Skip to main content

Mantra Huit

МАНТРА ВОСЬМА

Texte

Текст

sa paryagāc chukram akāyam avraṇam
asnāviraḿ śuddham apāpa-viddham
kavir manīṣī paribhūḥ svayambhūr
yāthātathyato ’rthān vyadadhāc chāśvatībhyaḥ samābhyaḥ
са парйаґа̄ч чгукрам ака̄йам авран̣ам
асна̄вірам̇ ш́уддгам апа̄па-віддгам
кавір манı̄шı̄ парібгӯх̣ свайамбгӯр
йа̄тга̄татгйато ’ртга̄н вйададга̄ч чга̄ш́ватı̄бгйах̣ сама̄бгйах̣

Synonyms

Послівний переклад

saḥ : cette personne ; paryagāt : doit vraiment connaître ; śukram : l’omnipotent ; akāyam : non incarné ; avraṇam : sans reproche ; asnāviram : sans veines ; śuddham : antiseptique ; apāpa-viddham : prophylactique ; kaviḥ : omniscient ; manīṣī : le philosophe ; paribhūḥ : le plus grand de tous ; svayambhūḥ : qui Se suffit à Lui-même ; yāthātathyataḥ : selon ; arthān : les choses désirables ; vyadadhāt : accorde ; śāśvatībhyaḥ :immémoriaux ; samābhyaḥ : les temps.

сах̣—та особистість; парйаґа̄т—повинна знати по суті; ш́украм — всемогутній; ака̄йам — невтілений; авран̣ам — бездоганний; асна̄вірам—позбавлений жил; ш́уддгам—антисептичний; апа̄па-віддгам — той, хто запобігає; кавіх̣ — усевідаючий; манı̄шı̄—філософ; парібгӯх̣—найвизначніший; свайамбгӯх̣—самодостатній; йа̄тга̄татгйатах̣—правильно здійснюючи щось; артга̄м — бажане; вйададга̄т — наділяє; ш́а̄ш́ватı̄бгйах̣ — незапам’ятні; сама̄бгйах̣—часи.

Translation

Переклад

Celui-là connaît dans toute Sa vérité Dieu, l’Être Suprême non incarné, omnipotent, irréprochable et omniscient, le philosophe qui Se suffit à Lui-même et satisfait les désirs de tous depuis des temps immémoriaux ; nulle veine n’irrigue Son corps et rien ne souille Sa pureté.

Така особистість повинна насправді знати Його — найвизначнішого, невтіленого, того, хто знає все, бездоганного, без судин, чистого, вищого від будь-якої скверни, самодостатнього філософа, який споконвіку справедливо задовольняє бажання кожного.

Purport

Коментар

Ce mantra décrit la forme éternelle et transcendantale de Dieu, la Personne Absolue. En effet, le Seigneur Suprême n’est pas dénué de forme. Il possède un corps transcendantal qui n’est en rien comparable à ceux de l’univers matériel. Le corps des êtres ici-bas est formé de matière et fonctionne comme n’importe quelle machine ; sa structure anatomique repose sur un ensemble de mécanismes : fonctions respiratoires, digestives, sanguines… Mais le corps du Seigneur est transcendantal et, comme l’indique ce mantra, ne dépend d’aucun système veineux. Et s’il est clairement dit que Dieu est non incarné, c’est qu’aucune différence n’existe entre Son corps et Son âme, et qu’Il n’est pas, comme nous, forcé par les lois de la nature à revêtir un corps matériel. Dans notre situation, l’âme est différente du corps physique et du mental subtil, alors qu’une telle distinction n’existe pas en Dieu. Il est le Tout Complet et Absolu, aussi Son corps, Son mental et Lui-même ne font-ils qu’un.

