Text 15
15
Texto
Текст
anaṣṭo naṣṭavan mṛṣā
naṣṭe ’haṅkaraṇe draṣṭā
naṣṭa-vitta ivāturaḥ
анашт̣о нашт̣аван мр̣ша̄
нашт̣е ’хан̇каран̣е драшт̣а̄
нашт̣а-вітта іва̄турах̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
манйама̄нах̣ — думаючи; тада̄ — тоді; а̄тма̄нам — себе; анашт̣ах̣ — хоче не загублений; нашт̣а-ват — як загубленого; мр̣ша̄ — оманно; нашт̣е ахан̇каран̣е — через зникнення его; драшт̣а̄ — споглядач; нашт̣а-віттах̣ — який загубив свій маєток; іва — наче; а̄турах̣ — нещасний.
Traducción
Переклад
El ser viviente puede tener una sensación nítida de su existencia como observador, pero durante el estado de sueño profundo, debido a la desaparición del ego, falsamente se considera perdido, como el hombre que ha perdido su fortuna y está afligido, creyendo que es él mismo lo perdido.
Жива істота може ясно відчути свою природу споглядача, але через те, що під час глибокого сну її его зникає, вона піддається омані і вважає себе теж загубленою. Так само людина, яка втратила своє багатство, поринає в горе, вважаючи себе погубленою.
Significado
Коментар
Solo bajo la influencia de la ignorancia puede una entidad viviente creer que se ha perdido. Si, cuando obtiene conocimiento, llega a su verdadera posición de existencia eterna, sabe que no se ha perdido. Aquí se cita un ejemplo apropiado: naṣṭa-vitta ivāturaḥ. La persona que ha perdido una gran cantidad de dinero puede creer que ella misma se ha perdido, pero la realidad es que no se ha perdido: tan solo ha perdido su dinero. Pero como está absorta en el dinero, identificada con él, cree que se ha perdido. Análogamente, cuando nosotros identificamos erróneamente nuestro campo de actividad con la materia, pensamos que nos hemos perdido, cuando en realidad no es eso lo que ocurre. Una persona revive su verdadera posición tan pronto como cobra conciencia del conocimiento puro de entender que es un servidor eterno del Señor. La entidad viviente nunca puede perderse. En el sueño profundo, cuando olvidamos nuestra identidad, nos absorbemos en el sueño, y puede que pensemos que somos otra persona distinta, o que nos hemos perdido. Pero en realidad, nuestra identidad sigue intacta. La idea de estar perdidos se debe al ego falso, y no se desvanece mientras no cobramos conciencia de nuestra existencia como servidores eternos del Señor. Los filósofos māyāvādīs tienen el concepto de volverse uno con el Señor Supremo, que es otro indicio de estar perdido en el ego falso. Podemos tener la falsa pretensión de ser el Señor Supremo, pero en realidad, no lo somos. Esa es la trampa final que la influencia de māyā pone a la entidad viviente. Pensar que somos iguales al Señor Supremo, o pensar que somos el propio Señor Supremo, se debe también al ego falso.
ПОЯСНЕННЯ: Тільки в невігластві жива істота вважає себе загубленою. Розвинувши знання і усвідомивши своє істинне становище вічної істоти, вона розуміє, що ніколи не може пропасти. Вдалий приклад, який це ілюструє, наведено в цьому вірші: нашт̣а-вітта іва̄турах̣. Людина, яка втратила великі гроші, може думати, що вона пропала, але насправді пропала не вона, а тільки її гроші. Але через те, що її свідомість занурена в гроші, тобто через те, що вона ототожнює себе з цими грошима, вона вважає, що пропала вона сама. Так само, коли ми помилково ототожнюємо себе з матерією, яка становить наше поле діяльності, ми іноді думаємо, що пропали, хоча насправді це ілюзія. Коли в людині прокидається чисте знання і вона усвідомлює себе як вічного слугу Господа, вона повертається в своє істинне становище. Жива істота ніколи не може пропасти. Людина, яка поринула в сон і забула, хто вона, може вважати, що вона хтось інший чи що вона пропала, але насправді її тотожність залишається та сама. Уявляти себе загубленим примушує оманне его, яке існує доти, доки жива істота не прокинеться й не усвідомить, що вона вічний слуга Господа. Ідеї філософів-майаваді про злиття з Верховним Господом — це просто інший прояв оманного его, яке навіює їм думки про зникнення особи. Під впливом ілюзії хто завгодно може проголосити себе Верховним Господом, але це не має нічого спільного з дійсністю. Це остання пастка майі, в яку вона ловить живу істоту. Вважати себе за рівного Верховному Господу чи вважати себе за Самого Верховного Господа означає все ще залишатися під впливом оманного его.