lorsqu’elle s’incline devant le Seigneur et Son représentant. En vérité, le Seigneur est représenté dans le cœur de chacun, c’est un fait ; aussi le bhakta hautement réalisé offre-t-il ses respects à chaque être vivant, tenant chaque corps pour un temple du Seigneur. Mais il n’est pas possible à tous les hommes d’acquérir dès l’abord une telle vision, en propre celle du bhakta de premier ordre. Le bhakta de second ordre peut, quant à lui, considérer les autres vaiṣṇavas, ou dévots du Seigneur, comme des représentants de Kṛṣṇa ; et le néophyte, le bhakta de troisième ordre, au seuil de la réalisation spirituelle, peut se prosterner devant la Mūrti dans le temple et devant le maître spirituel, qui est une manifestation directe du Seigneur Suprême. Mais aux trois niveaux – néophyte, intermédiaire et parfait –, on peut faire le meilleur usage de sa tête en l’inclinant devant le Seigneur ou Ses représentants, et de même des yeux, en voyant le Seigneur et Son représentant. Ainsi, chacun peut élever les fonctions des différentes parties de son corps jusqu’au niveau de la plus haute perfection, simplement en les engageant au service de Dieu ou de Ses agents. Même si l’on est incapable d’en faire plus, on aura tout avantage à se prosterner devant eux, et à boire le caraṇāmṛta, l’eau qui a baigné les pieds pareils-au-lotus du Seigneur ou de Son dévot.
Махараджа Парікшіт казав далі, що слух можна вдосконалити, просто слухаючи про трансцендентні дії Господа, а голову можна застосувати якнайліпше, схиляючи її перед Господом і Його представником. Господь присутній в кожному серці — то істина. Тому відданий, що зробив значний поступ, вшановує кожну живу істоту, розуміючи, що кожне тіло є храм Господа. Однак враз сягнути цього рівня неможливо; то рівень відданого найвищого класу. Відданий другого класу дивиться на вайшнав, тобто відданих Господа, як на представників Крішни, а відданий-початківець (неофіт, чи відданий третього класу) схиляє голову перед Божеством у храмі і перед духовним вчителем, що представляє Верховного Бога-Особу безпосередньо. Тому застосовувати голову досконало — схиляти її перед Господом чи Його представником — можна і на рівні неофіта, на проміжній стадії і коли зроблено великий поступ. Так само слід вдосконалювати очі, дивлячись на Господа і Його представника. Просто використовуючи різні частини свого тіла у служінні Господу та Його представникові, кожен може залучити їх до діяльности, що на рівні найвищої досконалости. Якщо хтось не може робити нічого, крім як просто схилятися перед Господом і Його представником і пити чаранамріту (воду, що нею омито лотосові стопи Господа чи Його відданого), хай робить це.
À ces mots de Mahārāja Parīkṣit, traduisant sa profonde réalisation de la philosophie vaiṣṇava, Śukadeva Gosvāmī fut envahi par l’extase dévotionnelle. Il se trouvait déjà engagé à décrire les Activités du Seigneur, si bien que lorsque Mahārāja Parīkṣit le pria de poursuivre sa narration, c’est avec grand plaisir qu’il s’exécuta, continuant le récit du Śrīmad-Bhāgavatam.
Від слів Махараджі Парікшіта Шукадеву Ґосвамі обійняв екстаз відданости — адже цар Парікшіт глибоко осягнув вайшнавську філософію. Шукадева Ґосвамі вже тривалий час розповідав за дії Господа. Махараджа Парікшіт попрохав його говорити ще, і він з великою насолодою вів оповідь далі.
Kṛṣṇa avait un très bon ami brāhmaṇa. Parfait dans son statut, il jouissait d’un très haut savoir spirituel, et de ce fait, n’éprouvait aucun attrait pour les plaisirs de ce monde. Ainsi avait-il atteint la suprême maîtrise de ses sens et vivait-il dans la plus parfaite sérénité. Ce qui revient à dire qu’il était un bhakta accompli, car à moins d’être établi dans la dévotion absolue, nul n’a accès au plus haut niveau du savoir, où, selon la Bhagavad-gītā, l’être s’abandonne à Dieu, la Personne Suprême. En d’autres mots, quiconque a abandonné sa vie au service du Seigneur est parvenu au niveau du savoir parfait, dont le fruit réside dans le détachement des voies matérialistes de l’existence. Ce dénuement implique une parfaite maîtrise des sens, qui d’ordinaire se tournent toujours vers les plaisirs matériels. Les sens du bhakta deviennent ainsi purifiés, et engagés au service du Seigneur. Voilà qui couvre le champ complet du service de dévotion.