Цей опис трансцендентної й вічної форми Абсолютного Бога-Особи вказує на те, що Верховний Господь не є чимсь безформним. Він має Своє трансцендентне тіло, котре цілком відмінне від земних форм. Тіла живих істот цього світу створює матеріальна природа і вони діють на зразок якогось механізму. Фізіологічна та анатомічна структура матеріального тіла передбачає певну механічну будову: воно має судини й т. ін., тоді як у трансцендентнім тілі Верховного Господа нічого подібного до судин немає. Тут сказано, що Він невтілений, і це означає, що між Його тілом й душею немає різниці. Він не приймає тіло згідно з законами природи, як це відбувається з нами. В матеріальному розумінні тілесного існування душа відрізняється од грубого тіла й тонкого розуму. Однак Верховний Господь вище від подібних розрізнень. Між тілом Господа та Його розумом немає різниці. Він — Всеосяжне Ціле, Він Сам, Його розум й тіло — це єдине Ціле.

La nature du Seigneur Suprême est pareillement décrite dans la Brahma-saṁhitā (5.1) par les mots sac-cid-ānanda-vigraha — « Sa forme est éternelle, elle est la quintessence de l’existence, de la connaissance et de la félicité absolues. » Les Écritures védiques parlent sans équivoque du corps transcendantal de Dieu comme étant totalement différent du nôtre ; c’est la raison pour laquelle on Le dit parfois sans forme. Cela veut dire que Sa forme n’est pas matérielle comme la nôtre et qu’Il ne possède pas de forme concevable par l’homme. La Brahma-saṁhitā (5.32) explique en outre que les différentes parties de Son corps peuvent chacune occuper les fonctions des autres. Le Seigneur peut ainsi entendre avec Sa bouche, voir avec Ses mains, accepter des offrandes de nourriture avec Ses yeux, etc. Selon les śruti-mantras, Ses bras et Ses jambes, bien que différents des nôtres, Lui permettent de prendre ce que nous Lui offrons et de Se déplacer plus rapidement que quiconque. Ce que ce huitième mantra corrobore avec des qualificatifs comme śukram, « omnipotent ».

В Брахма-сам̇гіті тіло Верховного Господа описане подібним же чином. Він змальований там як сач-чід-а̄нанда-віґраха, або вічна форма, що уособлює в собі все трансцендентне буття, знання і блаженство. В ведичній літературі сказано, що Його тіло зовсім виняткове і тому Його інколи й описують як безформного. Така безформність означає, що Його тіло геть відмінне од нашого і що Він не має форми, яку ми могли б сприймати. Далі в Брахма-сам̇гіті сказано, що Господь може робити все, що завгодно будь-якою частиною Свого тіла. Там сказано, що за допомогою кожної частини Свого тіла, рукою, наприклад, Він може виконувати роботу інших органів чуття. Тобто, Господь може ходити за допомогою рук, брати предмети ногами, бачити Своїми руками й стопами, приймати їжу очима тощо. В ш́руті-мантрах сказано також, що хоча в Господа і немає рук та ніг, подібних до наших, Він, однак, має такі руки й ноги, за допомогою яких Він може пересуватись швидше від усіх й приймати все, що ми Йому запропонуємо. В даній мантрі слова «всемогутній» та інші підтверджують усі ці положення.

La forme arcā-vigraha, intronisée dans le temple par un maître spirituel authentique (réalisé en terme du mantra sept) afin d’y être adorée, n’est pas différente de la forme originelle du Seigneur, Śrī Kṛṣṇa. Celui-ci Se multiplie en effet en un nombre incalculable de formes, tels Baladeva, Rāma, Nṛsiṁha, Varāha, etc., qui toutes sont le même et unique Dieu. L’arcā-vigraha adorée dans le temple est, au même titre, une émanation du Seigneur. On peut immédiatement entrer en contact avec Dieu par le culte rendu à Son arcā-vigraha qui, grâce à Son omnipotence, accepte le service de Son dévot. L’arcā-vigraha « descend » à la requête des ācāryas, les saints maîtres, et en vertu de la toute-puissance du Seigneur possède exactement les mêmes pouvoirs d’action que Lui.

Certains, ignorant ces mantras de la Śrī Īśopaniṣad et les autres śruti-mantras, croient sottement que les bhaktas rendent un culte à des éléments matériels. À leurs yeux imparfaits, comme à ceux des kaniṣṭha-adhikārīs,l’arcā-vigraha n’est que matière. Ils sont incapables de comprendre que le Seigneur peut, du fait de Son omniscience et de Son omnipotence, transformer à Son gré la matière en esprit et l’esprit en matière.

