Text 22
22
Texto
Текст
tīrthena mūrdhny adhikṛtena śivaḥ śivo ’bhūt
dhyātur manaḥ-śamala-śaila-nisṛṣṭa-vajraṁ
dhyāyec ciraṁ bhagavataś caraṇāravindam
тіртгена мӯрдгнй адгікр̣тена ш́івах̣ ш́іво ’бгӯт
дгйа̄тур манах̣-ш́амала-ш́аіла-ніср̣шт̣а-ваджрам̇
дгйа̄йеч чірам̇ бгаґаваташ́ чаран̣а̄равіндам
Palabra por palabra
Послівний переклад
yat — los pies de loto del Señor; śauca — lavando; niḥsṛta — salida de; sarit-pravara — del Ganges; udakena — por el agua; tīrthena — sagrada; mūrdhni — en la cabeza; adhikṛtena — llevada; śivaḥ — el Señor Śiva; śivaḥ — auspicioso; abhūt — se volvió; dhyātuḥ — del meditador; manaḥ — en la mente; śamala-śaila — la montaña de pecado; nisṛṣṭa — arrojado; vajram — rayo; dhyāyet — debe meditar; ciram — durante mucho tiempo; bhagavataḥ — del Señor; caraṇa-aravindam — en los pies de loto.
йат — лотосові стопи Господа; ш́ауча — омиваючи; ніх̣ср̣та — ллється; саріт-правара — Ґанґи; удакена — водою; тіртгена — святою; мӯрдгні — на голову; адгікр̣тена — приймаючи; ш́івах̣ — Господь Шіва; ш́івах̣ — благословенний; абгӯт — став; дгйа̄тух̣ — того, хто медитує; манах̣ — в розумі; ш́амала-ш́аіла — гора гріха; ніср̣шт̣а — запущену; ваджрам — блискавку; дгйа̄йет — повинен медитувати; чірам — довго; бгаґаватах̣ — Господа; чаран̣а-аравіндам — на лотосові стопи.
Traducción
Переклад
¡Cuánto más bendito se vuelve el bendito Señor Śiva por llevar sobre su cabeza las sagradas aguas del Ganges, cuya fuente es el agua que lavó los pies de loto del Señor! Los pies del Señor actúan como rayos arrojados para destrozar la montaña de pecado acumulada en la mente del devoto meditador. Por consiguiente, hay que meditar en los pies de loto del Señor durante mucho tiempo.
Благословенний Господь Шіва став ще більш благословенним, підставивши голову під святі води Ґанґи, що являє собою воду, якою омито лотосові стопи Господа. Стопи Господа, наче блискавки, розбивають на шматки гори гріха в розумі відданого, що медитує на них. Тому треба протягом тривалого часу медитувати на лотосові стопи Господа.
Significado
Коментар
En este verso se menciona específicamente la posición del Señor Śiva. El impersonalista sugiere que la Verdad Absoluta no tiene forma, y que por esa razón da igual si nos imaginamos la forma de Viṣṇu, del Señor Śiva, de la diosa Durgā, o de su hijo Ganeśa. Pero la realidad es que la Suprema Personalidad de Dios es el amo supremo de todos. En el Caitanya-caritāmṛta (Ādi 5.142), se dice: ekale īśvara kṛṣṇa, ara saba bhṛtya: El Señor Supremo es Kṛṣṇa, y todos los demás, incluyendo al Señor Śiva y al Señor Brahmā —por no hablar de los demás semidioses— son sirvientes de Kṛṣṇa. Ese mismo principio se explica en este verso. El Señor Śiva es importante porque sostiene sobre su cabeza la sagrada agua del Ganges, que tiene su origen en el agua que lava los pies del Señor Viṣṇu. En el Hari-bhakti-vilāsa, de Sanātana Gosvāmī, se dice que cualquiera que ponga al mismo nivel al Señor Supremo y a los semidioses, el Señor Śiva y el Señor Brahmā incluidos, inmediatamente se convierte en un pāṣaṇḍī, un ateo. Nunca debemos considerar que el Supremo Señor Viṣṇu y los semidioses están al mismo nivel.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш згадує про високе становище Господа Шіви. Імперсоналісти запевняють, що Абсолютна Істина не має форми і що тому можна собі з однаковим успіхом уявляти або форму Вішну, або форму Господа Шіви, або богині Дурґи, або їхнього сина Ґанеші. Проте насправді Верховний Бог-Особа — це найвищий повелитель усіх. У «Чайтан’я-чарітамріті» (Аді 5.142) сказано: екале іш́вара кр̣шн̣а а̄ра саба бгр̣тйа — Верховний Господь — це Крішна, а всі інші, включно з Господом Шівою і Господом Брахмою, вже й не згадуючи інших півбогів, — це слуги Крішни. Про те саме йдеться в цьому вірші. Господь Шіва завдячує своїм важливим становищем тому, що йому на голову спадає вода Ґанґи, якою омито стопи Господа Вішну. У «Харі-бгакті-віласі» Санатани Ґосвамі сказано, що кожен, хто ставить на один рівень Верховного Господа і півбогів, включно з Господом Шівою та Господом Брахмою, відразу ж стає пашанді, атеїстом. Ми ніколи не повинні вважати, що Верховний Господь Вішну існує на тому самому рівні, що й півбоги.