У Господа Крішни був друг, піднесених якостей брахмана. Досконалий брахмана, він сягнув висот трансцендентного знання, а що володів знанням, матеріальна насолода нітрохи його не вабила. Він повністю опанував свої чуття і був вмиротворений. Все це свідчить, що брахмана був досконалий відданий, тому що, не ставши досконалим відданим, набути справжнього знання неможливо. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що той, хто набув досконалого знання, віддає себе Верховному Богові-Особі. Інакше кажучи, кожний, хто присвятив своє життя на служіння Верховному Богові-Особі, сягнув вершини досконалого знання. На рівні досконалого знання людина облишає матеріалістичне життя. Така неприв’язаність свідчить, що чуття, які завжди тяжіють до матеріальної насолоди, повністю опановано. Чуття відданого очищуються, і на цьому рівні він залучає їх до служіння Господеві. Такий є обшир відданого служіння.
Bien que l’ami brāhmaṇa de Śrī Kṛṣṇa fût un gṛhastha, il ne s’affairait point à amasser des biens en vue d’une existence confortable ; il se trouvait satisfait de ce qui lui venait naturellement selon sa destinée. Et tel est bien le signe du parfait savoir. L’homme à la connaissance achevée sait que nul ne peut connaître un bonheur supérieur à celui qui lui est dévolu. En ce monde, chacun se voit appelé à souffrir dans une certaine mesure et à jouir de la vie dans une autre. La somme de joies et peines que chacun doit connaître est déterminée à l’avance, et nul ne peut accroître ou décroître les plaisirs ou les souffrances liés à l’existence matérielle. Notre brāhmaṇa, donc, ne s’employait pas à rechercher un plus grand bonheur matériel, mais utilisait son temps pour progresser dans la Conscience de Kṛṣṇa. Selon toute apparence, il vivait dans la pauvreté, sans les moyens de s’offrir, à lui-même ou à sa femme, des vêtements respectables, ni de se nourrir convenablement ; ils étaient tous deux plutôt maigres. La femme n’accordait pas une grande importance à son confort personnel, mais se sentait concernée par son époux, un brāhmaṇa si vertueux. Elle tremblait du fait de sa santé fragile, et bien que répugnant à dicter sa conduite à son époux, elle lui adressa ces mots :
Цей брахмана, Крішнин друг, був домогосподар, але не накопичував майна, щоб зручно жити. Він вдовольнявся тим, що посилала йому доля. Така ознака досконалого знання. Людина, що володіє досконалим знанням, розуміє: стати щасливішому, ніж визначено долею, не вийде. В матеріальному світі кожному визначено свою певну міру страждання і певну міру щастя. Міру щастя і страждання для кожної живої істоти визначено наперед. Міри матеріального щастя й нещастя не можна ні побільшити, ні поменшити не вийде. Тому брахмана більшого матеріального щастя не домагався, натомість весь свій час віддавав на поступ у свідомості Крішни. На позір він здавався злидарем, не мав багатого одягу сам і не міг справити розкішного вбрання своїй дружині. Подружжя жило в умовах далеко не пишних, від недоїдання брахмана та його дружина були дуже худі. Дружина цього побожного брахмана не прагла зручностей для себе, але завше непокоїлася за чоловіка. Через слабке здоров’я вона ледве стояла на ногах, і хоч як їй було не до серця наказувати чоловікові, одного разу вона не втрималась і сказала:
« Mon cher seigneur, je sais que Śrī Kṛṣṇa, l’Époux de la déesse de la fortune, est ton ami intime. Tu es en outre Son dévot, et Il est toujours prêt à aider Son fidèle serviteur. Même si tu penses n’offrir en réalité aucun service dévotieux au Seigneur, tu Lui es quand même tout entier soumis, et Il protège toujours les âmes soumises. De plus, je sais que Śrī Kṛṣṇa représente le modèle personnifié de la culture védique. Il Se montre toujours favorable à la culture brahmanique et couvre de Sa bonté les brāhmaṇas qualifiés. Tu es l’homme le plus fortuné, car tu as pour ami le Seigneur Souverain. Śrī Kṛṣṇa représente le seul refuge pour ceux qui comme toi se sont tout entiers abandonnés à Lui. Tu es un saint, un érudit, et maître de tes sens. Dans ces circonstances, Śrī Kṛṣṇa est ton seul refuge. Va donc vers Lui, je t’en prie. Je suis certaine qu’Il comprendra aussitôt dans quel état de pauvreté tu te trouves. N’oublie pas que tu es également un chef de famille : sans moyens financiers, ta condition est en détresse. Mais sitôt que le Seigneur comprendra ta position, Il t’offrira certes des richesses suffisantes pour vivre confortablement. Śrī Kṛṣṇa gouverne maintenant les dynasties Bhoja, Vṛṣṇi et Andhaka et j’ai entendu dire qu’Il ne quitte jamais Sa capitale, Dvārakā, aucune de Ses occupations ne L’appelant à l’extérieur. Il est si bon et si libéral qu’aussitôt Il donne tout, Sa propre Personne même, à quiconque s’abandonne à Lui. Et s’Il Se montre ainsi prêt à Se donner en Personne à Son dévot, il n’y a certes rien d’extraordinaire pour Lui à accorder quelques richesses matérielles ! Certes, Il n’accorde point grande richesse à Son dévot si celui-ci n’est pas bien établi dans la voie dévotionnelle, mais je crois qu’Il doit bien savoir avec quelle fermeté tu pratiques le service de dévotion. Il n’hésitera donc pas à t’accorder quelques bénéfices matériels pour te permettre de faire face aux besoins de l’existence. »
