Text 38
38
Texto
Текст
te ’cakṣatākṣa-viṣayaṁ sva-samādhi-bhāgyam
haṁsa-śriyor vyajanayoḥ śiva-vāyu-lolac-
chubhrātapatra-śaśi-kesara-śīkarāmbum
те ’чакшата̄кша-вішайам̇ сва-сама̄дгі-бга̄ґйам
хам̇са-ш́рійор вйаджанайох̣ ш́іва-ва̄йу-лолач-
чгубгра̄тапатра-ш́аш́і-кесара-ш́ікара̄мбум
Palabra por palabra
Послівний переклад
tam — a Él; tu — pero; āgatam — acercándose; pratihṛta — llevados; aupayikam — artículos; sva-pumbhiḥ — por Sus propios acompañantes; te — los grandes sabios (los Kumāras); acakṣata — vieron; akṣa-viṣayam — ahora un objeto de la vista; sva-samādhi-bhāgyam — visible simplemente por trance extático; haṁsa-śriyoḥ — tan hermosos como cisnes blancos; vyajanayoḥ — los cāmaras (mechones de cabello blanco); śiva-vāyu — vientos favorables; lolat — moviendo; śubhra-ātapatra — la sombrilla blanca; śaśi — la Luna; kesara — perlas; śīkara — gotas; ambum — agua.
там — ЙОго; ту — але; а̄ґатам — що підходив; пратіхр̣та — несучи; аупайікам — атрибути; сва-пумбгіх̣ — Своїми супутниками; те — великі мудреці (Кумари); ачакшата — побачили; акша-вішайам — що став тепер видимий їхнім очам; сва-сама̄дгі-бга̄ґйам — видимий лише в екстатичному трансі; хам̇са-ш́рійох̣ — прекрасними, як білі лебеді; вйаджанайох̣ — чамарами (віялами, зробленими зі жмутів білого волосся); ш́іва-ва̄йу — благословенні повіви; лолат — рухаючись; ш́убгра-а̄тапатра — біла парасоля; ш́аш́і — місяць; кесара — перлини; ш́ікара — краплі; амбум — вода.
Traducción
Переклад
Los sabios, encabezados por Sanaka Ṛṣi, vieron a la Suprema Personalidad de Dios, Viṣṇu, que anteriormente podían ver solo dentro de sus corazones durante el trance extático, y ahora Se había hecho visible para sus ojos. A medida que Se acercaba, rodeado de Sus propios acompañantes llevando todos los artículos, como una sombrilla y abanico cāmara, los blancos mechones de cabello se movían muy suavemente, como dos cisnes, y debido a las brisas favorables que creaban, las perlas que adornaban la sombrilla también se movían, como gotas de néctar que cayesen de la blanca luna llena o hielo que se fundiese debido a una ráfaga de viento.
Мудреці, на чолі з Санакою Ріші, побачили Верховного Бога-Особу, Вішну, якого вони раніше бачили тільки під час екстатичного трансу у своєму серці, але який тепер постав просто перед їхніми очима. Він наближався в супроводі Своїх супутників, що несли всі царські атрибути, як ото парасоля і віяло-чамара. Білі жмутки віял плавно злітали над Ним, як два лебеді, і від їхнього лагідного подуву перли на парасолі хиталися, скидаючись на краплі нектару, що падають з повного білого місяця, чи на краплі води, що стікають з крижаної бурульки під подувом теплого вітру.
Significado
Коментар
En este verso encontramos la palabra acakṣatākṣa-viṣayam. Al Señor Supremo no Lo pueden ver ojos ordinarios, pero ahora Él era visible a los ojos de los Kumāras. Otra palabra significativa es samādhi-bhāgyam. Los meditadores muy afortunados pueden ver la forma Viṣṇu del Señor en sus corazones al seguir el proceso del yoga. Pero verle cara a cara es cosa diferente. Esto solo les es posible a los devotos puros. Los Kumāras, en consecuencia, al ver al Señor acercándose con Sus acompañantes, que sostenían una sombrilla y un abanico cāmara, quedaron maravillados de estar viendo cara a cara al Señor. Se dice en la Brahma-saṁhitā que los devotos, elevados en el amor por Dios, siempre ven en sus corazones a Śyāmasundara, la Suprema Personalidad de Dios. Pero cuando son maduros, el mismo Dios Se hace visible ante ellos cara a cara. Las personas comunes no pueden ver al Señor; sin embargo, cuando se puede entender la relevancia de Su santo nombre, y se está ocupado en el servicio devocional del Señor, que empieza por la lengua, al cantar y saborear prasāda, entonces el Señor se va revelando poco a poco. De este modo, el devoto ve constantemente al Señor dentro de su corazón, y, en un estado más maduro, puede ver al mismo Señor directamente, tal como vemos cualquier otra cosa.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші сказано ачакшата̄кша-вішайам. Верховного Господа неможливо побачити звичайними очима, але тут Він постав перед зором Кумар. Ще одне важливе слово в цьому вірші — це сама̄дгі-бга̄ґйам. Побачити образ Господа Вішну в своєму серці під час йоґічної медитації — велика удача, але побачити Його віч-на-віч — це щастя іншого порядку. Досягнути цього можуть тільки чисті віддані. Тому, побачивши, як Господь наближається з почтом супутників, що тримали над Ним парасолю й омахували Його чамарами, Кумари були вражені, не вірячи, що бачать Господа віч-на-віч. У «Брахма-самхіті» сказано, що віддані, які сягнули висот любові до Бога, завжди бачать Верховного Бога-Особу, Ш’ямасундару, у своєму серці. Але коли вони досягають повної зрілості, то бачать того самого Бога віч-на-віч. Звичайним людям Господь ніколи не являє Себе, однак коли людина усвідомлює природу Його святого імені і присвячує себе відданому служінню Господу, насамперед залучаючи до цього процесу язик — оспівуючи Господа й куштуючи прасад, тоді Господь поступово відкриває Себе їй. Отже, відданий повсякчасно бачить Господа у своєму серці, а, досягнувши ще більшої досконалості, бачить того самого Господа просто перед собою, як ми бачимо все, що нас оточує.