Text 39
ВІРШ 39
Texto
Текст
sthāne ’tha dharma-makha-manv-amarāvanīśāḥ
ante tv adharma-hara-manyu-vaśāsurādyā
māyā-vibhūtaya imāḥ puru-śakti-bhājaḥ
стга̄не ’тга дгарма-макга-манв-амара̄ваніш́а̄х̣
анте тв адгарма-хара-манйу-ваш́а̄сура̄дйа̄
ма̄йа̄-вібгӯтайа іма̄х̣ пуру-ш́акті-бга̄джах̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
sarge — al comienzo de la creación; tapaḥ — penitencia; aham — yo; ṛṣayaḥ — sabios; nava — nueve; ye prajeśāḥ — aquellos que habrían de engendrar; sthāne — en medio, mientras mantiene la creación; atha — ciertamente; dharma — religión; makha — el Señor Viṣṇu; manu — el padre de la humanidad; amara — los semidioses comisionados para controlar los asuntos de la manutención; avanīśāḥ — y los reyes de diferentes planetas; ante — al final; tu — mas; adharma — irreligión; hara — el Señor Śiva; manyu-vaśa — sujetos a la ira; asura-ādyāḥ — ateo, los enemigos de los devotos; māyā — energía; vibhūtayaḥ — representantes poderosos; imāḥ — todos ellos; puru-śakti-bhājaḥ — del supremo y poderoso Señor.
сарґе — на початку творення ; тапах̣ — покути ; ахам — я ; р̣шайах̣ — мудреців; нава — дев’ятеро; йе праджеш́а̄х̣ — майбутніх прародителів; стга̄не — в середній період існування творіння, щоб його підтримувати; атга — безперечно; дгарма — релігія; макга — Господь Вішну; ману — батько людства; амара — півбоги, уповноважені наглядати за підтриманням всесвіту; аваніш́а̄х̣ — і царі різних планет; анте — наприкінці ; ту — однак ; адгарма — безбожність ; хара — Господь Шіва; манйу-ваш́а — підвладний гніву; асура-а̄дйа̄х̣ — атеїсти, ворожі до відданих ; ма̄йа̄ — енерґія ; вібгӯтайах̣ — могутні представники ; іма̄х̣ — всі вони ; пуру - ш́акті - бга̄джах̣ — Господа, повелителя верховної сили.
Traducción
Переклад
Al comienzo de la creación existimos la penitencia, los prajāpatis, los grandes sabios que engendran y yo [Brahmā]; luego, durante la manutención de la creación, existen Viṣṇu, los semidioses con poderes de control y los reyes de diferentes planetas. Más, al final, hay irreligión, y luego aparecen el Señor Śiva y los ateos llenos de ira, etc. Todo ello constituye diferentes manifestaciones representativas de la energía del poder supremo, el Señor.
На самому початку творіння є аскеза, я сам [Брахма] та Праджапаті, великі мудреці-прародителі. Згодом, коли надходить час підтримувати життєдіяльність творіння, діють Господь Вішну, наділені владою півбоги та царі різних планет. Але наприкінці запановує безбожність, після чого приходить Господь Шіва та оскаженілі атеїсти. Усі вони суть різні прояви енерґії вишньої сили — Господа.
Significado
Коментар
El mundo material es creado por la energía del Señor, la cual se manifiesta al comienzo de la creación debido a la penitencia de Brahmājī, el primer ser viviente de la creación, y luego aparecen los nueve prajāpatis, conocidos como grandes sabios. En la etapa en que la creación es mantenida, se encuentran el servicio devocional que se le presta al Señor Viṣṇu, o religión verdadera, los diferentes semidioses, y los reyes de diferentes planetas que mantienen el mundo. Finalmente, cuando la creación está a punto de terminar, aparece en primer lugar el principio de la irreligión, y luego el Señor Śiva juntamente con los ateos llenos de ira. Pero todo ello no constituye más que diferentes manifestaciones del Señor Supremo. Por lo tanto, Brahmā, Viṣṇu y Mahādeva (Śiva) son diferentes encarnaciones de las diferentes modalidades de la naturaleza material. Viṣṇu es el Señor de la modalidad de la bondad. Brahmā es el señor de la modalidad de la pasión y Śiva es el señor de la modalidad de la ignorancia. En fin de cuentas, la creación material no es más que una manifestación temporal, destinada a brindarles la oportunidad de liberación a las almas condicionadas que se encuentran atrapadas en el mundo material; y aquel que cultiva la modalidad de la bondad bajo la protección del Señor Viṣṇu, tiene la mayor posibilidad de liberarse por seguir los principios vaiṣṇavas, y, así pues, ser promovido al Reino de Dios, para no regresar más a este desolador mundo material.
ПОЯСНЕННЯ: Матеріальний світ творить Господня енерґія, проявлена на початку світу з аскези Брахмаджі, першої живої істоти у творінні. Тоді з’являються дев’ять Праджапаті, великих мудреців. Коли надходить час підтримувати творіння, всесвіт тримається на відданому служінні Господу Вішну, тобто справжній релігії, а також на численних півбогах та царях на всіх планетах. А наприкінці, коли творіння наближається до свого знищення, насамперед поширюється безбожність, а тоді з’являється Господь Шіва разом із розлюченими атеїстами. Однак усі вони — просто різні прояви Верховного Господа. Отже, Брахма, Вішну й Махадева (Шіва) — це окремі втілення різних ґун матеріальної природи. Вішну — це повелитель ґуни добра, Брахма — ґуни страсти, а Шіва — ґуни невігластва. У кінцевому підсумку, матеріальне творіння проявляється лише тимчасово, щоб дати зумовленим душам нагоду вирватись із пастки матеріального світу. І той, хто під захистом Господа Вішну розвиває в собі ґуну добра, здобуває найліпші можливості звільнитись. Дотримуючись засад вайшнавізму, він дістає вступ у царство Бога і вже ніколи не повертається до повного страждань матеріального світу.