Skip to main content

Text 28

28

Texto

Текст

so ’vadhāryāsya kārpaṇyaṁ
viviktādhyātma-darśanaḥ
vimuñcātma-tanuṁ ghorām
ity ukto vimumoca ha
со ’вадга̄рйа̄сйа ка̄рпан̣йам̇
вівікта̄дгйа̄тма-дарш́анах̣
вімун̃ча̄тма-танум̇ ґгора̄м
ітй укто вімумоча ха

Palabra por palabra

Послівний переклад

saḥ — el Señor Supremo, Hari; avadhārya — percibiendo; asya — del Señor Brahmā; kārpaṇyam — la aflicción; vivikta — sin duda; adhyātma — las mentes de los demás; darśanaḥ — aquel que puede ver; vimuñca — abandona; ātma-tanum — tu cuerpo; ghorām — impuro; iti uktaḥ — habiendo recibido esa orden; vimumoca ha — el Señor Brahmā lo desechó.

сах̣  —  Верховний Господь, Харі; авадга̄рйа  —  побачивши; асйа  —  Господа Брахми; ка̄рпан̣йам  —  нещастя; вівікта  —  без сумніву; адгйа̄тма  —  розум інших; дарш́анах̣  —  той, хто бачить; вімун̃ча  —  відкинь; а̄тма-танум  —  своє тіло; ґгора̄м  —  нечисте; іті уктах̣  —  так звелів; вімумоча ха  —  Господь Брахма покинув його.

Traducción

Переклад

El Señor, que puede ver con toda claridad la mente de los demás, percibió la aflicción de Brahmā, y le dijo: «Abandona ese cuerpo impuro». Habiendo recibido la orden del Señor, Brahmā se deshizo de su cuerpo.

Господь, перед яким відкриті, як на долоні, думки всіх істот, побачив Брахмину біду, і сказав йому: «Покинь це осквернене тіло». За Господнім велінням Брахма відразу ж покинув своє тіло.

Significado

Коментар

Aquí se describe al Señor con la palabra viviktādhyātma-darśanaḥ. Si hay alguien que pueda, sin ningún tipo de dudas, darse perfecta cuenta de la aflicción de los demás, es el Señor. A veces ocurre que alguien está afligido y desea recibir el consuelo de un amigo, pero el amigo no puede apreciar en su justa medida cuánto está sufriendo. Pero al Señor Supremo no Le es difícil. El Señor Supremo, como Paramātmā, está en el corazón de cada entidad viviente y percibe directamente las causas exactas de la aflicción. El Señor dice en el Bhagavad-gītā: sarvasya cāhaṁ hṛdi sanniviṣṭaḥ: «Yo estoy en el corazón de todos, y a Mí se deben el recuerdo y el olvido». De ese modo, cuando alguien se entrega por completo al Señor Supremo, descubre que Él está dentro de su corazón. Él puede indicarnos cómo escapar de los peligros o cómo podemos acercarnos a Él con una actitud de servicio devocional. Sin embargo, a Brahmā el Señor le pidió que abandonase el cuerpo que tenía, porque había creado el principio demoníaco. Según Śrīdhara Svāmī, el que Brahmā se desprendiera uno tras otro de sus cuerpos no se refiere a que realmente abandonase su cuerpo. Él sugiere, más bien, que Brahmā abandonaba una determinada mentalidad. La mente es el cuerpo sutil de la entidad viviente. A veces podemos estar absortos en un pensamiento pecaminoso; pero si abandonamos ese pensamiento pecaminoso, podría decirse que abandonamos el cuerpo. Cuando Brahmā creó a los demonios, su mente estaba alterada. Estaba, sin duda, llena de pasión, puesto que toda la creación estaba influenciada por la pasión; por eso nacieron unos hijos tan apasionados. De eso se concluye que los padres deben ser cuidadosos cuando engendren hijos. La condición mental de un niño depende del estado de la mente de sus padres en el momento de la concepción. Por esa razón, en el sistema védico se observa la ceremonia garbhādhāna-saṁskāra para concebir un hijo. Antes de engendrar un hijo, hay que santificar la mente, que está llena de confusión. Cuando los padres absorben su mente en los pies de loto del Señor, y en ese estado de conciencia engendran un hijo, naturalmente sus hijos serán buenos devotos; cuando la sociedad está formada por una población así, las mentalidades demoníacas no causan problemas.

ПОЯСНЕННЯ: Господа названо тут словами вівікта̄дгйа̄тма-дарш́анах̣. Якщо хтось і може по-справжньому зрозуміти всю глибину страждання іншої істоти, то це Господь. Буває, що людина, яка від чогось страждає і шукає розради в свого друга, не знаходить в нього розуміння всієї глибини своїх мук. Але для Верховного Господа зрозуміти серце іншої істоти не важко. Верховний Господь як Наддуша перебуває в серці кожної живої істоти і безпосередньо бачить справжню причину її страждання. У «Бгаґавад-ґіті» Господь каже: сарвасйа ча̄хам̇ хр̣ді саннівішт̣ах̣    —    «Я перебуваю в кожному серці, і тільки Я наділяю всіх пам’яттю і забуттям». Тому, коли людина повністю віддається Верховному Господу, вона бачить, що Він перебуває в її серці. Він може підказати нам, як оминути якусь небезпеку чи як досягнути Його за допомогою відданого служіння. Однак у випадку Брахми Господь звелів йому покинути своє тіло, тому що з нього з’явивилося на світ начало демонізму. Як пояснює Шрідгара Свамі, коли тут сказано, що Брахма покидає своє тіло, це не означає, що він щоразу помирає. В даному випадку це означає, що Брахма відкидає певний умонастрій. Розум являє собою тонке тіло живої істоти. Іноді нашим розумом оволодівають гріховні думки, але коли ми відкидаємо їх, то можна сказати, що ми змінили своє тіло. Коли Брахма творив демонів, його розум не був чистим. Він, очевидно, був сповнений пристрасті, тому що все творення відбувається під впливом пристрасті. Через це він породив на світ таких пристрасних синів. Ця історія показує, що кожен батько і кожна матір також повинні бути дуже обачними, коли вони зачинають дітей. Свідомість дитини залежить від свідомості, яку батьки мали під час зачаття. Тому ведична культура велить перед зачаттям дитини виконувати обряд ґарбгадгана-самскара. Перш ніж зачинати дитину, треба освятити свій нечистий і стурбований розум. Коли батьки занурюють свій розум у думки про лотосові стопи Господа і в такій свідомості породжують дитину, в них природним чином з’являються хороші діти, які будуть відданими. Коли суспільство складається з таких доброчесних людей, його не струшують проблеми, які породжує демонічна свідомість.