— Любий пане, я знаю, що Господь Крішна, чоловік богині процвітання, твій близький друг. Ти теж є відданий Господа Крішни, а Він завжди радо допомагає Своїм відданим. Ти можеш думати, що ніяк не служиш Господеві, але ти цілковито віддав себе Йому, Господь же завжди дбає про віддані Йому душі. Ба більше, я знаю, що Господь Крішна — досконала особистість, що живе за законами ведичної культури. Він завжди сприяє брахманічній культурі й дуже ласкавий до істинних брахман. Ти найщасливіший серед усіх людей, бо доводишся другом Верховному Богові-Особі. Ти повністю віддав себе Господу Крішні, і тому для таких особистостей, як ти, Він єдиний притулок. Ти святий, вчений і цілковито опанував свої чуття. Якщо все це зважити, Господь Крішна — твій єдиний притулок. Тому прохаю: піди до Нього. Я певна, Він одразу зрозуміє, в яких злиденних умовах ти живеш. До того ж ти — домогосподар, тому коли не маєш грошей, сильно страждаєш. Він одразу зрозуміє, в якому ти становищі, і не забариться дати тобі багатства, щоб ти міг жити безтурботно. Нині Господь Крішна — цар династій Бгоджа, Врішні і Андгака, і ще я чула, Він ніколи не залишає Своєї столиці Двараки. Він там живе, а поза містом не має жодної справи. Він такий ласкавий і великодушний, що тому, хто впокорився Йому, одразу віддає все, що має, навіть Себе Самого. Якщо Він готовий віддати Своєму відданому навіть Себе Самого, то ніякого дива, якщо Він подарує тобі трохи матеріального багатства. Звичайно, відданому, який не дуже втверджений у своїй відданости, Він великих матеріальних статків не дає. Проте в твоєму випадку, гадаю, Він добре знає, що ти насправді втвердився у відданому служінні. Тому Він не вагаючись наділить тебе матеріальним добром, щоб задовольнити твої найперші життєві потреби.
Ainsi, l’épouse du brāhmaṇa l’implora encore et encore, avec beaucoup d’humilité et de soumission, de se rendre chez Kṛṣṇa. Le brāhmaṇa se disait qu’il n’avait nul besoin de demander quelque bienfait matériel que ce soit à Kṛṣṇa, mais il était poussé par les sollicitations répétées de son épouse. De plus, il songea : « Si je vais là-bas, je pourrai voir le Seigneur en Personne. Ce sera une grande chance, même si je ne Lui demande rien. » Lorsqu’il se fut décidé à aller voir Kṛṣṇa, il demanda à son épouse si elle avait quelque chose dans la maison qu’il puisse offrir au Seigneur, son ami. L’épouse réunit aussitôt quatre poignées de riz en lamelle auprès de ses amies voisines et les emballa dans un petit carré de tissu, une espèce de mouchoir, qu’elle ferma par un nœud. Sans attendre, le brāhmaṇa prit le présent et se dirigea vers Dvārakā pour voir son Seigneur. Tout au long du chemin, il était absorbé dans la pensée qu’il allait pouvoir contempler l’habitat de Śrī Kṛṣṇa ; rien d’autre n’occupait son cœur que Kṛṣṇa.
Так дружина брахмани знов і знов з великим смиренням і покорою прохала Судаму піти до Господа Крішни. Брахмана ж вважав, що прохати в Господа Крішни чогось матеріального потреби немає. Але дружина наполягала, і він зрештою мусив влягти її проханню. До того ж він подумав: «Якщо я піду, то зможу побачити Господа. Це чудова нагода, навіть якщо я не попрохаю в Нього нічого матеріального». Постановивши собі йти до Крішни, він запитав дружину, чи є в хаті щось, щоб запропонувати Крішні — до друга ж треба йти з гостинцем. Дружина кинулась по сусідах і назбирала чотири жмені дробленого рису, ув’язала рис в маленьку шматину, завбільшки як хустка, і дала чоловікові, щоб відніс Крішні гостинця. Брахмана не барився, взяв дарунок і пішов до Господа у Двараку. Дорогою Він марив зустріччю з Господом Крішною. Серце його було повне тільки Крішною.
Il était bien sûr difficile de pénétrer dans les palais des rois de la dynastie Yadu, mais les brāhmaṇas avaient droit de visite. Lorsque l’ami brāhmaṇa de Śrī Kṛṣṇa parvint à destination, il dut, avec d’autres brāhmaṇas, traverser trois camps militaires, chacun protégé de grands portails. Il se trouva ensuite devant seize mille grands palais, quartiers résidentiels des reines de Śrī Kṛṣṇa. Le brāhmaṇa pénètre dans l’un, absolument somptueux. Il se sent aussitôt nager dans l’océan de la félicité spirituelle, plongeant puis remontant à la surface de cet océan sublime dans un mouvement ininterrompu.
