Text 34
ВІРШ 34
Texto
Текст
tad aṇḍam udake śayam
kāla-karma-svabhāva-stho
jīvo ’jīvam ajīvayat
тад ан̣д̣ам удаке ш́айам
ка̄ла-карма-свабга̄ва-стго
джіво ’джівам аджівайат
Palabra por palabra
Послівний переклад
varṣa-pūga — muchos años; sahasra-ante — de miles de años; tat — eso; aṇḍam — el globo del universo; udake — en el agua causal; ayam — estando ahogado; kāla — tiempo eterno; karma — acción; svabhāva-sthaḥ — de acuerdo con las modalidades de la naturaleza; jīvaḥ — el Señor de los seres vivientes; ajīvam — inanimado; ajīvayat — haciendo que se animara.
варша-пӯґа — багато років ; сахасра-анте — тисяч років ; тат — та ; ан̣д̣ам — всесвітня сфера ; удаке — у причинові води; ш́айам — затоплені; ка̄ла — вічний час; карма — діяльність ; свабга̄ва-стгах̣ — відповідно до ґун природи ; джівах̣ — Господь живих істот; аджівам — неживе; аджівайат — оживив.
Traducción
Переклад
Así pues, todos los universos permanecieron por miles de evos en el agua [el océano Causal], y el Señor de los seres vivientes, entrando en cada uno de ellos, hizo que se animaran por completo.
Упродовж тисяч епох усі всесвіти були занурені у води [Причинового океану], але Господь живих істот, увійшовши в кожний з усесвітів, вдихнув у них життя.
Significado
Коментар
Aquí se dice que el Señor es el jīva, debido a Él es el líder de todos los demás jīvas (entidades vivientes). En los Vedas se describe que Él es el nitya, el líder de todos los demás nityas. La relación del Señor con las entidades vivientes es como la del Padre con los hijos. Los hijos y el padre son iguales en sentido cualitativo, pero el padre nunca es el hijo y el hijo nunca es el padre engendrador. Así que, como se describió anteriormente, el Señor, como Garbhodakaśāyī Viṣṇu o la Superalma Hiraṇyagarbha, entra en todos y cada uno de los universos, y hace que se animen al engendrar las entidades vivientes en el vientre de la naturaleza material, como se confirma en el Bhagavad-gītā (14.3). Después de cada aniquilación de la creación material, todas las entidades vivientes se funden en el cuerpo del Señor y, después de la creación, la energía material es impregnada de nuevo con ellas. Por lo tanto, en la existencia material, la energía material es aparentemente la madre de las entidades vivientes, y el Señor es el padre. Sin embargo, cuando ocurre la animación, las entidades vivientes despiertan sus propias actividades naturales bajo el hechizo del tiempo y la energía y, así pues, se manifiestan las diversas variedades de seres vivientes. Por lo tanto, el Señor es, en fin de cuentas, la causa de toda animación en el mundo material.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші Господа названо джіва, тому що Він головний серед усіх інших джів (живих істот). Веди описують Його як ніт’я, проводаря всіх інших ніт’їв, вічних. Господні стосунки з живими істотами схожі на стосунки батька з синами. Сини якісно рівні батькові, однак батько ніколи не стане сином, як і син не може стати батьком, що зачав його. Отже, як зазначено вище, Господь у формі Ґарбгодакашаї Вішну, або Хіран’яґарбги (Наддуші), входить у кожний всесвіт і вдихає у нього життя, зачинаючи живі істоти в лоні матеріальної природи. Такий самий опис дає «Бгаґавад-ґіта» (14.3). По загладі матеріального творіння всі живі істоти занурюються в тіло Господа, а коли постає нове творіння, Господь знову запліднює ними матеріальну природу. Отже, матеріальна енерґія в матеріальному світі виступає матір’ю живих істот, а Господь — батьком. Коли Господь оживляє усесвіт, живі істоти під чарами часу та енерґії знову беруться до своєї звичної діяльности, і так проявляється все розмаїття живих істот. Отже саме Господь є першопричина життя в матеріальному світі.