Skip to main content

Text 26

26

Texto

Текст

brahmaṇy avasthita-matir
bhagavaty ātma-saṁśraye
nivṛtta-jīvāpattitvāt
kṣīṇa-kleśāpta-nirvṛtiḥ
брахман̣й авастгіта-матір
бгаґаватй а̄тма-сам̇ш́райе
нівр̣тта-джіва̄паттітва̄т
кшін̣а-клеш́а̄пта-нірвр̣тіх̣

Palabra por palabra

Послівний переклад

brahmaṇi — en Brahman; avasthita — situada; matiḥ — su mente; bhagavati — en la Suprema Personalidad de Dios; ātma-saṁśraye — que reside en todas las entidades vivientes; nivṛtta — liberada; jīva — del alma jīva; āpattitvāt — de la condición desgraciada; kṣīṇa — desaparecidos; kleśa — sufrimientos materiales; āpta — obtuvo; nirvṛtiḥ — bienaventuranza trascendental.

брахман̣і  —  у Брахмані; авастгіта  —  утверджений; матіх̣  —  її розум; бгаґаваті  —  у Верховному Богові-Особі; а̄тма-сам̇ш́райе  —  що перебуває в усіх живих істотах; нівр̣тта  —  звільнена; джіва  —  душі-джіви; а̄паттітва̄т  —  від скрути; кшін̣а  —  зникли; клеш́а  —  матеріальні страждання; а̄пта  —  здобуте; нірвр̣тіх̣  —  трансцендентне блаженство.

Traducción

Переклад

Cuando su mente se ocupó por completo en el Señor Supremo, ella comprendió el conocimiento del Brahman impersonal. Como alma que ha comprendido el Brahman, estaba libre de las designaciones del concepto materialista de la vida. De esta manera, todos los sufrimientos materiales desaparecieron, y alcanzó la bienaventuranza trascendental.

Її розум був повністю занурений у Верховного Господа, і знання безособистісного Брахмана прийшло до неї само собою. Як душа, що пізнала Брахман, вона звільнилася від позначень, пов’язаних із матеріалістичним світоглядом. Таким чином вона позбулася всіх матеріальних страждань і здобула трансцендентне блаженство.

Significado

Коментар

El verso anterior afirma que Devahūti ya estaba familiarizada con la Verdad Absoluta. Siendo así, podría surgir la pregunta de por qué estaba meditando. La explicación es que cuando alguien estudia teóricamente la Verdad Absoluta, se sitúa en el concepto impersonal de la Verdad Absoluta. Paralelamente, cuando alguien estudia con seriedad el tema de la forma, las cualidades, los pasatiempos y el entorno de la Suprema Personalidad de Dios, se sitúa en la meditación en Él. Cuando alguien tiene conocimiento completo del Señor Supremo, de inmediato se ilumina en el conocimiento del Brahman impersonal. El conocedor puede comprender a la Verdad Absoluta desde tres ángulos distintos: el Brahman impersonal, la Superalma localizada y, en última instancia, la Suprema Personalidad de Dios. Por lo tanto, estar situado en el conocimiento de la Suprema Personalidad de Dios implica estar también situado en el concepto de la Superalma y del Brahman impersonal.

ПОЯСНЕННЯ: В попередньому вірші сказано, що Девахуті вже пізнала Абсолютну Істину. Отож у когось може виникнути запитання: навіщо їй було медитувати? Річ у тім, що теоретичне обговорення Абсолютної Істини приводить до розуміння її безособистісної концепції, а коли людина серйозно обговорює образ, якості, діяння й оточення Верховного Бога-Особи, вона занурюється в медитацію на Нього. До того, хто досконало зрозумів Верховного Господа, само собою приходить знання про безособистісний Брахман. Залежно від становища трансценденталіста, Абсолютна Істина відкривається йому або як безособистісний Брахман, або як локалізована Наддуша, або, врешті-решт, як Верховний Бог-Особа. Отже, якщо людина пізнала Верховну Особу, це означає, що вона вже володіє знанням про Наддушу і про безособистісний Брахман.