Пройти в палаци царів Ядавів було річ непроста, але брахмані увійти дозволили. Прийшовши туди, брахмана, друг Крішни, разом з іншими брахманами перейшов через три військові застави. Кожна охороняла велику браму, і він мав пройти усі ті брами. За брамами й заставами було шістнадцять тисяч пишних палаців, в яких жили шістнадцять тисяч Крішниних цариць. Брахмана вступив до одного палацу, що був розкішно убраний. Увійшовши в чудовий палац, він відчув, що наче опинився в океані трансцендентної насолоди. Йому здавалося, ніби він то пірнає в глибини того трансцендентного океану, то виринає на поверхню.
À ce moment, Kṛṣṇa Se trouvait assis sur le lit de la reine Rukmiṇī. Bien qu’une distance considérable les sépare encore, le Seigneur peut voir au loin le brāhmaṇa et reconnaître en lui Son intime. Il quitte aussitôt Son siège et S’avance pour recevoir Son ami brāhmaṇa. Parvenu auprès de lui, Il l’étreint de Ses deux bras. Śrī Kṛṣṇa est le Réservoir de tous les plaisirs spirituels, et pourtant Il éprouve à ce moment une satisfaction profonde à étreindre le pauvre brāhmaṇa, lui Son ami très cher. Śrī Kṛṣṇa le fait asseoir sur Son propre divan et lui apporte personnellement toutes sortes de fruits et de boissons, comme l’exige la réception d’un invité vénérable. Le Seigneur Śrī Kṛṣṇa est infiniment pur, mais jouant le rôle d’un homme ordinaire, Il lave sans hésiter les pieds du brāhmaṇa, puis, pour Sa propre purification, asperge Sa tête de l’eau ainsi utilisée. Le Seigneur enduit ensuite le corps du brāhmaṇa de différentes sortes de pulpes parfumées, celles du santal, de l’aguru, du safran… Il fait brûler plusieurs sortes d’encens odorants, puis, comme le veut la coutume, offre l’ārati au brāhmaṇa, au moyen de lampes allumées. Après cet accueil approprié, et après que le brāhmaṇa eut honoré nourriture et boisson, Kṛṣṇa dit : « Mon cher ami, quelle heureuse fortune que tu sois venu ici ! »
У той час Господь Крішна сидів на ліжку цариці Рукміні. Він ще звіддаля побачив, що брахмана входить до Його палацу, і упізнав у ньому Свого друга. Господь Крішна одразу підвівся і вийшов зустріти Свого друга брахману. Підійшовши до нього, Він обійняв його обома руками. Господь Крішна — джерело трансцендентної насолоди, але, обійнявши бідного брахману, Він Сам відчув безмірну насолоду: Він же побачив Свого дуже дорогого друга! Господь Крішна всадовив його на Своє ліжко, Сам приніс йому найрізноманітніших фруктів і напоїв — так годиться вітати шановного гостя. Господь Шрі Крішна є найчистіший, але, граючи роль звичайної людини, Він власноруч негайно омив брахмані стопи і тою водою побризкав Собі на голову, щоб очиститись. Далі Господь намастив брахмані тіло всілякими духмяними притираннями з сандалу, аґуру й шафрану. Тоді запалив сім різновидів курінь і за звичаєм виконав араті, запропонувавши брахмані кілька різних лампад. По цьому пишному прийомі, коли брахмана вже поїв і попив, Господь Крішна мовив:
— Любий друже, для Мене то велике щастя, що ти прийшов!
Le brāhmaṇa, vu sa pauvreté, n’était pas bien vêtu : ses habits étaient déchirés et sales, et son corps bien maigre. Il ne semblait pas très propre, et de par sa faible constitution, on voyait distinctement ses os. La déesse de la fortune, Rukmiṇī-devī, se mit en personne à l’éventer d’un cāmara, mais les autres femmes du palais furent quant à elles surprises de voir comment Śrī Kṛṣṇa recevait ce brāhmaṇa. Elles s’étonnaient devant l’ardeur déployée par le Seigneur en vue d’accueillir ce visiteur particulier.
Elles s’interrogèrent donc sur les raisons qui pouvaient pousser Śrī Kṛṣṇa à recevoir personnellement un brāhmaṇa si pauvre, mal vêtu, ni bien mis ni très propre ; mais dans un même temps, elles réalisaient qu’il ne pouvait être un homme du commun. Elles savaient qu’il avait dû accomplir dans le passé de glorieux actes de vertu ; sinon, pourquoi Śrī Kṛṣṇa, l’Époux de la déesse de la fortune, prenait-Il tant soin de lui ? Elles étaient encore plus ébahies de voir le brāhmaṇa assis sur le divan du Seigneur, et combien plus encore de voir Kṛṣṇa l’étreindre comme Il étreint Son Frère aîné, Balarāmajī, car Il n’avait coutume d’étreindre que Rukmiṇī ou Balarāma, et nul autre.
