Text 25
25
Texto
Текст
puṣyamāṇo janena saḥ
anabhipretam āpannaḥ
pratyākhyātum anīśvaraḥ
пушйама̄н̣о джанена сах̣
анабгіпретам а̄паннах̣
пратйа̄кгйа̄тум аніш́варах̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
para-chandam — el deseo de otro; na — no; viduṣā — entender; puṣyamāṇaḥ — siendo mantenido; janena — por personas; saḥ — él; anabhipretam — en circunstancias indeseables; āpannaḥ — caído; pratyākhyātum — rechazar; anīśvaraḥ — no puede.
пара-чгандам — чужі бажання; на — не; відуша̄ — розуміючи; пушйама̄н̣ах̣ — вигодовуваний; джанена — людьми; сах̣ — він; анабгіпретам — в небажане становище; а̄паннах̣ — потрапивши; пратйа̄кгйа̄тум — відмовитися; аніш́варах̣ — нездатний.
Traducción
Переклад
Después de salir del abdomen, el niño queda al cuidado de personas que no pueden entender qué es lo que quiere, y son esas personas quienes lo crían. Sin poder rechazar nada de lo que se le da, padece circunstancias indeseables.
Коли дитя виходить з утроби, його починають доглядати люди, які не розуміють, чого воно хоче. Йому дають те, чого воно не бажає, але воно нездатне навіть відмовитися.
Significado
Коментар
Dentro del abdomen de la madre, es la propia naturaleza quien establece el dispositivo mediante el cual se nutre el niño. La atmósfera dentro del abdomen no era nada agradable, pero al menos, en lo relativo a la alimentación del niño, las leyes de la naturaleza la llevaban a cabo apropiadamente. Pero, después de salir del abdomen, el niño cae en una atmósfera distinta. Quiere comer una cosa, pero se le da otra, porque nadie sabe qué es lo que quiere en realidad, y él no puede rechazar las cosas indeseables que le dan. El niño llora, a veces, deseando el pecho de la madre pero, debido a que la niñera cree que llora porque le duele el estómago, le da una medicina amarga. El niño no la quiere, pero no puede rechazarla. Atraviesa circunstancias muy difíciles, y el sufrimiento continúa.
ПОЯСНЕННЯ: Поки дитина перебуває в материній утробі, природа сама дбає про неї й годує її. Умови в утробі аж ніяк не були приємні, але що стосується живлення дитини, закони природи дбали про це досконало. Але коли дитина виходить з утроби, вона потрапляє в зовсім інакше оточення. Вона хоче їсти одне, а їй дають інше, бо ніхто не знає, що їй потрібно, і вона, хоча й не хоче того, що їй дають, не може навіть відмовитися. Іноді немовля плаче, шукаючи материних грудей, а нянька, думаючи, що в нього болить живіт, і дає йому гіркі ліки. Немовля не хоче їх їсти, але відмовитися не може. Воно живе в дуже незручних умовах, і його стражданням немає кінця.