Text 42
42
Texto
Текст
svānāṁ dhiyā viracitaṁ bahu-sauṣṭhavāḍhyam
mahyaṁ bhavasya bhavatāṁ ca bhajantam aṅgaṁ
nemur nirīkṣya na vitṛpta-dṛśo mudā kaiḥ
сва̄на̄м̇ дгійа̄ вірачітам̇ баху-саушт̣гава̄д̣гйам
махйам̇ бгавасйа бгавата̄м̇ ча бгаджантам ан̇ґам̇
немур нірікшйа на вітр̣пта-др̣ш́о муда̄ каіх̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
atra — aquí, en cuestión de belleza; upasṛṣṭam — doblegado; iti — así; ca — y; utsmitam — el orgullo por su belleza; indirāyāḥ — de la diosa de la fortuna; svānām — de Sus propios devotos; dhiyā — por la inteligencia; viracitam — meditado en; bahu-sauṣṭhava-āḍhyam — muy hermosamente adornada; mahyam — de mí; bhavasya — de Śiva; bhavatām — de todos ustedes; ca — y; bhajantam — adorado; aṅgam — la imagen; nemuḥ — postrados; nirīkṣya — tras ver; na — no; vitṛpta — saciados; dṛśaḥ — ojos; mudā — llenos de júbilo; kaiḥ — mediante sus cabezas.
атра — тут, в тому, що стосується краси; упаср̣шт̣ам — впокорена; іті — так; ча — і; утсмітам — гордість її вроди; індіра̄йа̄х̣ — богині щастя; сва̄на̄м — Своїх відданих; дгійа̄ — інтелектом; вірачітам — об’єкт медитації; баху-саушт̣гава-а̄д̣гйам — прекрасно оздоблений; махйам — мій; бгавасйа — Господа Шіви; бгавата̄м — вас усіх; ча — і; бгаджантам — об’єкт поклоніння; ан̇ґам — образ; немух̣ — поклонилися; нірікшйа — побачивши; на — не; вітр̣пта — наситилися; др̣ш́ах̣ — очі; муда̄ — радісно; каіх̣ — головами.
Traducción
Переклад
La exquisita belleza de Nārāyaṇa, que la inteligencia de Sus devotos engrandecía muchas veces, era tan atractiva que destruía el orgullo que la diosa de la fortuna tenía de ser la más hermosa. Mis queridos semidioses, el Señor que Se manifestó de esta manera es digno de adoración por parte mía, de Śiva, y de todos ustedes. Los sabios Lo miraron con ojos que no se saciaban y, llenos de júbilo, postraron sus cabezas ante Sus pies de loto.
Вишукана врода Нараяни, в багато разів примножена інтелектом Його відданих, була настільки сліпуча, що затьмарювала навіть вроду богині щастя, яка пишається славою найпрекраснішої істоти. Любі півбоги, цьому Господу, що явив Себе в цьому образі, поклоняюся я, поклоняється Господь Шіва, а також всі ви. Мудреці, не можучи наситити свій погляд Його образом, радісно схилили свої голови до Його лотосових стіп.
Significado
Коментар
La belleza del Señor era tan encantadora que no podría ser suficientemente descrita. Se admite que la diosa de la fortuna es la visión más hermosa que se pueda tener en el ámbito de las creaciones material y espiritual del Señor; ella se da cuenta de que es la más hermosa, pero, a pesar de ello, cuando el Señor apareció, su belleza fue derrotada. En otras palabras, la belleza de la diosa de la fortuna pasa a segundo término en presencia del Señor. Lo expresan los poetas vaiṣṇavas diciendo que la belleza del Señor es tan encantadora que derrota a cientos de miles de Cupidos. Por eso se Le llama Madana-mohana. También se describe que el Señor enloquece a veces en pos de la belleza de Rādhārāṇī. Los poetas cuentan que en esas circunstancias, aunque Śrī Kṛṣṇa es Madana-mohana, Se vuelve Madana-dāha, encantado por la belleza de Rādhārāṇī. En realidad la belleza del Señor es superexcelente, sobrepasa incluso la de Lakṣmī de Vaikuṇṭha. Los devotos del Señor que viven en los planetas Vaikuṇṭhas quieren ver al Señor como el más hermoso, pero los devotos de Gokula o Kṛṣṇaloka quieren ver a Rādhārāṇī como más hermosa que Kṛṣṇa. Para conciliar esto, el Señor, que es bhakta-vatsala, aquel que quiere complacer a Sus devotos, adopta unos rasgos que puedan complacer a devotos como Brahmā, Śiva y otros semidioses. También aquí, para los sabios-devotos, los Kumāras, el Señor apareció con Su aspecto sumamente hermoso, y ellos continuaron viéndole sin saciarse, y querían seguir viéndole más y más.
ПОЯСНЕННЯ: Врода Господа така чарівлива, що її неможливо описати. Вважають, що в усіх духовних і матеріальних творіння немає більшої вроди, ніж врода богині щастя. Однак, коли з’явився Господь, її врода зблякла перед Його красою. Іншими словами, в присутності Господа краса богині щастя стає менш помітна. Як пишуть у своїх віршах вайшнавські поети, краса Господа затьмарює красу сотень тисяч Купідонів, богів любові. Тому Господа називають Мадана-мохана. Разом з тим відомо, що Господь іноді втрачає голову за красою Радгарані. Тоді, як співають поети, Господь Крішна, хоча Він — Мадана-мохана, стає Мадана-даха, зачарований вродою Радгарані. Насправді з красою Господа ніщо не може зрівнятися, навіть краса Лакшмі на Вайкунтгах. Віддані Господа на планетах Вайкунтги радіють, коли бачать, що Господь — найпрекрасніша істота в усіх світах, але віддані в Ґокулі, чи на Крішналоці, радіють тоді, коли бачать, що Радгарані ще прекрасніша за Крішну. Господь виконує бажання всіх, тому що Він бгакта-ватсала — «Той, хто прагне вдовольнити Своїх відданих». Він являє Себе в тому образі, який найбільше до серця Його відданим, як оце Господь Брахма, Господь Шіва та інші віддані. Своїм відданим-мудрецям, Кумарам, Господь також явив Свій найпрекрасніший образ, і вони не могли наситити свої очі, прагнучи дивитися на Нього ще і ще.