Otro punto significativo de este verso es que, a causa de su relación con la energía material desde tiempo inmemorial, la mente del alma condicionada contiene montones de suciedad en forma de deseos de dominio sobre la naturaleza material. Esa suciedad es como una montaña, pero el golpe de un rayo puede destrozar una montaña. La meditación en los pies de loto del Señor actúa como un rayo sobre la montaña de suciedad de la mente del yogī. Si quiere destrozar la montaña de suciedad que hay en su mente, el yogī debe concentrarse en los pies de loto del Señor, en lugar de imaginar algo vacío o impersonal. La suciedad acumulada es sólida como una montaña, y por ello debe meditar en los pies de loto del Señor durante mucho tiempo. Sin embargo, para alguien acostumbrado a pensar constantemente en los pies de loto del Señor, la cosa es distinta. Los devotos están tan fijos en los pies de loto del Señor que no piensan en nada más. Los que practican el sistema de yoga, después de seguir los principios regulativos y, como consecuencia de ello, controlar los sentidos, tienen que meditar en los pies de loto del Señor durante mucho tiempo.
Інший важливий момент, згаданий у цьому вірші, полягає в тому, що розум зумовленої душі, від непам’ятних часів занурений у матеріальну енерґію, нагромаджує в собі гори бруду у формі бажання панувати над матеріальною природою. Хоча цей бруд схожий на гору, гора розсипається на порох під ударом блискавки. Медитація на лотосові стопи Господа, наче блискавка, розбиває гору бруду в розумі йоґа. Якщо йоґ бажає розбити в порох гору бруду в своєму розумі, він повинен зосередитися на лотосових стопах Господа і не вигадувати собі ніякої порожнечі й нічого безособистісного. Нагромаджений бруд схожий на тверду гору, і тому треба медитувати на лотосові стопи Господа протягом тривалого часу. Однак ті, хто звик думати про лотосові стопи Господа повсякчасно, медитують на них зовсім з інших причин. Віддані так зосереджуються на лотосових стопах Господа, що не думають ні про що інше. Ті, хто практикує йоґу, повинні медитувати на лотосові стопи Господа протягом тривалого часу і дотримуватися реґулівних засад, приборкуючи таким чином свої чуття.
Aquí se dice específicamente: bhagavataś caraṇāravindam: Tenemos que pensar en los pies de loto del Señor. Los māyāvādīs imaginan que para conseguir la liberación podemos pensar en los pies de loto del Señor Śiva, del Señor Brahmā, o de la diosa Durgā; pero no es así. Se menciona específicamente bhagavataḥ, que significa «de la Suprema Personalidad de Dios, Viṣṇu», y no se menciona a nadie más. Otra frase significativa del verso es śivaḥ śivo ’bhūt. Por su posición constitucional, el Señor Śiva es siempre eminente y auspicioso, pero desde que aceptó sobre su cabeza el agua del Ganges, que ha emanado de los pies de loto del Señor, se ha vuelto todavía más auspicioso e importante. El énfasis recae sobre los pies de loto del Señor. Si la relación con esos pies de loto puede realzar la importancia incluso del Señor Śiva, con mayor razón así será con las otras entidades vivientes comunes.
У цьому вірші ясно сказано: бгаґаваташ́ чаран̣а̄равіндам — треба медитувати на лотосові стопи Господа. Майаваді гадають, що можна медитувати на лотосові стопи Господа Шіви, чи Господа Брахми, чи богині Дурґи і так само досягнути звільнення, але це не так. Тут конкретно сказано: бгаґаватах̣. Бгаґаватах̣ означає «Верховного Бога-Особи, Вішну», і нічого іншого. Також варто відзначити в цьому вірші слова ш́івах̣ ш́іво ’бгӯт. За своєю природою Господь Шіва завжди великий і благословенний, але, підставивши свою голову під води Ґанґи, що спливають з лотосових стіп Господа, він став ще більш благословенний і досягнув ще вищого становища. Це підкреслює могутність лотосових стіп Господа. Вплив лотосових стіп Господа звеличує навіть Господа Шіву, тому що вже казати за інших, звичайних живих істот.