Text 27
27
Texto
Текст
saṭā vidhunvan khara-romaśa-tvak
khurāhatābhraḥ sita-daṁṣṭra īkṣā-
jyotir babhāse bhagavān mahīdhraḥ
сат̣а̄ відгунван кгара-ромаш́а-твак
кгура̄хата̄бграх̣ сіта-дам̇шт̣ра ікша̄-
джйотір бабга̄се бгаґава̄н махідграх̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
utkṣipta-vālaḥ — azotando con la cola; kha-caraḥ — en el cielo; kaṭhoraḥ — muy duros; saṭāḥ — pelos en el lomo; vidhunvan — temblando; khara — afilados; romaśa-tvak — piel llena de pelos; khura-āhata — golpeadas por las pezuñas; abhraḥ — las nubes; sita-daṁṣṭraḥ — colmillos blancos; īkṣā — mirada; jyotiḥ — luminosa; babhāse — empezó a emitir una refulgencia; bhagavān — la Personalidad de Dios; mahī-dhraḥ — el sustentador del mundo.
уткшіпта-ва̄лах̣ — б’ючи хвостом; кга-чарах̣ — в небі; кат̣горах̣ — жорстке; сат̣а̄х̣ — волосся на плечі; відгунван — дрижало; кгара — гостре; ромаш́а-твак — вкрита волоссям шкура; кгура-а̄хата — б’ючи ратицями; абграх̣ — хмари; сіта-дам̇шт̣рах̣ — білі ікла; ікша̄ — погляд; джйотіх̣ — осяйний; бабга̄се — засяяв; бгаґава̄н — Бог-Особа; махі-дграх̣ — опора світу.
Traducción
Переклад
Antes de entrar en el agua para rescatar la Tierra, el avatāra Jabalí voló en el cielo, azotando el aire con Su cola, Sus duros pelos estremeciéndose. Su mirada era luminosa, y disipó las nubes del cielo con Sus pezuñas y Sus resplandecientes colmillos blancos.
Перш як пірнути в воду и врятувати Землю, Господь Вепр злетів у небо. Його хвіст розрізав повітря, а щетина тремтіла на вітрі. Його погляд випромінював сяйво, а Своїми ратицями і блискучо-білими іклами Він розганяв у небі хмари.
Significado
Коментар
Cuando Sus devotos ofrecen oraciones al Señor, describen Sus actividades trascendentales. Aquí están algunos de los rasgos trascendentales del avatāra Jabalí. Podemos ver que, en tanto los habitantes de los tres sistemas planetarios superiores ofrecían al Señor sus oraciones, Su cuerpo se extendió a través del espacio, empezando desde el planeta más alto, Brahmaloka, o Satyaloka. Se afirma en la Brahma-saṁhitā que Sus ojos son el Sol y la Luna; por eso, Su simple mirar hacia el cielo era tan iluminador como el Sol o la Luna. Aquí se describe al Señor como mahīdhraḥ, que se refiere, o bien a una «gran montaña» o al «sustentador de la Tierra». En otras palabras, el cuerpo del Señor era tan grande y duro como los Himālayas; de no ser así, ¿cómo era posible que sostuviese la Tierra entera sobre Sus blancos colmillos? El poeta Jayadeva, un gran devoto del Señor, ha cantado este hecho en sus oraciones a las encarnaciones:
ПОЯСНЕННЯ: Підносячи до Господа молитви, віддані прославляють Його трансцендентні діяння. У цьому вірші змальовано деякі з трансцендентних ознак Господа Вепра. З цих віршів можна зробити висновок, що, коли жителі трьох вищих планетних систем підносили Господу молитви, Його тіло збільшилося й закрило все небо аж до найвищої планети, Брахмалоки, чи Сат’ялоки. У «Брахма-самхіті» сказано, що очі Господа — це сонце й місяць, тому не дивно, що навіть погляд Господа осявав небо, наче сонце чи місяць. Господа названо тут махідграх̣, тобто «велика гора» або «опора землі». Іншими словами, Господнє тіло було таке саме велике й туге, як Гімалаї, бо інакше як би Він зміг втримати на Своїх білих іклах цілу Землю? Поет Джаядева, великий відданий Господа, оспівав це звершення у своїх молитвах до різних втілень Господа:
śaśini kalaṅka-kaleva nimagnā
keśava dhṛta-śūkara-rūpa jaya jagadīśa hare
ш́аш́іні калан̇ка-калева німаґна̄
кеш́ава дгр̣та-ш́ӯкара-рӯпа джайа джаґадіш́а харе
«Toda gloria a Śrī Keśava [Kṛṣṇa], que apareció como el Jabalí. Entre Sus colmillos sostuvo la Tierra, que tenía el aspecto que presentan las manchas en la Luna».
«Хвала, хвала Господу Кешаві [Крішні], що з’явився в образі вепра! Він підняв Землю Своїми іклами, схожими на плями на місяці».