Text 5
5
Texto
Текст
ciraṁ prasuptasya tamasy anāśraye
śrāntasya karmasv anuviddhayā dhiyā
tvam āvirāsīḥ kila yoga-bhāskaraḥ
чірам̇ прасуптасйа тамасй ана̄ш́райе
ш́ра̄нтасйа кармасв анувіддгайа̄ дгійа̄
твам а̄віра̄сіх̣ кіла йоґа-бга̄скарах̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
lokasya — de las entidades vivientes; mithyā-abhimateḥ — bajo la ilusión del ego falso; acakṣuṣaḥ — ciegas; ciram — durante muchísimo tiempo; prasuptasya — durmiendo; tamasi — en la oscuridad; anāśraye — sin refugio; śrāntasya — fatigadas; karmasu — a las actividades materiales; anuviddhayā — apegada; dhiyā — con la inteligencia; tvam — Tú; āvirāsīḥ — has aparecido; kila — en verdad; yoga — del sistema de yoga; bhāskaraḥ — el sol.
локасйа — живих істот; мітгйа̄-абгіматех̣ — введених в ілюзію оманним его; ачакшушах̣ — сліпих; чірам — дуже довго; прасуптасйа — поснулих; тамасі — у темряві; ана̄ш́райе — без притулку; ш́ра̄нтасйа — стомлених; кармасу — до матеріальної діяльності; анувіддгайа̄ — прив’язаним; дгійа̄ — з інтелектом; твам — Ти; а̄віра̄сіх̣ — з’явився; кіла — справді; йоґа — системи йоґи; бга̄скарах̣ — сонце.
Traducción
Переклад
Mi querido Señor, Tú eres como el sol, pues iluminas la oscuridad de la vida condicionada de las entidades vivientes. Como tienen cerrados los ojos del conocimiento, duermen eternamente en esa oscuridad, sin Tu refugio, y por lo tanto se ocupan en las falsas acciones y reacciones de sus actividades materiales, y parecen estar muy fatigadas.
Любий Господи, Ти наче сонце, що розсіює пітьму зумовленого життя, в якій перебувають живі істоти. Їхнє око знання закрите і вони споконвічно сплять у цій темряві, не маючи притулку біля Твоїх лотосових стіп. У своїй ілюзії вони занурюються в матеріальні дії та їхні наслідки і виглядають дуже стомленими.
Significado
Коментар
De aquí se desprende que Śrīmatī Devahūti, la gloriosa madre del Señor Kapiladeva, siente una gran compasión por la lamentable condición de la gente en general, que sin conocer el objeto de la vida, duerme en la oscuridad de la ilusión. Por lo general, el vaiṣṇava, el devoto del Señor, siente que debe despertarles. De la misma manera, Devahūti pide a su glorioso hijo que ilumine las vidas de las almas condicionadas, para que su muy lamentable vida condicionada pueda terminar. Aquí se describe al Señor como yoga-bhāskara, el sol de todo sistema de yoga.Devahūti Le ha pedido ya a su glorioso hijo que explique el bhakti-yoga, y el Señor se lo ha descrito como el sistema de yoga supremo.
ПОЯСНЕННЯ: Як видно з цих віршів, Шріматі Девахуті, славетна матір Господа Капіладеви, дуже співчуває нещасним людям, які, не знаючи мети життя, сплять у мороці ілюзії. Вайшнава, відданий Господа, природно відчуває бажання пробудити цих людей. Так само Девахуті прохає свого славетного сина осяяти життя зумовлених душ знанням, щоб вони могли покласти край своєму жалюгідному зумовленому існуванню. Девахуті називає тут Господа йоґа-бга̄скара — «сонце всіх систем йоґи». Вона вже попрохала свого великого сина описати бгакті-йоґу, яку Господь назвав найвищою системою йоґи.
El bhakti-yoga es como un sol que ilumina el sendero de la liberación para bien de las almas condicionadas, cuya condición generalizada se explica aquí: No tienen ojos para ver sus propios intereses. No saben que el objeto de la vida no es aumentar las necesidades materiales de la existencia, pues el cuerpo no va a existir más que unos años. Los seres vivos son eternos, y tienen su necesidad eterna. Aquel que solo se cuida de las necesidades del cuerpo, sin preocuparse de las necesidades eternas de la vida, forma parte de una civilización cuyo progreso hunde a las entidades vivientes en la región más oscura de la ignorancia. Quien duerme en esa oscura región no descansa lo más mínimo; al contrario, se fatiga cada vez más. Inventa muchas maneras de remediar su fatiga, pero fracasa y sigue confuso. El único sendero para calmar su fatiga en la lucha por la existencia es el servicio devocional, el sendero de conciencia de Kṛṣṇa.
Бгакті-йоґа подібна до сонця, що своїм сяйвом рятує від темряви зумовлені душі, стан яких описано в цьому вірші. Вони не мають очей, щоб побачити, що їм справді потрібно. Вони не знають, що мета життя полягає не в тому, щоб нарощувати матеріальні потреби, бо тіло існуватиме всього лише кілька років. Живі істоти вічні й мають вічні потреби. Якщо людина дбає тільки про потреби тіла, не дбаючи про свої вічні потреби, то вона приєднується до цивілізації, розвиток якої приводить живі істоти до найтемніших місцин невігластва. Занурившись у сон у цій пітьмі, істота не лише не відновлює сили, але навпаки, дедалі більше стомлюється. Вона вигадує всілякі засоби, щоб позбутися цієї втоми, але це їй не вдається, і вона залишається в своїй ілюзії. Єдиний спосіб звільнитися від втоми, що приходить у боротьбі за існування, — це шлях відданого служіння, шлях свідомості Крішни.