Брахмана був дуже вбогий і навіть не мав пристойної одежі. Він мав на собі якесь брудне лахміття, тіло його було худе і слабке. Здавалось, він не дуже чистий, тіло його було дуже висхле, аж крізь шкіру випинали кістки. І цього брахману сама богиня процвітання Рукмінідеві почала обмахувати чамарою. Решта жінок в палаці дивувались, як вшановує Господь Крішна саме цього брахману. Їм було невтямки, чого Господь Крішна Сам вітає цього бідного, не дуже чистого брахману, одягнутого в якесь дрантя. Проте вони розуміли, що брахмана той не звичайна істота. Вони знали, що він, мабуть, здійснював багато побожних учинків, а інакше чому Господь Крішна, чоловік богині процвітання, приділяв би йому стільки уваги? Коли брахману всадовили на ліжку Господа Крішни, їхнє здивування переступило всі межі. Найдивовижніше їм було бачити, що Господь Крішна обіймає його точнісінько як старшого Свого брата Баларамаджі — адже Господь Крішна обіймав лише Рукміні й Балараму.
Après avoir bien reçu le brāhmaṇa, et l’avoir assis sur Son propre divan, garni de coussins moelleux, Śrī Kṛṣṇa dit : « Mon cher ami, tu es doué d’une intelligence des plus élevées, et tu connais fort bien les principes de la vie spirituelle. J’imagine qu’à la fin de tes études à l’āśrama de notre maître, après que tu l’aies suffisamment rémunéré, tu es retourné chez toi pour prendre une épouse digne de ta personne. Je sais très bien que tu n’as jamais été attaché aux voies matérialistes de l’existence, non plus que tu n’aspirais à la richesse, en sorte que tu te trouves aujourd’hui dans le besoin. Rares en ce monde ceux qui n’éprouvent aucun attrait pour l’opulence matérielle. Ceux-là ne manifestent pas le moindre désir d’accumuler des richesses ou de prospérer dans la satisfaction des sens ; néanmoins, ils amassent parfois de l’argent à seule fin de vivre en gṛhasthas exemplaires, et de montrer, en distribuant leurs richesses comme il convient, comment devenir un chef de famille modèle en même temps qu’un grand bhakta. Il faut voir ces gṛhasthas exemplaires comme marchant sur Mes traces. J’espère, cher ami, que tu te souviens de tous ces jours de notre vie écolière, lorsque toi et Moi vivions ensemble à l’āśrama de notre maître. En vérité, tout le savoir que toi et Moi avons reçu dans notre vie nous fut donné lors de nos études.
Гарно привітавши брахману і всадовивши його на Своєму ліжку з подушками, Господь Крішна сказав:
— Мій любий друже-брахмано, ти найрозумніша особистість і добре знаєшся на засадах релігійного життя. Здається, ти мав скінчити навчання в домі нашого вчителя, винагородити його як годиться і тоді повернутися додому і взяти за себе гідну дружину. Я добре знаю, тебе від самого початку нітрохи не приваблювало матеріалістичне життя, ти не прагнув матеріального багатства і тому ніколи не мав грошей. В матеріальному світі дуже рідко можна подибати людей, що не були б прив’язані до матеріальних статків. Такі люди анітрохи не бажають накопичувати добро і власність заради чуттєвої втіхи, але іноді вони таки накопичують гроші, показуючи приклад, як слід жити домогосподарям. Вони показують, як, правильно розподіляючи статки, можна бути ідеальним домогосподарем і водночас великим відданим. Вважають, що такі ідеальні домогосподарі йдуть Моїми стопами. Сподіваюся, друже Мій брахмано, ти пам’ятаєш наші шкільні дні, коли ми жили разом у домі нашого вчителя. Насправді все знання, що ми з тобою маємо, ми набули за нашого шкільного життя.
« Si un homme reçoit une éducation suffisante au cours de ses études sous la direction d’un maître qualifié, sa vie se verra couronnée de succès. Il pourra aisément traverser l’océan de l’ignorance et surmonter l’emprise de l’énergie illusoire. Mon cher ami, chacun doit tenir son père pour son premier maître, car par la miséricorde du père on obtient ce corps. Le père est donc le précepteur naturel. Le guide suivant est le maître spirituel, celui qui nous initie au savoir absolu, et il doit être adoré au même titre que Moi.
« La personne du maître spirituel n’est pas forcément unique. Le précepteur qui instruit le disciple porte le nom de śikṣā-guru, et celui qui l’initie de dīkṣā-guru. Tous deux Me représentent. Plusieurs maîtres spirituels peuvent instruire un même disciple, mais un seul doit l’initier. L’être humain qui sait tirer profit de ces guides et qui, ayant reçu de leurs lèvres une connaissance adéquate, franchit l’océan de l’existence matérielle, de cet homme on dira qu’il a fait bon usage de sa forme humaine. Il réalise de façon tangible que l’intérêt ultime de l’existence, perceptible seulement à travers la forme humaine, consiste à atteindre la perfection spirituelle pour pouvoir être promu au Royaume de Dieu, en notre demeure originelle.