En el Bhagavad-gītā se dice: brahma-bhūtaḥ prasannātmā, lo cual significa que sin estar libre del enredo material y situado en el Brahman, nadie puede penetrar en la comprensión del servicio devocional ni ocuparse en el proceso de conciencia de Kṛṣṇa. Se considera que una persona que se ocupa en servicio devocional a Kṛṣṇa, ya está iluminada en el concepto Brahman de la vida, porque el conocimiento trascendental de la Suprema Personalidad de Dios incluye el conocimiento del Brahman. Esto se confirma en el Bhagavad-gītā: brahmaṇo hi pratiṣṭhāham: El concepto de la Personalidad de Dios no está subordinado al del Brahman. También el Viṣṇu Purāṇa confirma que aquel que se ha refugiado en el Señor Supremo, que es completamente auspicioso, ya está situado en la comprensión del Brahman. En otras palabras, un vaiṣṇava es ya un brāhmaṇa.

У «Бгаґавад-ґіті» сказано брахма-бгӯтах̣ прасанна̄тма̄. Це означає, що, не звільнившись від матеріального рабства і не доясгнувши Брахмана, неможливо зрозуміти віддане служіння чи присвятити себе практиці свідомості Крішни. Якщо хтось присвятив себе відданому служінню Крішні, це свідчить про те, що він уже пізнав Брахман, бо трансцендентне знання про Верховного Бога-Особу вміщує в собі знання про Брахман. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта»: брахман̣о хі пратішт̣га̄хам    —    особистісний аспект Абсолютної Істини, Бог-Особа, не залежить від Брахмана. «Вішну Пурана» також підтверджує, що той, хто віддається під притулок всеблагого Верховного Господа вже пізнав Брахман. Іншими словами, той, хто став вайшнавою, уже само собою брахмана.

Otro punto importante en este verso es que hay que seguir las reglas y regulaciones prescritas. Como se confirma en el Bhagavad-gītā, yuktāhāra-vihārasya. Una persona ocupada en servicio devocional consciente de Kṛṣṇa sigue teniendo que atender a las necesidades del cuerpo: comer, dormir, defenderse y aparearse, pero realiza esas actividades de manera regulada. Tiene que comer kṛṣṇa-prasāda. Tiene que dormir siguiendo principios reguladores. El principio que debe seguir es reducir la duración del sueño y reducir el comer, tomando solo lo necesario para mantener el cuerpo sano. En pocas palabras: el objetivo es el avance espiritual, no la complacencia de los sentidos. De la misma manera, tiene que minimizar la vida sexual, cuya única finalidad deber ser engendrar hijos conscientes de Kṛṣṇa. Si no, la vida sexual no es necesaria. No se prohíbe nada, pero todo se hace yukta, de un modo regulado, teniendo siempre en mente el propósito superior. Quien siga estas reglas y regulaciones en su vida se purificará, y todos sus conceptos erróneos debidos a la ignorancia desaparecerán. Aquí se menciona especialmente que las causas del enredo material desaparecen por completo.

Інший важливий момент, на який вказано в цих віршах, полягає в тому, що відданий повинен дотримуватися визначених у писаннях правил. Те саме сказано в «Бгаґавад-ґіті»: йукта̄ха̄ра-віха̄расйа. Коли людина присвячує себе відданому служінню у свідомості Крішни, їй так само треба їсти, спати, захищатися і жити статевим життям, бо це потреби тіла. Але виконує ці всі дії згідно з певними приписами. Вона повинна їсти тільки крішна-прасад, спати стільки, скільки радять писання. Її принцип полягає в тому, щоб зменшити тривалість сну і кількість їжі, приймаючи рівно стільки, скільки потірбно для здоров’я. Сказати коротко, мета її життя    —    це духовний розвиток, а не задоволення чуттів. Так само треба обмежувати статеве життя. Статеве життя призначене тільки для того, щоб зачинати дітей, які зможуть розвинути свідомість Крішни. Поза цим статеве життя не потрібне. Приписи відданого служіння нічого не забороняють, але роблять усе впорядкованим, йукта, допомагаючи людині завжди пам’ятати про вищу мету. Живучи за цими приписами, людина очищується і позбувається всіх оманних уявлень, породжених з невігластва. Тут особливо зазначено, що вона звільняється від усього того, що призводить до матеріального рабства.

