TEXT 35
TEXT 35
Tekst
Текст
etac chrutvā vacanaṁ keśavasya
kṛtāñjalir vepamānaḥ kirīṭī
namaskṛtvā bhūya evāha kṛṣṇaṁ
sa-gadgadaṁ bhīta-bhītaḥ praṇamya
етач чгрутва̄ вачанам̇ кеш́авасйа
кр̣та̄н̃джалір вепама̄нах̣ кірı̄тı̄
намаскр̣тва̄ бгӯйа ева̄ха кр̣шн̣ам̇
са-ґадґадам̇ бгı̄та-бгı̄тах̣ пран̣амйа
Synonyms
Послівний переклад
sañjayaḥ uvāca — Sañjaya ütles; etat — sel viisil; śrutvā — kuuldes; vacanam — kõnet; keśavasya — Kṛṣṇa; kṛta-añjaliḥ — kokkusurutud peopesadega; vepamānaḥ — värisedes; kirīṭī — Arjuna; namaskṛtvā — avaldades lugupidamist; bhūyaḥ — taas; eva — samuti; āha — ütles; kṛṣṇam — Kṛṣṇale; sa-gadgadam — väriseval häälel; bhīta-bhītaḥ — hirmunud; praṇamya — avaldades lugupidamist.
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; етат—таким чином; ш́рутва̄—чуючи; вачанам—мову; кеш́авасйа—Кр̣шн̣и; кр̣та-ан̃джаліх̣—із складеними руками; вепама̄нах̣—тремтячи; кірı̄тı̄—Арджуна; намаскр̣тва̄—пропонуючи шанобливі поклони; бгӯйах̣—знову; ева—також; а̄ха—сказав; кр̣шн̣ам—Кр̣шн̣і; са-ґадґадам—затинаючись; бгı̄та-бгı̄тах̣—із страхом; пран̣амйа—пропонуючи шанобливі поклони.
Translation
Переклад
Sañjaya ütles Dhṛtarāṣṭrale: Oo, kuningas, olles kuulnud neid sõnu Jumala Kõrgeimalt Isiksuselt, avaldas Arjuna värisedes ja kokkusurutud peopesadega Jumal Kṛṣṇale taas ja taas oma lugupidamist. Kartlikul häälel kõneles ta Jumal Kṛṣṇale järgmised sõnad.
Сан̃джайа сказав Дгр̣тарашт̣рі: О царю, почувши ці слова від Верховного Бога-Особи, тремтячий Арджуна знову й знову, молитовно склавши руки, шанобливо схилявся перед ним, і, нарешті, затинаючись від страху, сказав Господу Кр̣шн̣і такі слова.
Purport
Коментар
Nagu me oleme juba selgitanud, sattus Arjuna Jumala Kõrgeima Isiksuse kõiksuse kuju poolt tekitatud olukorra tõttu suurde hämmeldusse ning seetõttu avaldas ta taas ja taas Kṛṣṇale oma lugupidamist. Väriseval häälel hakkas ta Kṛṣṇa poole palvetama, tehes seda mitte kui Kṛṣṇa sõber, vaid kui Tema imestunud pühendunu.
Як уже було з’ясовано, явлення всесвітньої форми Верховного Бога-Особи збентежило і вкрай здивувало Арджуну. Тому він знову й знову шанобливо кланяється Кр̣шн̣і й потім непевним голосом звертається до Нього, вже не як друг, а як здивований відданий.