Якщо людина за шкільних років отримує освіту в справжнього вчителя, на неї чекає прекрасне майбутнє. Їй зовсім не важко перетнути океан незнання, і ілюзорна енерґія над нею не владна. Любий друже, кожен повинен за першого вчителя вважати свого батька, бо то милістю батька ми отримуємо тіло. Тому батько, природно, є духовний учитель. Далі духовним учителем людині стає той, хто посвячує її в трансцендентне знання, — і його слід шанувати так само, як Мене. Духовних вчителів можна мати кілька. Духовного вчителя, що напучує учня в духовних предметах, називають шікша-ґуру, а духовного учителя, що дає посвячення — дікша-ґуру. Обидва вони — Мої представники. Духовних учителів, що дають настанови, може бути багато, але дікша-ґуру тільки один. Слід розуміти, що той, хто звертається по допомогу до тих духовних вчителів і, отримавши від них істинне знання, перетинає океан матеріального існування, правильно використав людську форму життя. Така людина з досвіду знає, що досягти духовної досконалости і повернутися додому, до Бога, є найголовніший здобуток її життя, і що дається це тільки людині.
« Cher ami, Je suis le Paramātmā, l’Âme Suprême sise dans le cœur de chacun, et c’est Ma volonté expresse que les hommes observent les principes du varṇāśrama-dharma. Comme Je l’ai enseigné dans la Bhagavad-gītā, la société doit être divisée en quatre varṇas, selon les attributs et les actes de chacun. Et de même, chaque homme doit diviser sa vie en quatre parties. La première sera consacrée aux études, l’étudiant devant se qualifier par l’assimilation de connaissances adéquates et l’observance du vœu de brahmacarya, tout entier dévoué au service du maître spirituel et renonçant aux plaisirs des sens. Le brahmacārī doit mener une vie d’austérité et de pénitence.
« La seconde tranche de la vie est celle du gṛhastha, de la vie conjugale, qui permet de jouir de façon restreinte des plaisirs de ce monde. Mais nul ne doit pour autant passer le troisième quart de sa vie au sein de la famille ; il faut alors reprendre les austérités pratiquées lors du brahmacarya, et ainsi trancher ses attaches à la vie de famille. Puis, une fois dégagé de ces liens matériels, on doit pénétrer dans la quatrième phase de l’existence, et accepter le sannyāsa.
Любий друже, Я — Параматма, Наддуша в кожному серці, і Мій безпосередній наказ людському суспільству — жити згідно з засадами варн та ашрамів. У «Бгаґавад-ґіті» я проголосив, що людство має бути поділене згідно якостей людей і їхньої діяльности на чотири варни. Так само кожному слід поділити своє життя на чотири етапи. На першому етапі слід стати взірцевим учнем: набувати належної освіти, жити як брахмачарі, тобто повністю присвятити життя на служіння духовному вчителеві, відмовившись від чуттєвої втіхи. Брахмачарі повинен жити в аскезах й покутах. На стадії домогосподаря дозволено задовольняти чуття, але жити слід у впорядкований спосіб. Однак на третій стадії життя домогосподарем лишатися не слід. На цьому етапі слід повернутися до життя в аскезах і покутах, як було за життя брахмачарі, і так позбутися прив’язаности до сімейного життя. І нарешті, звільнившись від прив’язаности до матеріалістичного життя, слід прийняти санн’ясу.
« En tant qu’Âme Suprême de tous les êtres, sis en leur cœur, J’observe chacun de leurs actes à chaque étape de leur vie. Quel que soit l’āśrama où il se situe, celui que Je vois remplir avec sérieux et sincérité les devoirs désignés par son maître spirituel, et dédier ainsi son existence à le servir, celui-là Me devient infiniment cher. Quant au brahmacarya, si l’on peut s’y fixer sous les directives du maître spirituel, c’est une excellente chose ; mais si le brahmacārī ressent l’appel de la chair, il doit prendre congé de son guru après l’avoir satisfait suivant ses nobles désirs. La coutume védique veut qu’un présent soit alors offert au maître spirituel : le guru-dakṣiṇā. Le disciple adoptera ensuite la vie de famille, et prendra épouse selon les rites religieux. »
Наддуша перебуває в серці кожної живої істоти, тому Я є свідок діяльности кожної істоти на всіх етапах її життя. Не має значення, що то за етап, але якщо Я бачу, що людина щиро й серйозно виконує обов’язки, які визначив для неї духовний учитель, і на служіння йому кладе все своє життя, ця людина стає для Мене найдорожчою. Щодо брахмачар’ї скажу, що як є змога, слід лишатися брахмачарі і жити під наглядом духовного вчителя — це надзвичайно добре. Але якщо брахмачарі відчуває в собі статевий потяг, хай вдоволить духовного вчителя, як той звелить, а тоді йде від нього. [У ведичному суспільстві духовному вчителеві прийнято щось дарувати, цей подарунок називається ґуру-дакшіна.] По тому учень може розпочати сімейне життя, обравши собі дружину згідно з релігійними правилами.