La frase sánscrita anartha-nivṛtti indica que el cuerpo es algo indeseado. Somos almas espirituales, y nunca tuvimos necesidad alguna de un cuerpo material. Pero tenemos uno, que nos lo da la energía material, bajo la dirección de la Suprema Personalidad de Dios, porque hemos querido disfrutarlo. Tan pronto como nos restablezcamos en nuestra posición original de servicio al Señor Supremo, empezaremos a olvidar las necesidades del cuerpo, y finalmente, nos olvidaremos del cuerpo.

Санскритський вираз анартга-ніврітті вказує на те, що для живої істоти матеріальне тіло непотрібне й небажане. Ми    —    духовні душі, що зовсім не потребують матеріального тіла. Але забажавши насолоджуватися матеріальним тілом, ми його отримуємо від матеріальної енерґії, що кориться волі Верховного Бога-Особи. Щойно ми повертаємося до свого одвічного становища слуги Верховного Господа, ми починаємо забувати про тілесні потреби, а вкінці забуваємо й про саме тіло.

A veces soñando recibimos un determinado cuerpo, con el cual actuamos en el sueño. Tal vez sueñe que estoy volando por el cielo, o que me he ido al bosque o a algún lugar desconocido. Pero tan pronto como despierto, me olvido de todos esos cuerpos. De la misma manera, la persona que es consciente de Kṛṣṇa y está plenamente consagrada olvida todos sus cambios de cuerpo. Siempre estamos cambiando de cuerpo, desde el mismo momento en que salimos del vientre de nuestra madre. Pero cuando nos volvemos conscientes de Kṛṣṇa, olvidamos todos esos cuerpos. Las necesidades del cuerpo pasan a ser algo secundario, pues la necesidad primaria es la ocupación del alma en la verdadera vida, la vida espiritual. Las actividades del servicio devocional realizadas en plena conciencia de Kṛṣṇa nos sitúan en el nivel trascendental. Las palabras bhagavaty ātma-saṁśraye indican que la Personalidad de Dios es el Alma Suprema, el alma de todos. En el Bhagavad-gītā, Kṛṣṇa dice: bījaṁ māṁ sarva-bhūtānām: «Yo soy la semilla de todas las entidades». Al refugiarnos en el Ser Supremo mediante el proceso de servicio devocional, nos situamos por completo en el concepto de la Personalidad de Dios. Como explicó el Señor Kapila: mad-guṇa-śruti-mātreṇa: Aquel que es completamente consciente de Kṛṣṇa, que está situado en la Personalidad de Dios, tan pronto como escucha acerca de las cualidades trascendentales del Señor, se llena de amor por Dios.

Іноді уві сні ми бачимо себе в якомусь тілі і діємо в цьому чужому для нас тілі. Мені може приснитися, що я літаю в небі або що я мандрую лісом чи якимись невідомими місцями. Але коли я прокидаюся, я забуваю про всі ці тіла. Так само, коли людина розвиває свідомість Крішни й повністю віддається Господу, вона забуває про всі зміни, що відбуваються з її тілом. Ми змінюємо тіло постійно, починаючи від моменту, коли ми з’явилися в утробі матері. Але коли ми пробуджуємо в собі свідомість Крішни, ми забуваємо про всі ці тіла. Тілесні потреби відходять на другий план, тому що наша першочергова потреба полягає в тому, щоб задовольнити душу справжнім, духовним життям. Віддане служіння у повній свідомості Крішни    —    це та діяльність, яка піднімає нас на трансцендентний рівень.

Слова бгаґаватй а̄тма-сам̇ш́райе вказують на Бога-Особу в образі Верховної Наддуші, душі кожної істоти. У «Бгаґавад-ґіті» Крішна каже: біджам̇ ма̄м̇ сарва-бгӯта̄на̄м    —    «Я джерело всіх живих істот». Той, хто за допомогою відданого служіння приймає притулок у Верховної Істоти, утверджується в досконалому розумінні Бога-Особи. Як пояснює Капіла: мад-ґун̣а-ш́руті-ма̄трен̣а    —    той, хто знайшов притулок у Богові-Особі й перебуває в повній свідомості Крішни, почувши про трансцендентні якості Господа, відразу ж проймається почуттями любові до Бога.