Форма Господа — арча̄-віґраха — яку встановлюють для поклоніння в храмах авторитетні а̄ча̄рйі, що усвідомили Господа так, як про те сказано в сьомій мантрі, також нічим не відрізняється од первинної форми Господа. Первинною формою Господа є Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, і Ш́рı̄ Кр̣шн̣а поширює Себе в незліченній кількості форм, таких, як Баладева, Ра̄ма, Нр̣сім̇га, Вара̄ха тощо. Всі ці форми є одним й тим же самим єдиним Верховним Богом-Особою.

Подібно до цього, арча̄-віґраха, що їй поклоняються в храмах, також є формою, виявом Господа. Вшановуючи арча̄-віґраху, можна одразу ж наблизитись до Господа, який безперечно приймає служіння відданих через Свою всемогутню енерґію. Арча̄-віґраха Господа являється на прохання а̄ча̄рйів, святих вчителів, і діє так само незбагненно, як і Сам Господь завдяки Своїй могутній енерґії.

Недалекі люди, які нічого не знають про Ш́рı̄ Īш́опанішад та інші ш́руті-мантри, вважають, що ш́рı̄-віґраху, якій поклоняються чисті віддані, створено із матеріальних елементів. Ця форма, можливо, і здається матеріальною в недосконалих очах невігласів або на погляд каніш́тга-адгіка̄рı̄, але такі люди не розуміють, що Господь, усемогутній і всевідаючий, за Своїм бажанням може перетворювати матерію в дух і дух в матерію.

Dans la Bhagavad-gītā (9.11–12), le Seigneur déplore la déchéance de ces ignorants qui, ne sachant rien de Son pouvoir, Le rabaissent à l’état d’homme ordinaire lorsqu’Il descend sur terre. Il ne Se manifeste jamais pleinement à ces ergoteurs, car on ne Le connaît qu’en proportion de notre abandon à Lui. La dégradation de tous ceux qui vivent en ce monde est entièrement due à leur oubli de la relation les unissant à Dieu.

В Бгаґавад-ґı̄ті (9.11 – 12) Господь жалкує з приводу падшого стану людей із вбогим запасом знань, які вважають Його тіло матеріальним лише тому, що Він прийшов у цей світ наче звичайна людина. Таким необізнаним людям не збагнути Господньої всемогутності. Господь не проявляє Себе повністю і перед спекулятивними мислителями. Його можна усвідомлювати лише в міру відданості Йому. Падший стан живих істот є наслідком того, що вони геть забули свої взаємостосунки з Богом.

Ce mantra, comme bien d’autres mantras védiques, dit très clairement que c’est le Seigneur qui, depuis des temps immémoriaux, subvient aux besoins de tous les êtres. L’être connaît diverses aspirations que le Seigneur satisfait selon le mérite de chacun. Celui qui veut devenir magistrat doit non seulement posséder les qualifications requises, mais aussi recevoir sa nomination de l’autorité judiciaire en place. Il ne suffit pas d’avoir les diplômes nécessaires pour occuper un poste, il faut encore qu’un supérieur accorde au candidat sa nomination. De même, à un autre niveau, le Seigneur récompense chaque être selon ses mérites, mais ces mérites en eux-mêmes ne sont pas suffisants ; il doit s’y ajouter la sanction du Seigneur.

У цій мантрі, як і в багатьох інших ведичних мантрах, виразно сказано, що Господь споконвіку наділяє живих істот усім необхідним. Жива істота щось бажає — і Господь задовольняє її бажання, відповідно до кваліфікації істоти. Якщо людина захоче стати суддею, то потрібно, щоб вона мала не тільки необхідну на те кваліфікацію, але й дозвіл вищого начальства, яке може вповноважити її на це. Щоб посісти якусь посаду, самої кваліфікації замало. На посаду призначають виключно з авторитетного дозволу вищого начальства. Подібним же чином Господь дарує блага живим істотам залежно від їхньої кваліфікації. Іншими словами, вони винагороджуються згідно із законом карми. Самих заслуг не досить, щоб отримати бажане призначення, потрібна ще й Господня ласка.