Ces instructions données par Śrī Kṛṣṇa au cours de Son entretien avec Son ami le brāhmaṇa érudit sont précieuses pour l’humanité. Toute civilisation qui néglige de promouvoir l’institution des varṇas et āśramas n’est en fait qu’une société animale, si sophistiquée soit-elle ! L’assouvissement des désirs charnels entre partenaires non mariés n’est jamais acceptable dans la société humaine. Car, l’homme doit ou adhérer rigoureusement aux principes du brahmacarya, ou bien, avec la permission de son maître spirituel, se marier. Le célibat souillé de rapports sexuels n’est rien moins que de l’animalité. Les animaux, en effet, ne connaissent point l’institution du mariage.
Настанови, що їх дав Господь Крішна, розмовляючи зі своїм другом, вченим брахманою, є добрий провід для людського суспільства. Людське суспільство, якщо в ньому не підтримувано системи варн й ашрамів, є суспільство вилощених тварин. То неприпустимо, щоб в людському суспільстві чоловік і жінка мали статеві стосунки поза шлюбом. Чоловік повинен суворо дотримувати засад життя брахмачарі або ж одружитися, взявши на те дозвіл від духовного вчителя. Якщо неодружені люди вступають у статеві зносини, вони живуть як тварини, бо тварини сім’ї не знають.
Or, la société moderne ne favorise certes pas l’accomplissement de la mission humaine, qui n’est autre que de retourner à Dieu, en notre demeure éternelle. Afin de répondre à cette mission, il nous faut adhérer avec conscience et rigueur aux principes du varṇāśrama-dharma. Lorsque les hommes modèlent indirectement leur existence sur cette institution, sans être guidés par une autorité spirituelle, ils sèment le désordre, et privent la société de toute paix ou prospérité.
Однак сучасне суспільство не скеровує людину на здійснення місії людського життя, яка полягає в тому, щоб повернутися додому, назад до Бога. Здійснити цю місію можна тільки в рамках системи варн й ашрамів. Якщо свідомо й неухильно жити за цією системою, то вона приведе до цілі людського життя, але якщо дотримуватись її не в повному обсязі, жити не приймаючи вищих авторитетів, це лише порушуватиме лад у суспільстві і зробить неможливим мир та процвітання людськости.
Śrī Kṛṣṇa poursuivit : « Cher ami, tu te souviens, Je pense, des activités qui marquèrent notre vie étudiante. Ainsi, peut-être te rappelles-tu du jour où sur l’ordre de l’épouse de notre guru, nous allâmes ramasser du bois. Ramassant le bois sec, nous pénétrâmes dans l’épaisse forêt et nous y perdîmes. Un tourbillon de poussière nous surprit, puis survinrent les nuages, les éclairs, et le tonnerre retentissant. Se coucha alors le soleil, nous laissant égarés dans la jungle ténébreuse. Des pluies torrentielles inondèrent le sol, et nous fûmes incapables de retrouver le chemin de l’āśrama. Tu te souviens sans doute de cette pluie d’orage – plutôt un déluge en fait –, des gouttes acérées et des volées de poussière, qui nous infligèrent tant de souffrances. Quelque direction que nous prissions s’avérait accroître notre égarement. Dans cette condition de détresse, nous nous prîmes par la main, et tentèrent de retrouver notre chemin. C’est ainsi que s’écoula la nuit entière. Tôt le matin, lorsque notre gurudeva apprit notre absence, il se mit à notre recherche en compagnie d’autres de ses disciples, et lorsqu’ils nous trouvèrent dans la jungle, nous sombrions dans une profonde désolation.
— Любий друже, — говорив до Свого друга брахмани Крішна, — Я думаю, ти не забув наших учнівських днів. Ти пам’ятаєш, як одного разу ми з наказу дружини нашого ґуру пішли збирати хмиз для вогнища? Пригадуєш, ми збирали сухий хмиз і, заблукавши, зайшли в хащу? Не знати звідки налетіла пилова буря, небо затягли хмари, спалахували блискавки, гуркотів грім. Сонце запало за обрій, і ми лишилися загублені в темних джунґлях. Почалася сильна злива; водою залило всю землю, і ми вже не могли відшукати стежки до ашрами ґуру. Ти, мабуть, пам’ятаєш ту страшну зливу — то була не злива, а справжній потоп. Від тої пилової бурі й важких потоків дощу все тіло боліло, ми кидалися сюди й туди, але нічого не могли впізнати. Змучені, знесилені, ми побралися за руки і намагались відшукати шлях. Так ми проблукали цілу ніч, а наранок ґурудева, дізнавшись, що нас десь немає, послав інших учнів на розшуки. Він і сам пішов з ними. Коли вони дісталися джунґлів, знайшли нас у найжалюгіднішому стані.
