Text 13
ВІРШ 13
Texto
Текст
asambhavāyākhila-sattva-mūrtaye
puṁsāṁ punaḥ pāramahaṁsya āśrame
vyavasthitānām anumṛgya-dāśuṣe
асамбгава̄йа̄кгіла-саттва-мӯртайе
пум̇са̄м̇ пунах̣ па̄рамахам̇сйа а̄ш́раме
вйавастгіта̄на̄м анумр̣ґйа-да̄ш́уше
Palabra por palabra
Послівний переклад
bhūyaḥ — de nuevo; namaḥ — mis reverencias; sat — de los devotos o de los piadosos; vṛjina — aflicciones; chide — el redentor; asatām — de los ateos; asambhavāya — el cese de la infelicidad subsiguiente; akhila — completo; sattva — bondad; mūrtaye — a la Personalidad; puṁsām — de los trascendentalistas; punaḥ — de nuevo; pāramahaṁsye — la máxima etapa de la perfección; āśrame — en la condición; vyavasthitānām — situado particularmente; anumṛgya — el destino; dāśuṣe — aquel que libera.
бгӯйах̣ — знову ; намах̣ — мої поклони ; сат — відданих чи доброчесних ; вр̣джіна — від нещасть ; чгіде — визволитель; асата̄м — атеїстів , невідданих - демонів ; асамбгава̄йа — припинення дальших нещасть; акгіла—довершеному; саттва— добру; мӯртайе — Особистості; пум̇са̄м — трансценденталістів ; пунах̣ — знову ; па̄рамахам̇сйе — найвищого рівня духовної досконалости; а̄ш́раме — у стані; вйавастгіта̄на̄м — утверджених; анумр̣ґйа — мету; да̄ш́уше — хто дарує.
Traducción
Переклад
Le ofrezco de nuevo mis respetuosas reverencias a la forma completa de la existencia y la trascendencia, quien libera de todas las aflicciones a los devotos piadosos, y quien es el destructor de los subsiguientes adelantos que pudiera haber en el temperamento ateo de los demonios no devotos. A los trascendentalistas que están situados en el plano de la máxima perfección espiritual, Él les otorga sus destinos específicos.
Я знов і знов складаю шанобливі поклони Йому — довершеній формі буття й духовної реальности, Господеві, що кладе край стражданням праведних відданих і приборкує демонічні поривання невідданих - атеїстів . Трансценденталістів, які перебувають на рівні найвищої духовної досконалости, саме Він винагороджує досягненням мети їхніх прагнень.
Significado
Коментар
El Señor Śrī Kṛṣṇa es la forma completa de toda existencia, tanto material como espiritual. Akhila significa «completo», o aquello que no es khila, inferior. Como se afirma en el Bhagavad-gītā, hay dos clases de naturalezas (prakṛti), es decir, la naturaleza material y la naturaleza espiritual, o las potencias externa e interna del Señor. La naturaleza material se denomina aparā, o inferior, y la naturaleza espiritual se denomina superior o trascendental. Por consiguiente, la forma del Señor no es de la naturaleza material inferior. Él es la trascendencia completa. Y Él es mūrti, es decir, tiene una forma trascendental. Los hombres poco inteligentes, que ignoran Su forma trascendental, lo describen como Brahman impersonal. Pero el Brahman tan solo constituye los rayos de Su cuerpo trascendental (yasya prabhā). Los devotos, quienes conocen Su forma trascendental, le prestan servicio; en consecuencia, el Señor también corresponde de modo recíproco mediante Su misericordia sin causa, y de esa manera libera a Sus devotos de todas las aflicciones. Los hombres piadosos que siguen las disposiciones de los Vedas también le son queridos, y, por consiguiente, los hombres piadosos de este mundo también son protegidos por Él. Los impíos y los no devotos están en contra de los principios de los Vedas, y por eso a esas personas siempre se les impide que avancen en sus infames actividades. Algunos de ellos, a quienes el Señor favorece de modo especial, son matados por Él personalmente, como en los casos de Rāvaṇa, Hiraṇyakaśipu y Kaṁsa, con lo cual esos demonios obtienen la salvación y de ese modo se les impide que sigan progresando en sus actividades demoníacas. Al igual que un padre bondadoso, ya sea al favorecer a los devotos o al castigar a los demonios, Él siempre es bondadoso con todo el mundo, porque es la existencia completa de toda existencia individual.
ПОЯСНЕННЯ: Господь Шрі Крішна — довершена форма всього буття, як матеріального, так і духовного. Акгіла означає «довершений», це антонім до слова кгіла, «нижчий». Як сказано у « Бгаґавад - ґіті » , є два різновиди природи (пракріті): матеріальна та духовна, або зовнішня та внутрішня енерґії Господа. Матеріальну природу називають апара, нижча, а духовну — вища, або трансцендентна. Отож, форма Господа не належить до нижчої, матеріальної, природи. Він — довершене проявлення духовної реальности. Ба більше, Він — мурті, тобто Він посідає трансцендентну форму. Не маючи поняття про трансцендентну форму Господа, люди невеликого розуму уявляють собі Його безособистісним Брахманом . Однак Брахман є лише проміння Його трансцендентного тіла (йасйа прабга̄). Віддані, що їм відомо про трансцендентну форму Господа, служать Йому, і Господь зі Своєї безпричинної ласки відповідає їм взаємністю, звільняючи Своїх відданих від усіх нещасть. Праведні люди, що живуть за приписами Вед, теж любі Господу, і тому вони також перебувають під Його опікою. Нечестиві та невіддані виступають проти приписів Вед, і тому у своїй ницій діяльності вони завжди наражаються на численні перепони. Декого з них, до кого Господь виявляє особливу ласку, Він убиває Сам (як це сталося з Раваною, Хіран’якашіпу та Камсою). Так ці демони отримують звільнення, яке кладе край їхній демонічній діяльності. Сприяючи відданим і караючи демонів, Господь, наче дбайливий батько, незмінно доброзичливий до кожного, тому що Він — довершене буття, яке вміщує у собі існування всіх окремих істот.
