Text 17
17
Texto
Текст
dīnānām anukampayā
maitryā caivātma-tulyeṣu
yamena niyamena ca
діна̄на̄м анукампайа̄
маітрйа̄ чаіва̄тма-тулйешу
йамена нійамена ча
Palabra por palabra
Послівний переклад
махата̄м — до великих душ; баху-ма̄нена — з великою повагою; діна̄на̄м — до нещасних; анукампайа̄ — зі співчуттям; маітрйа̄ — по-дружньому; ча — також; ева — певно; а̄тма-тулйешу — до рівних; йамена — приборкуючи чуття; нійамена — впорядковуючи своє життя; ча — і.
Traducción
Переклад
El devoto puro debe ejecutar servicio devocional ofreciendo el máximo respeto al maestro espiritual y a los ācāryas. Debe ser compasivo con los pobres y hacer amistad con sus iguales, y en todas sus actividades debe seguir regulaciones y controlar los sentidos.
Виконуючи віддане служіння, чистий відданий повинен шанувати духовного вчителя і ачарій. Він повинен співчувати нещасним і підтримувати дружні стосунки з рівними собі. Разом з тим, у всіх своїх діях він повинен дотримуватися приписів шастр і панувати над своїми чуттями.
Significado
Коментар
En el capítulo trece del Bhagavad-gītā se afirma claramente que debemos ejecutar servicio devocional y progresar en el sendero del conocimiento espiritual aceptando a un ācārya. Ācāryopāsanam: Debemos adorar a un ācārya, un maestro espiritual que conozca las cosas tal como son. El maestro espiritual debe pertenecer a la sucesión discipular de Kṛṣṇa. Los antecesores del maestro espiritual son su propio maestro, el maestro de su maestro, el maestro del maestro de su maestro, etc., los cuales forman la sucesión discipular de ācāryas.
ПОЯСНЕННЯ: У тринадцятій главі «Бгаґавад-ґіти» ясно сказано, що для поступу на шляху відданого служіння й розвитку духовного знання, потрібно прийняти ачар’ю. А̄ча̄рйопа̄санам — треба поклонятися ачар’ї, духовному вчителю, який знає істинну суть речей. Духовний вчитель повинен належати до учнівської спадкоємності, яка бере початок від Крішни. Духовний вчитель має свого духовного вчителя, який має свого вчителя, а той свого і т. д., і ці попередні вчителі складають учнівську спадкоємність ачарій.
Con ello se nos recomienda ofrecer el mayor respeto a todos los ācāryas. Está escrito: guruṣu nara-matiḥ. Guruṣu significa «a losācāryas», y nara-matiḥ significa «considerar un hombre común». Pensar en los vaiṣṇavas o devotos como miembros de determinada casta o comunidad, pensar en los ācāryas como hombres corrientes, o pensar que la Deidad del templo está hecha de piedra, madera o metal, son cosas desaprobadas. Niyamena: Los ācāryas deben recibir el máximo respeto, conforme a las regulaciones establecidas. El devoto también debe ser compasivo con los pobres. Esto no se refiere a los que, materialmente hablando, están en la miseria. Según el punto de vista devocional, pobre es el hombre que no es consciente de Kṛṣṇa. Materialmente puede ser muy rico, pero si no es consciente de Kṛṣṇa, se le considera pobre. Por otra parte, muchos ācāryas, como Rūpa Gosvāmī y Sanātana Gosvāmī, pasaban cada noche bajo un árbol. Viéndolo superficialmente, parecería que estuviesen en la miseria, pero por sus escritos podemos entender que, en vida espiritual, eran las personas más ricas.