« Animé d’une grande compassion, notre gurudeva dit : “Mes chers garçons, il est merveilleux que vous ayez pour moi enduré tant de tourments. Le commun des hommes préfère prendre soin de son propre corps d’abord et avant tout, mais si puissantes votre foi et votre bonté pour votre guru que, négligeant tout souci de confort personnel, vous avez pour lui pris tant de peine. Grande est ma joie de voir que de vrais disciples comme vous sont prêts à tolérer toutes sortes de désagréments pour la satisfaction de leur maître spirituel. Car c’est bien ainsi qu’un disciple qualifié s’acquitte de sa dette envers lui. Il va par ailleurs du devoir du disciple de vouer sa vie au service de son maître spirituel. Ô chers disciples, meilleurs des deux-fois-nés, mon bonheur ne connaît pas de bornes devant vos actions. Je vous bénis : puissent tous vos désirs et ambitions être comblés. Puisse le savoir des Vedas, dont je vous ai livré la clé, demeurer à jamais en vos mémoires afin qu’à chaque instant vous puissiez vous souvenir de leurs enseignements et les citer sans difficulté. Vous ne connaîtrez ainsi de déception ni dans cette vie ni dans l’autre.”
Ґурудева з великим співчуттям сказав до нас: «Любі хлопчики, я зворушений, що ви стільки намучились заради мене. Найперший інтерес кожного — подбати за своє тіло, але ви такі добрі до свого ґуру й так віддані йому, що занедбали тілесні зручності і заради мене взяли на себе великий клопіт. Ви достойні учні, і задля того, щоб вдоволити духовного вчителя, ви готові пройти крізь будь-які випробування. Це мене дуже тішить. Так і мусить вчиняти учень, що прагне сплатити свій борг перед духовним учителем. Віддати життя на служіння духовному вчителеві — обов’язок учня. Любі мої, найкращі з двічінароджених, ваші дії дуже вдоволили мене, тому я вас благословляю: хай сповняться всі ваші бажання й устремління. Хай ваша пам’ять завжди зберігає розуміння Вед, якого ви навчилися від мене, і хай ви завжди пам’ятаєте Веди і будете в змозі будь-коли цитувати з них. Тоді ви не знатимете розчарувань ні в цьому житті, ані в наступному».
Śrī Kṛṣṇa poursuivit : « Mon cher ami, tu te souviens peut-être que survinrent bon nombre de tels incidents alors que nous demeurions à l’āśrama de notre guru. Nous pouvons tous deux réaliser que privé des bénédictions du maître spirituel, nul ne peut connaître le bonheur. Par sa miséricorde ainsi que par ses bénédictions, on peut obtenir paix et prospérité, et remplir sa mission d’homme. »
Любий друже, — казав ще Крішна, — мабуть, ти пам’ятаєш, скільки подій траплялося, коли ми жили в ашрамі нашого духовного вчителя. Ми обоє усвідомили, що без благословення духовного вчителя щасливому не бути. Лише милістю духовного вчителя і його благословеннями можна жити в мирі й процвітанні і бути здатними сповнити призначення людського життя.
À ces mots de Kṛṣṇa, l’érudit brāhmaṇa répondit : « Ô cher Kṛṣṇa, Tu es le Seigneur Suprême, et de tous le Maître spirituel. Pour avoir eu l’immense fortune de vivre en Ta compagnie sous le toit de notre guru, j’estime à présent n’avoir à répondre à aucun des devoirs prescrits par les Vedas. Ô Seigneur, les hymnes védiques, les cérémonies rituelles, les actes de piété, ainsi que toute autre nécessité liée à la poursuite de la perfection humaine, et comprenant l’acquisition des richesses, la satisfaction des sens et la libération, tous tirent leur origine d’une même source : Ta Personne Souveraine. Toutes les différentes voies d’existence n’ont pour but ultime que de connaître Ta Personne. Pour ainsi dire, elles représentent les différentes parties de Ta Forme spirituelle et absolue. Et pourtant, Tu jouas le rôle d’un brahmacārī et vécus en notre compagnie sous le toit du guru. Si Tu T’es ainsi livré à ces Divertissements, ce n’est que pour Ton plaisir ; sinon, rien ne T’obligeait à accepter la position d’un être humain. »
Вислухавши Крішнину мову, вчений брахмана відповів:
— Любий Крішно, Ти — Верховний Бог-Особа і верховний духовний учитель кожному; мені пощастило жити разом з Тобою в домі нашого ґуру, тому, думаю, я вже виконав усі визначені у Ведах обов’язки. Любий мій Господи, ведичні гімни, ритуали, релігійна діяльність та інші дії, що потрібні на вдосконалення людського життя, поліпшення умов існування, чуттєве задоволення й звільнення всі виходять з одного джерела — Твоєї верховної особистости. Все, що тільки є в житті, призначене на те, щоб збагнути Твою особистість. Іншими словами, це все є різні частини Твоєї трансцендентної форми. Але незважаючи на це Ти, граючи роль звичайної людини, жив у домі Свого ґуру. Це означає, що Ти виконуєш всі ці розваги єдине для Своєї втіхи. Інакше Тобі ні для чого грати роль людської істоти.
Ainsi s’achèvent les enseignements de Bhaktivedanta pour le quatre-vingtième chapitre du Livre de Kṛṣṇa, intitulé : « La rencontre de Śrī Kṛṣṇa et du brāhmaṇa Sudāmā ».
Так закінчується Бгактіведантів виклад вісімдесятого розділу книги «Крішна, Верховний Бог-Особа», назва якому «Зустріч Господа Крішни з брахманою Судамою».