Les êtres ne savent généralement pas quoi demander au Seigneur ni quelle position réclamer. Mais quand ils viennent à connaître leur nature intrinsèque, leur position originelle, ils demandent au Seigneur de vivre en Sa compagnie transcendantale afin de Le servir avec amour et dévotion. Malheureusement, ceux qui subissent l’emprise de la matière Lui adressent des requêtes d’un tout autre ordre. La Bhagavad-gītā (2.41) dit de l’intelligence matérielle de ces gens qu’elle est dispersée, poursuivant des fins multiples, au contraire de l’intelligence spirituelle, qui tend vers un but unique. Le Śrīmad-Bhāgavatam (7.5.30–31) ajoute que ceux qui sont captivés par l’éphémère beauté de l’énergie externe oublient le véritable but de l’existence, qui est de retourner à Dieu. S’efforçant alors seulement d’améliorer leurs conditions de vie, ils élaborent toutes sortes de projets et de plans, mais cela revient à mâcher sans cesse ce qui a déjà été mâché. L’indulgence du Seigneur à leur égard est telle cependant, qu’Il leur permet de faire ce qu’ils désirent, sans jamais contrarier leurs desseins. Ce mantra utilise pour cela un mot très approprié, yāthātathyataḥ, qui signifie que le Seigneur récompense l’être exactement selon son désir. À qui veut trouver une vie infernale, le Seigneur le permet, comme Il aide celui qui le souhaite à retourner à Lui, dans le monde spirituel.

Жива істота звичайно не знає, для чого треба розвивати певні якості і чого треба просити у Господа. Лише усвідомивши своє одвічне природне становище, вона починає шукати трансцендентного товариства Господа, щоб здійснювати трансцендентне любовне служіння Йому. Але, на жаль, живі істоти, перебуваючи під впливом матеріальної природи, просять зовсім іншого, і їхнє мислення описане в Бгаґавад-ґı̄ті (2.41) як спотворене й розгалужене. Духовний розум єдиний, це його протилежність виявляється в численних різновидах. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам стверджується, що люди, зачаровані тимчасовою красою зовнішньої енерґії, забувають про справжню мету життя — про повернення назад до Бога. Забувши це, вони намагаються навести лад у своєму житті за допомогою різних планів і програм, хоча все це подібне до пережовування раніше пережованого. І все ж таки Господь настільки милостивий, що, не втручаючись, дозволяє забудькуватим живим істотам діяти подібним чином. Якщо людина захоче потрапити в пекло, Господь не втручається й дозволяє їй це, а якщо людина захоче повернутись додому, назад до Бога, Господь допоможе їй.

Le Seigneur est ici nommé paribhūḥ, « l’Être Suprême ». Nul ne L’égale, nul ne Lui est supérieur. Les autres êtres sont, selon ce mantra, des mendiants en quête de bienfaits que le Seigneur accorde. Si notre puissance égalait celle du Seigneur, si nous étions, comme Lui, omnipotents et omniscients, nous n’aurions nul besoin de mendier auprès de Lui, ni même de Le prier pour une prétendue libération de la matière. La vraie libération consiste à retourner à Dieu ; celle des impersonnalistes n’est qu’un mythe. L’être continuera de mendier ainsi perpétuellement pour son plaisir égoïste jusqu’à ce qu’il retrouve sa raison spirituelle et prenne conscience de sa nature intrinsèque.

Бог тут описаний як парібгӯх̣, найвизначніший з-поміж усіх. Ніхто не може перевершити Його або зрівнятись з Ним. Усіх інших живих істот змальовано як жебраків, що просять у Господа якихось благ, і Господь наділяє їх бажаним. Якби живі істоти були такими ж могутніми, всесильними й усевідаючими, як і Господь — вони не мали б потреби жебрати у Нього навіть так званого «звільнення». Справжнє ж звільнення означає повернення назад до Бога. Звільнення, як його розуміють імперсоналісти, є фантазією, а жебрання почуттєвого задоволення триватиме вічно, доки жива істота не відродить своїх духовних чуттів, своєї духовної свідомості і не реалізує своє природне становище.