Це вірш радить ставитися до всі ачарій з якнайбільшою повагою. У писаннях сказано: ґурушу нара-матіх̣. Ґурушу означає «щодо ачарій», а нара-матіх̣ означає «думати, як про звичайних людей». Хто вважає, що вайшнави, чи віддані, належать до якоїсь касти чи громади, що ачар’ї — звичайні люди чи що Божество в храмі зроблене з каменю, дерева чи металу, той пропаща людина. Також тут сказано: нійамена, — свою якнайглибшу повагу до ачарій треба виражати згідно з приписами шастр. Також відданий повинен співчувати нещасним людям. Це стосується не тих, хто злидарює в матеріальному відношенні. В очах відданого бідним є той, хто не має свідомості Крішни. Людина може посідати велике матеріальне багатство, але якщо вона не має свідомості Крішни, то її вважають за бідняка. З іншого боку, багато ачарій, як оце Рупа Ґосвамі й Санатана Ґосвамі, жили щоночі під іншим деревом. На перший погляд, здавалося, що вони злидарюють, але з їхніх творів видно, що в духовному житті вони були найбагатшими з багатих.
El devoto se muestra compasivo con las almas pobres, faltas de conocimiento espiritual, y las ilumina para que se eleven al estado de conciencia de Kṛṣṇa. Ese es uno de los deberes del devoto. Además, debe hacer amistad con las personas que están a su mismo nivel o que tienen su mismo nivel de comprensión. Para el devoto, hacer amistad con personas corrientes no tiene sentido; debe hacer amistad con otros devotos, de modo que, con sus conversaciones, puedan elevarse unos a otros en el sendero de la comprensión espiritual. Eso se denomina iṣṭa-goṣṭhī.
Проявляючи співчуття до нещасних людей, бідних на духовне знання, відданий вчить їх, як піднятися на рівень свідомості Крішни. Це один з обов’язків відданого. Крім того, він повинен дружити з тими, хто перебуває на однаковому з ним рівні чи хто поділяє з ним однакові погляди. Відданому немає сенсу дружити із звичайними обивателями, він повинен дружити з іншими відданими. Так, бесідуючи між собою, вони допомагатимуть одне одному підніматися на вищий рівень духовного розуміння. Це називається ішта-ґоштгі.
En el Bhagavad-gītā se habla de bodhayantaḥ parasparam, «conversando entre ellos». Generalmente los devotos puros emplean su valioso tiempo en cantar y comentar entre ellos diversas actividades del Señor Kṛṣṇa o del Señor Caitanya. Hay infinidad de libros, como los Purāṇas, elMahābhārata, el Bhāgavatam, el Bhagavad-gītā y los Upaniṣads, que contienen incontables temas de conversación para dos o más devotos. Las personas con los mismos intereses y la misma comprensión deben consolidar su amistad. De tales personas se dice que son sva-jāti, «de la misma casta». El devoto debe evitar a todo aquel cuya personalidad no esté fija en la comprensión correcta; aunque sea vaiṣṇava, devoto de Kṛṣṇa, si su personalidad no es debidamente representativa, debe evitársele. Debemos ser estables en el control de los sentidos y la mente, seguir estrictamente las reglas y regulaciones, y hacer amistad con personas que estén a nuestro nivel.
У «Бгаґавад-ґіті» теж є згадка про бодгайантах̣ параспарам, що означає «обговорюючи одне з одним». Переважно, чисті віддані використовують свій цінний час на те, щоб оспівувати й обговорювати між собою діяння Господа Крішни чи Господа Чайтан’ї. Існує безліч книжок, як оце Пурани, «Махабгарата», «Бгаґаватам», «Бгаґавад-ґіта» й Упанішади, що містять незліченні теми, які можуть обговорювати між собою двоє чи більше відданих. Дружні стосунки повинні зав’язувати між собою люди, які мають спільні інтереси й погляди. Таких людей називають сва-джаті, «одної касти». Відданий повинен уникати людей, поведінка яких непостійна і не відповідає вимогам писань. Нехай навіть це вайшнава, тобто відданий Крішни, — якщо вдача людини не відповідає вайшнавським нормам, її треба уникати. Треба наполегливо приборкувати чуття й неухильно дотримуватися правил та приписів, підтримуючи дружні стосунки з людьми одного з собою рівня.