Text 45
ВІРШ 45
Texto
Текст
deva-mānava-vāditāḥ
śaśaṁsuḥ sādhavo rājñāṁ
khāt petuḥ puṣpa-vṛṣṭayaḥ
дева-ма̄нава-ва̄діта̄х̣
ш́аш́ам̇сух̣ са̄дгаво ра̄джн̃а̄м̇
кга̄т петух̣ пушпа-вр̣шт̣айах̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
tatra — después; dundubhayaḥ — tambores; neduḥ — se hicieron sonar; deva — los semidioses de otros planetas; mānava — hombres de todos los países; vāditāḥ — golpeados por; śaśaṁsuḥ — elogiaron; sādhavaḥ — honesto; rājñām — por la orden real; khāt — del cielo; petuḥ — comenzaron a caer; puṣpa-vṛṣṭayaḥ — lluvias de flores.
татра — тоді; дундубгайах̣ — барабани; недух̣ — зазвучали; дева — півбоги з інших планет; ма̄нава — люди з усіх частин світу; ва̄діта̄х̣ — що в них били; ш́аш́ам̇сух̣ — вихваляли; са̄дгавах̣ — праведний; ра̄джн̃а̄м — царським станом; кга̄т — з неба; петух̣ — почали падати; пушпа-вр̣шт̣айах̣ — потоки квітів.
Traducción
Переклад
Después, tanto los hombres como los semidioses tocaron tambores en su honor, y la honesta orden real dio comienzo a demostraciones de honor y respeto. Y del cielo cayeron lluvias de flores.
А тоді і люди, і півбоги вславили його барабанним боєм, і праведні царі стали складати йому честь і шану. А з неба дощем спадали квіти.
Significado
Коментар
A Bhīṣmadeva lo respetaban tanto los seres humanos como los semidioses. Los seres humanos viven en la Tierra y otros planetas similares de los grupos de planetas Bhūr y Bhuvar, pero los semidioses viven en el Svar, o en los planetas celestiales, y todos ellos conocían a Bhīṣmadeva como un gran guerrero y devoto del Señor. Como mahājana (o autoridad), él estaba en el nivel de Brahmā, Nārada y Śiva, aunque era un ser humano. Poseer una aptitud a la par de los grandes semidioses, únicamente es posible al alcanzar la perfección espiritual. Así pues, Bhīṣmadeva era conocido por todos los universos, y en su tiempo los viajes interplanetarios se efectuaban mediante métodos más finos que los vanos esfuerzos de las astronaves mecánicas. Cuando los planetas distantes fueron informados de la muerte de Bhīṣmadeva, todos los habitantes de los planetas superiores, así como también los de la Tierra, dejaron caer lluvias de flores, para ofrecerle el debido respeto a la gran personalidad que había partido. Esa lluvia de flores que se realiza desde el cielo es una señal de reconocimiento que hacen los grandes semidioses, y nunca debe compararse con la decoración de un cuerpo muerto. El cuerpo de Bhīṣmadeva perdió sus efectos materiales por estar sobrecargado de comprensión espiritual, y por ello el cuerpo se espiritualizó, tal como cuando el hierro se pone al rojo vivo por el contacto con el fuego. Así pues, el cuerpo de un alma plenamente autorrealizada no se considera material. Para tales cuerpos espirituales se observan ceremonias especiales. El respeto y el reconocimiento que se le dieron a Bhīṣmadeva nunca deben ser imitados por medios artificiales, tal como la moda que hay ahora de observar la mal llamada ceremonia jayantī para cualquier hombre común. Según los śāstras autorizados, esa clase de ceremonia jayantī para un hombre ordinario, por excelso que este pueda ser desde el punto de vista material, es una ofensa que se le hace al Señor, porque el jayantī se reserva para celebrar el día en que el Señor aparece en la Tierra. Bhīṣmadeva era único en sus actividades, y su partida para el Reino de Dios también es única.
ПОЯСНЕННЯ: Бгішмадеву шанували і люди, і півбоги. Люди живуть на Землі та інших планетах системи Бгур та Бгувар, а півбоги — на планетах системи Свар, тобто на райських планетах, і всі вони знали Бгішмадеву як великого воїна та відданого Господа. Як махаджана, тобто хранитель знання, він, хоча й людина, був на рівні Брахми, Наради та Шіви. Мати такі якості, як у півбогів, можна лише досягнувши духовної досконалости. Бгішмадеву знали у всьому всесвіті. Міжпланетні подорожі за тих часів здійснювали засобами тоншими за механічні літальні апарати, що їх використовують нині у безплідних намогах долати простір. Коли жителі віддалених планет довідались про відхід Бгішмадеви, усі насельники вищих планет, а також Землі, почали осипати землю дощем із квітів, віддаючи належну шану великій особистості, що відходила. Квітковий дощ з неба — це знак визнання півбогів, його ніколи не можна прирівнювати до прикрашання мертвого тіла. Тіло Бгішмадеви, наснажене духовним усвідомленням, втратило матеріальні властивості і стало духовне, як розпікається до червоного залізо у вогні. Отож, тіло душі, яка цілковито усвідомила себе, не вважають за матеріальне. Над такими духовними тілами відправляють спеціальні обряди. Честь і шану, яку віддавали Бгішмадеві, не можна штучно імітувати. Проте нині повелося виконувати церемонію джаянті для пересічних осіб. Авторитетні шастри, однак, свідчать, що виконувати церемонію джаянті для звичайної людини, хоч би якою видатною в матеріальному розумінні вона була, — це значить ображати Господа, бо обряд джаянті призначений для дня, коли на Землю з’являється Господь. Дії Бгішмадеви не мають аналогів, і так само унікальний є його відхід до царства Бога.