Text 11
ВІРШ 11
Texto
Текст
bhūtānāṁ nidhanasya ca
udaraṁ viditaṁ puṁso
hṛdayaṁ manasaḥ padam
бгӯта̄на̄м̇ нігханасйа ча
ударам̇ відітам̇ пум̇со
хр̣дайам̇ манасах̣ падам
Palabra por palabra
Послівний переклад
avyakta — el aspecto impersonal; rasa-sindhūnām — de los mares y océanos de agua; bhūtānām — de aquellos que nacen en el mundo material; nidhanasya — de la aniquilación; ca — también; udaram — Su vientre; viditam — es conocido por la clase de hombres inteligentes; puṁsaḥ — de la gran personalidad; hṛdayam — el corazón; manasaḥ — el cuerpo sutil; padam — el lugar.
авйакта — безособистісний аспект; раса-сіндгӯна̄м — морів та океанів води ; бгӯта̄на̄м — народжених у матеріальному світі; нідганасйа — знищення; ча — також; ударам — Його живіт; відітам — відомий розумному класові людей; пум̇сах̣ — великої особистости; хр̣дайам — серце; манасах̣ — тонкого тіла; падам — місце.
Traducción
Переклад
El aspecto impersonal del Señor es la morada de grandes océanos, y Su vientre es el lugar de reposo de las entidades vivientes aniquiladas en el mundo material. Su corazón es la morada de los cuerpos materiales sutiles de los seres vivientes. Ello es así conocido por la clase de hombres inteligentes.
Безособистісний аспект Господа — обитель великих океанів, а Його черево — місце, де після знищення матеріального світу спочивають живі істоти. Його серце — обитель тонких матеріальних тіл живих істот. Так це все розуміють люди інтелектуального класу.
Significado
Коментар
En el Bhagavad-gītā (8.17–18) se afirma que de acuerdo con los cálculos humanos, un día de brahmā es igual a mil eras de cuatro milenios (4 300 000 años) cada una, y su noche se ha calculado que dura el mismo período. Un brahmā, vive por cien de esos años, y luego muere. Un brahmā, que es por lo general un gran devoto del Señor, alcanza la liberación después de ese deceso. El universo (denominado el brahmāṇḍa, o el dominio redondo, semejante a una pelota de balompié, controlado por un brahmā) es así aniquilado, y, por consiguiente, los habitantes de un determinado planeta, o de todo el universo, son también aniquilados. El avyakta que se menciona aquí en este verso, significa la noche de brahmā en la que ocurre la aniquilación parcial, y las entidades vivientes de ese brahmāṇḍa en particular, incluso las de los planetas de Brahmaloka, juntamente con los grandes océanos, etc., pasan todas a reposar en el vientre del virāṭ-puruṣa. Al final de una noche de brahmā, la creación de nuevo ocurre, y las entidades vivientes, reservadas en el vientre del Señor, son soltadas para que desempeñen sus respectivos papeles como si se hubieran despertado de un profundo sueño. Como las entidades vivientes nunca son destruidas, la aniquilación del mundo material no aniquila la existencia de las entidades vivientes; pero hasta que se logre la liberación uno tiene que aceptar un cuerpo material tras otro, una y otra vez. La vida humana está destinada a solucionar ese repetido cambio de cuerpos, y alcanzar así un lugar en el cielo espiritual, donde todo es eterno, bienaventurado y se encuentra lleno de conocimiento. En otras palabras, la formas sutiles de las entidades vivientes se originan en el corazón del Ser Supremo, y esas formas adquieren una figura tangible en el momento de la creación.
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» (8.17–18) сказано, що за літочисленням людей один день Брахми дорівнює тисячі епохам, кожну з яких складають чотири віки загальною тривалістю в 4 300 000 років, і за підрахунками стільки само триває його ніч. Брахма живе протягом ста таких років, а тоді помирає. Посаду Брахми найчастіше обіймає великий відданий Господа, і після смерти він отримує звільнення з матеріального світу. Зі смертю Брахми всесвіт (що має назву брахманда, тобто «схоже на м’яч царство Брахми») зазнає знищення, а разом з ним гинуть усі жителі всесвіту і кожної планети зокрема. Слово авйакта, вжите у цьому вірші, позначає ніч Брахми, на початку якої всесвіт частково руйнується і всі живі істоти даної брахманди, з усіх планет аж до Брахмалоки, разом з великими океанами і т. п. входять у живіт вірат-пуруші. Коли закінчується Брахмина ніч, знову починається творення, і живі істоти, що спочивали у животі Господа, немов прокидаються від глибокого сну і отримують волю далі грати свої ролі. А що живих істот ніяк не знищити, руйнування матеріального світу не зачіпає буття живих істот, однак доки вони досягнуть звільнення, доти вони будуть змушені знову і знову переходити з одного матеріального тіла в інше. Людське життя призначене на те, щоб вирішити проблему повторних перевтілень і досягнути духовного неба, де все вічне, сповнене знання і блаженства. Іншими словами, тонкі форми живих істот перебувають у серці Вишньої Істоти, а за творення всесвіту ці форми прибирають грубі матеріальні тіла.