Text 16
16
Texto
Текст
sahasrārkoru-dīdhiti
sarva-jīvanikāyauko
yatra svayam abhūt svarāṭ
сахасра̄ркору-дідгіті
сарва-джіваніка̄йауко
йатра свайам абгӯт свара̄т̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
tasya — del Señor; nābheḥ — del ombligo; abhūt — brotó; padmam — un loto; sahasra-arka — mil soles; uru — más; dīdhiti — con un resplandor deslumbrante; sarva — todas; jīva-nikāya — donde están en suspenso las almas condicionadas; okaḥ — lugar; yatra — donde; svayam — él mismo; abhūt — se manifestó; sva-rāṭ — el todopoderoso (el Señor Brahmā).
тасйа — Господа; на̄бгех̣ — з пупа; абгӯт — виріс; падмам — лотос; сахасра-арка — тисяча сонць; уру — більше; дідгіті — сліпуче сяйво; сарва — всіх; джіва-ніка̄йа — обитель зумовлених душ; оках̣ — місце; йатра — де; свайам — сам; абгӯт — постав; сва-ра̄т̣ — всемогутній (Господь Брахма).
Traducción
Переклад
Del ombligo de la Personalidad de Dios, Garbhodakaśāyī Viṣṇu, brotó una flor de loto, refulgente como mil soles ardientes. Esa flor de loto es el receptáculo de todas las almas condicionadas, y la primera entidad viviente que salió de ella fue el todopoderoso Brahmā.
З пупа Бога-Особи Ґарбгодакашаї Вішну виріс лотос, що сяяв, немов тисяча сонць. Цей лотос містив у собі всі зумовлені душі, і першою істотою, яка з’явилася з цього лотоса, був всемогутній Брахма.
Significado
Коментар
Este verso nos indica que las almas condicionadas que quedaron en suspenso dentro del cuerpo de la Personalidad de Dios después de la disolución de la última creación salieron en la forma conjunta total del loto, que recibe el nombre de hiraṇyagarbha. La primera entidad viviente que salió fue el Señor Brahmā, que puede crear de forma independiente el resto del universo manifestado. Se describe aquí que el loto era tan refulgente como el resplandor de mil soles. Esto indica que las entidades vivientes, como partes integrales del Señor Supremo, son cualitativamente iguales a Él, puesto que el Señor también difunde Su refulgencia corporal, denominada brahmajyoti. Aquí se confirma la descripción de Vaikuṇṭhaloka expuesta en el Bhagavad-gītā y otras Escrituras védicas. En Vaikuṇṭha, el cielo espiritual, no se necesitan la luz del Sol ni de la Luna, ni la electricidad, ni el fuego. Allí cada planeta tiene luz propia, como el Sol.
ПОЯСНЕННЯ: З цього вірша видно, що сукупність усіх зумовлених душ, які спочивали в тілі Бога-Особи після розпаду попереднього творіння, вийшла з Господа в формі лотоса. Цей лотос має назву хіранйаґарбга. Першою живою істотою, яка з’явилася на світ, був Господь Брахма, який спроможний самостійно завершити творення проявленого всесвіту. Тут сказано, що лотос з усіма живими істотами сяяв, наче тисяча сонць. Це означає, що живі істоти, бувши невід’ємними частками Верховного Господа, мають таку саму природу, як Він, тому що тіло Господа також випромінює сяйво — брахмаджйоті. Цей вірш ще раз підпирає описи Вайкунтгалоки, наведені в «Бгаґавад-ґіті» та інших ведичних писаннях: на Вайкунтгах, в духовному небі, не потрібне ні сонячне світло, ні місячне, ні електрика, ні вогонь. Кожна планета в духовному світі самосяйна, як сонце.