Text 15
15
Texto
Текст
gṛha-pāla ivāharan
āmayāvy apradīptāgnir
alpāhāro ’lpa-ceṣṭitaḥ
ґр̣ха-па̄ла іва̄харан
а̄майа̄вй апрадіпта̄ґнір
алпа̄ха̄ро ’лпа-чешт̣ітах̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
а̄сте — залишається; аваматйа̄ — зневажений; упанйастам — покидьки; ґр̣ха-па̄лах̣ — собака; іва — як; а̄харан — з’їдаючи; а̄майа̄ві — хворий; апрадіпта-аґніх̣ — страждаючи від слабкого травлення; алпа — мало; а̄ха̄рах̣ — харчування; алпа — мало; чешт̣ітах̣ — діяльність.
Traducción
Переклад
De este modo, permanece en el hogar como un perrito faldero, comiendo lo que, sin la menor consideración, le dan para comer. Aquejado de muchas enfermedades, como la dispepsia y la falta de apetito, solo toma pequeñas cantidades de alimento, y se convierte en un inválido que ya no puede trabajar en nada.
Так він живе вдома, як домашній пес, харчуючись тим, що йому кидають. Страждаючи від численних хвороб, як то слабке травлення і брак апетиту, він їсть дуже мало і стає зовсім немічним, нездатним ні до якої роботи.
Significado
Коментар
Antes de enfrentarse con la muerte, la persona tiene aseguradas la enfermedad y la invalidez, y, desdeñado por los miembros de su propia familia, su vida se vuelve peor que la de un perro, debido a las molestas dolencias que tiene que soportar. Las Escrituras védicas nos ordenan que, antes de llegar a tan miserable condición, debemos abandonar el hogar y morir sin que los miembros de la familia lo sepan. La muerte del hombre que abandona el hogar y muere sin que su familia lo sepa se considera gloriosa. Pero el hombre apegado a la familia quiere que, después de muerto, su familia lo lleve en una gran procesión. Él no podrá verlo, pero desea que su cuerpo sea pomposamente llevado en procesión. Es feliz de esta manera, sin ni siquiera saber adónde tiene que ir cuando abandone el cuerpo rumbo a su siguiente vida.
ПОЯСНЕННЯ: Перед смертю людина перетворюється на хворого каліку, і якщо його ще й зневажають родичі, його життя, сповнене численних старждань, стає гіршим від собачого. Тому ведичні писання кажуть, що чоловік повинен покинути дім ще до того, як опиниться в такому жалюгідному становищі, і знайти смерть так, щоб ніхто з його родичів не знав про це. Якщо чоловік покидає дім і вмирає так, що про не знає ніхто з його близьких, це вважають за славетну смерть. Але прив’язаний до сімейного життя чоловік хоче, щоб після його смерті близькі влаштували для нього похоронну процесію, і хоча він не зможе її бачити, він хоче, щоб його тіло несли з усією можливою урочистістю. Думка про такий похорон тішить його, хоча він і не знає, куди йому доведеться піти в наступному житті, покинувши це тіло.