Devahūti recibió de Kapila, su hijo, instrucciones completas sobre cómo concentrar la mente en la forma de Viṣṇu con todo detalle. Siguiendo las enseñanzas de su hijo acerca del servicio devocional, ella contempló la forma del Señor dentro de sí con gran amor devocional. Esa es la perfección, tanto de la comprensión del Brahman como del sistema de yoga místico y del servicio devocional. En última instancia, la perfección suprema la obtiene aquel que está completamente absorto en pensar en el Señor Supremo, meditando en Él constantemente. El Bhagavad-gītā confirma que aquel que está siempre absorto de ese modo, debe ser considerado el más elevado de todos los yogīs.

Девахуті отримала від свого сина, Капіладеви, вичерпні й докладні пояснення про те, як зосереджувати розум на образі Вішну. Дотримуючись настанов свого свого сина щодо відданого служіння, вона з великою відданістю та любов’ю споглядала в своєму серці Господній образ. Це найвища досконалість на шляху пізнання Брахмана, практики містичної йоґи чи відданого служіння. В кінцевому підсумку, коли людина повністю занурена в думки про Верховного Господа й постійно медитує на Нього, вона перебуває на рівні найвищої досконалості. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує, що того, хто завжди перебуває в такій свідомості, треба вважати за найпіднесенішого йоґа.

El verdadero objetivo de todos los procesos de iluminación trascendental —jñāna-yoga, dhyāna-yoga o bhakti-yoga— es llegar al servicio devocional. Quien se esfuerza simplemente por obtener conocimiento de la Verdad Absoluta o de la Superalma, pero no tiene servicio devocional, se esfuerza sin conseguir el verdadero resultado. Se compara su esfuerzo con el de batir cáscaras de trigo vacías. Sin entender que la Suprema Personalidad de Dios es la meta final, las simples prácticas del yoga místico o de la especulación no sirven de nada. En el sistema de aṣṭāṅga-yoga, dhyāna es la séptima etapa de perfección. En el servicio devocional, dhyāna es la tercera de nueve etapas: la primera es escuchar, la segunda, cantar, y la tercera, contemplar. Por lo tanto, quien realiza servicio devocional es experto como jñānī y como yogī, sin necesidad de ningún esfuerzo adicional. En otras palabras, jñāna y yoga son fases preparatorias del servicio devocional.

Справжня мета всіх методів пізнання трансцендентного    —    ґ’яна-йоґи, дг’яна-йоґи і бгакті-йоґи    —    це піднятися на рівень відданого служіння. Якщо людина просто намагається пізнати Абсолютну Істину чи Наддушу, але не виконує відданого служіння, її зусилля йдуть намарне. Її працю порівнюють до праці людини, яка обмолочує полову, коли від неї вже відділили все зерно. Якщо людина не розуміє, що остаточна мета духовного шляху    —    це Верховний Бог-Особа, то її роздуми чи практика містичної йоґи не мають ніякого сенсу. В практиці аштанґа-йоґи сьомий ступінь досконалості    —    це дг’яна. Але ця сама дг’яна становить лише третій ступінь відданого служіння. У відданому служінні є дев’ять ступенів. Перший ступінь    —    це слухання, а за ним іде оспівування і медитація. Отже, виконуючи віддане служіння, людина само собою стає вмілим ґ’яні та йоґом. Іншими словами, ґ’яна та йоґа    —    це попередні стадії, що передують відданому служінню.

Devahūti era experta en captar lo verdaderamente esencial; ella contempló la forma de Viṣṇu con todo detalle, siguiendo el consejo de Kapiladeva, su sonriente hijo. Al mismo tiempo, estaba pensando en Kapiladeva, que es la Suprema Personalidad de Dios. Por esa razón, logró la perfección completa de sus austeridades, penitencias e iluminación trascendental.

Девахуті вміла добре відрізняти сутність від неістотного. Вона зосереджувала розум в спогляданні образу Вішну, як її навчив у всіх подробицях її усміхнений син, Капіладева. Разом з тим вона думала про Капіладеву, Верховного Бога-Особу, і таким чином досягнула повної досконалості всіх аскез, покут і пошуків трансцендентного знання.