La etapa paramahaṁsa de la existencia es la etapa más alta y perfecta de los valores espirituales. Según Śrīmatī Kuntīdevī, al Señor solo lo entienden de hecho los paramahaṁsas. Así como hay una comprensión gradual de la trascendencia que va desde el Brahman impersonal hasta el Paramātmā localizado, y de este hasta la Personalidad de Dios, Puroṣottama, el Señor Kṛṣṇa, así mismo en la vida espiritual de sannyāsa hay una promoción gradual de la situación de uno. Kuṭīcaka, bahūdaka, parivrājakācārya y paramahaṁsa son etapas progresivas graduales que hay en la orden de vida de renuncia, sannyāsa, y la reina Kuntīdevī, la madre de los Pāṇḍavas, ha hablado de ellas en sus oraciones al Señor Kṛṣṇa (Canto Uno, capítulo ocho). Los paramahaṁsas se encuentran, por lo general, tanto entre los impersonalistas como entre los devotos, pero según el Śrīmad-Bhāgavatam (como lo afirma claramente Kuntīdevī), el bhakti-yoga puro lo entienden los paramahaṁsas, y Kuntīdevī ha mencionado especialmente que el Señor desciende (paritrāṇāya sādhūnām) especialmente para otorgarles el bhakti-yoga a los paramahaṁsas. De modo que, en fin de cuentas, los paramahaṁsas, en el verdadero sentido del término, son devotos puros del Señor. Śrīla Jīva Gosvāmī ha aceptado directamente que el destino máximo es el bhakti-yoga, mediante el cual uno acepta el amoroso servicio trascendental del Señor. Aquellos que aceptan la senda del bhakti-yoga son los verdaderos paramahaṁsas.
Парамахамса — це найвищий рівень духовної досконалости. За свідченням Шріматі Кунтідеві, справді осягнути Господа на силі тільки парамахамси. Оволодіваючи трансцендентним знанням, спочатку усвідомлюють безособистісний Брахман, далі локалізовану Параматму і аж тоді — Бога- Особу, Пурушоттаму, Господа Крішну. Так само духовний поступ людини, що прийняла санн’ясу, проходить декілька етапів. Кутічака, бахудака, парівраджакачар’я та парамахамса — такі є послідовні стадії в житті зреченика, санн’ясі. Про них згадує у своїх молитвах до Господа Крішни мати Пандав, цариця Кунтідеві (Перша пісня, глава восьма). Парамахамс можна подибати як серед імперсоналістів, так і серед відданих, проте згідно із твердженням Кунтідеві у «Шрімад-Бгаґаватам » зрозуміло , що чиста бгакті - йоґа приступна тільки парамахамсам. Кунтідеві окремо зазначає, що Господь сходить з метою дарувати бгакті-йоґу саме парамахамсам ( парітра̄н̣а̄йа са̄дгӯна̄м ) . Отже , в кінцевому підсумку парамахамсами у справжньому розумінні цього слова є бездомісні віддані Господа. Шріла Джіва Ґосвамі прямо проголошує , що найвище досягнення — це бгакті - йоґа , яка спрямовує людину на шлях трансцендентного любовного служіння Господеві, а ті, хто став на шлях бгакті-йоґи, — це справжні парамахамси.
Como el Señor es muy bondadoso con todo el mundo, a los impersonalistas, que aceptan el bhakti como el medio para fundirse en la existencia del Señor en Su brahmajyoti impersonal, también se les confiere el destino que desean. Él le ha asegurado a todo el mundo en el Bhagavad-gītā (4.11): ye yathā māṁ prapadyante. Según Śrīla Viśvanātha Cakravartī, hay dos clases de paramahaṁsas, a saber, los brahmānandīs (los impersonalistas) y los premānandīs (los devotos), y a ambos se les confieren los destinos que desean, aunque los premānandīs son más afortunados que los brahmānandīs. Pero tanto los brahmānandīs como los premānandīs son trascendentalistas, y no tienen nada que ver con la naturaleza material inferior, que está llena de las desdichas existenciales de la vida.
Імперсоналісти вдаються до бгакті, щоб розчинитися в бутті Господа, занурившись у Його безособистісне брахмаджйоті. А що Господь милостивий до всіх, Він дарує їм те, чого вони прагнуть. У «Бгаґавад-ґіті» (4.11) Господь запевняє: йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте. Шріла Вішванатга Чакраварті серед парамахамс вирізняє два класи, а саме брахмананді (імперсоналістів) та премананді (відданих), причому і ті, і інші досягають мети своїх прагнень, тільки що премананді щастить більше, ніж брахмананді. Але і брахмананді, і премананді належать до трансценденталістів і не мають нічого спільного з нижчою, матеріальною природою, існування в якій сповнене усіляких страждань.