Text 41
41
Texto
Текст
evaṁ samuditas tena
kapilena prajāpatiḥ
dakṣiṇī-kṛtya taṁ prīto
vanam eva jagāma ha
евам̇ самудітас тена
капілена праджа̄патіх̣
дакшін̣і-кр̣тйа там̇ пріто
ванам ева джаґа̄ма ха
Palabra por palabra
Послівний переклад
maitreyaḥ uvāca — el gran sabio Maitreya dijo; evam — de este modo; samuditaḥ — escuchando; tena — a Él; kapilena — a Kapila; prajāpatiḥ — el progenitor de la sociedad humana; dakṣiṇī-kṛtya — habiendo caminado alrededor; tam — de Él; prītaḥ — apaciguado; vanam — al bosque; eva — en verdad; jagāma — se fue; ha — entonces.
маітрейах̣ ува̄ча — великий мудрець Майтрея сказав; евам — так; самудітах̣ — почувши мову; тена — Ним; капілена — Капілою; праджа̄патіх̣ — прародитель людства; дакшін̣і-кр̣тйа — обійшовши; там — Його; прітах̣ — вмиротворений; ванам — в ліс; ева — справді; джаґа̄ма — пішов геть; ха — тоді.
Traducción
Переклад
Śrī Maitreya dijo: Cuando su hijo Kapila acabó de hablarle, Kardama Muni, el progenitor de la sociedad humana, caminó alrededor de Él, y con la mente serena y en paz, partió hacia el bosque inmediatamente.
Шрі Майтрея сказав: Вислухавши до кінця свого сина, Капілу, Кардама Муні, прародитель людства, обійшов Його і з спокійним серцем пішов у ліс.
Significado
Коментар
Ir al bosque es obligatorio para todos. No se trata de una excursión mental a la que unos van y otros no. Todos deben ir al bosque, al menos como vānaprasthas. Ir al bosque significa refugiarse en el Señor Supremo al cien por ciento, como Prahlāda Mahārāja explica en las conversaciones con su padre. Sadā samudvigna-dhiyām (Bhāg. 7.5.5). La gente que ha aceptado un cuerpo material temporal está siempre llena de ansiedades. De modo que el cuerpo material no debe influir demasiado en nosotros, sino que debemos tratar de liberarnos. Para ello, el proceso preliminar es ir al bosque, es decir, abandonar las relaciones familiares y ocuparnos exclusivamente en actividades de conciencia de Kṛṣṇa. Esa es la finalidad que tiene ir al bosque. De lo contrario, el bosque solo es una lugar de monos y animales salvajes. Ir al bosque no quiere decir volverse un mono o un animal feroz. Significa aceptar exclusivamente el refugio de la Suprema Personalidad de Dios y ocuparse en Su servicio a plenitud. No es que haya que ir al bosque, en el sentido literal de la expresión. Para el hombre de hoy, que pasa toda su vida en la gran ciudad, eso no es nada recomendable. Como explica Prahlāda Mahārāja (hivātma-pātaṁ gṛham andha-kūpam), no debemos permanecer siempre ocupados en las responsabilidades de la vida familiar, porque la vida familiar sin conciencia de Kṛṣṇa es como un pozo oculto. Si alguien que va solo por el campo cae en un pozo oculto, y no hay nadie allí para salvarle, aunque grite durante años, nadie verá ni escuchará de dónde vienen los gritos. La muerte es segura. De manera parecida, aquellos que se han olvidado de su relación eterna con el Señor Supremo están en el pozo oculto de la vida familiar; están en una situación muy inquietante. Prahlāda Mahārāja nos aconseja que, de una u otra forma, abandonemos ese pozo y adoptemos el proceso para la conciencia de Kṛṣṇa, para así liberarnos del enredo material, que está lleno de ansiedades.
ПОЯСНЕННЯ: Піти в ліс повинен кожен. Це не прогулянка, на яку один іде, а інший ні. Кожен повинен піти до лісу, принаймні як ванапрастга. Піти в ліс означає без решти віддатися під притулок Верховного Господа, як пояснював своєму батькові Прахлада Махараджа. Сада̄ самудвіґна-дгійа̄м (Бгаґ. 7.5.5). Людей, які прийняли тимчасове, матеріальне тіло, завжди переслідує тривога. Тому не треба занадто прив’язуватися до матеріального тіла, навпаки, треба від нього звільнятися. Підготовка до цього звільнення починається з того, що чоловік іде в ліс, обриває стосунки стосунки і цілковито занурюється у свідомість Крішни. Саме для цього призначений відхід до лісу. А без цього ліс являє собою просто місце, де живуть мавпи та інша звірина. Піти в ліс не означає стати подібним до мавпи чи хижаком. Це означає повністю віддатися під опіку Верховного Бога-Особи і цілковито присвятити себе на служіння Йому. Немає потреби селитися в справжньому лісі. Сучасній людині, яка провела все своє життя у великих містах, робити це зовсім не варто. Як пояснює Прахлада Махараджа (хітва̄тма-па̄там̇ ґр̣хам андга-кӯпам), не треба довічно залишатися зануреним у справи сімейного життя, тому що сімейне життя без свідомості Крішни подібне до покинутого колодязя. Якщо хтось, гуляючи полем, впаде в покинутий колодязь і поряд не буде якогось рятівника, то він може роками кричати, але ніхто так і не почує його. Так само ті, хто забув про свої вічні стосунки з Верховним Господом, перебувають у покинутому колодязі сімейного життя. Їхнє становище дуже небезпечне. Прахлада Махараджа радить знайти спосіб покинути цей колодязь і присвятити себе свідомості Крішни, щоб звільнитися від матеріального рабства з його неминучими тривогами.