Le Seigneur seul Se suffit entièrement à Lui-même. Lorsque Śrī Kṛṣṇa apparut sur terre il y a 5 000 ans, Il fit voir par Ses activités surnaturelles qu’Il était Dieu, la Personne Suprême. Dans Son enfance, Il extermina nombre d’êtres démoniaques et de monstres puissants, tels Aghāsura, Bakāsura et Śakatāsura, alors qu’à un âge encore si tendre, il était impossible qu’Il eût acquis une telle puissance par aucune pratique que ce soit. Il fut capable, par exemple, de soulever la colline Govardhana et n’eut pas besoin pour cela de s’exercer à l’haltérophilie. Il dansa avec les gopīs sans souci des convenances, et pourtant sans qu’aucune faute puisse Lui être imputée. En fait, si les relations amoureuses de Kṛṣṇa et des gopīs avaient été le fruit de la luxure et n’avaient pas transcendé l’amour matériel, jamais Śrī Caitanya, qui suivait strictement toutes les règles du sannyāsa, ne les aurait exaltées.

La Śrī Īśopaniṣad confirme ici, avec les termes śuddham et apāpa-viddham, que le Seigneur est pur et qu’Il ne peut être contaminé. Il est śuddham (littéralement « antiseptique ») dans le sens où une chose impure est purifiée à Son seul contact, et apāpa-viddham (littéralement « prophylactique »), dans la mesure où Il protège de toute souillure ceux qui entrent en contact avec Lui. La Bhagavad-gītā (9.30–31) explique qu’à ses débuts un bhaktapeut sembler faire de constants écarts (su-durācāra), mais on doit le considérer comme pur car il est engagé sur la voie juste. Telle est l’une des manifestations de la nature « prophylactique » du Seigneur. Un autre aspect de cette qualité est que Dieu ne peut être touché par le péché ; chacun de Ses gestes est vertueux, même s’ils peuvent parfois sembler immoraux. Parce qu’Il est śuddham, « antiseptique », c’est-à-dire qu’Il demeure pur en toutes circonstances et purifie tout objet impur, on compare le Seigneur au soleil, lequel reste pur tout en asséchant les pires endroits et en stérilisant les choses les plus immondes. Or, si le soleil, simple corps matériel, possède ce pouvoir, nous pouvons à peine imaginer combien grand est le pouvoir de purification du Seigneur tout-puissant.

Самодостатнім є лише Верховний Господь. З’явившись 5 000 років тому, Господь Кр̣шн̣а у різноманітній діяльності повністю виявив Свою природу Бога-Особи. В дитинстві Він убив багатьох могутніх демонів. І Він не набував цієї Своєї надзвичайної сили за допомогою якихось зовнішніх заходів. Він підняв пагорб Ґовардгана, ніколи до того не бувши важкоатлетом. Він танцював з ґопı̄, зовсім не зважаючи на соціальні обмеження й на можливі дорікання. І хоча ґопı̄ наближались до Нього в запалі кохання, стосунки їхні з Господом Кр̣шн̣ою були об’єктом поклоніння навіть для Господа Чаітанйі, який був строгим саннйа̄сı̄ й неухильно дотримувався суворих дисциплінарних правил. Ш́рı̄ Īш́опанішад змальовує Господа як ш́удгам і апа̄па-віддгам, тобто як всеочищувального й того, хто запобігає. Господь «антисептичний» в тому розумінні, що від Його дотику навіть нечисте стає чистим. Слово «той, хто запобігає» вказує на запобіжну силу спілкування з Ним. Як згадується в Бгаґавад-ґı̄ті (9.30 – 31), відданий спочатку може бути судура̄ча̄ра, тобто діяти не завжди належним чином, але його слід вважати чистим, бо він стоїть на правильнім шляху. І це завдяки всеочищувальній, запобіжній природі спілкування з Господом.

Господь є апа̄па-відгам також тому, що гріх не може заторкнути Його. І навіть якщо Його дії здаються нам гріховними, вони всі є благо, тому що Господь не підлягає гріху ні за яких обставин. Він завжди залишається ш́уддгам — чистим і тому Його часто порівнюють із сонцем. Сонце залишається чистим, осушуючи навіть найбрудніші закутки землі. Справді, воно очищує бридкі речі за допомогою своєї стерилізуючої сили. Якщо ж сонце, яке є матеріальним об’єктом, настільки могутнє, то чи можна збагнути силу і чистоту всемогутнього Господа!