Text 24
ВІРШ 24
Texto
Текст
kalevaraṁ yāvad idaṁ hinomy aham
prasanna-hāsāruṇa-locanollasan-
mukhāmbujo dhyāna-pathaś catur-bhujaḥ
калеварам̇ йа̄вад ідам̇ хіномй ахам
прасанна-ха̄са̄рун̣а-лочанолласан-
мукга̄мбуджо дгйа̄на-патгаш́ чатур-бгуджах̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
saḥ — Él; deva-devaḥ — el Supremo Señor de los señores; bhagavān — la Personalidad de Dios; pratīkṣatām — tenga la bondad de esperar; kalevaram — cuerpo; yāvat — mientras; idam — este (cuerpo material); hinomi — deje; aham — yo; prasanna — alegre; hāsa — sonriente; aruṇa-locana — ojos tan rojos como el sol de la mañana; ullasat — adornada hermosamente; mukha-ambujaḥ — Su cara cual flor de loto; dhyāna-pathaḥ — en la senda de mi meditación; catur-bhujaḥ — la forma de Nārāyaṇa de cuatro manos (la Deidad venerable de Bhīṣmadeva).
сах̣ — Він; дева-девах̣ — Верховний Господь між богами; бгаґава̄н — Бог-Особа; пратікшата̄м — нехай ласкаво зачекає; калеварам — тіло; йа̄ват — доки; ідам — це (матеріальне тіло); хіномі — коли піду; ахам — я; прасанна — веселе; ха̄са — усміхнене; арун̣а-лочана — очі червоні, наче вранішнє сонце; улласат — чудово прикрашений; мукга-амбуджах̣ — лотос Його обличчя; дгйа̄на-патгах̣ — у моїй медитації; чатур-бгуджах̣ — чотирирука форма Нараяни (Божество, якому поклоняється Бгішмадева).
Traducción
Переклад
Que mi Señor, quien tiene cuatro manos, y cuya cara de loto hermosamente adornada y con ojos tan rojos como el sol naciente, está sonriendo, tenga la bondad de esperarme hasta ese momento en que yo deje este cuerpo material.
Нехай мій Господь, що має чотири руки і чиє чудово прикрашене, подібне до лотосу обличчя завжди усміхнене, а очі червоні, як сонце, яке підіймається з-за виднокраю, ласкаво пробуде зі мною до тої миті, коли я покину матеріальне тіло.
Significado
Коментар
Bhīṣmadeva sabía bien que el Señor Kṛṣṇa es el Nārāyaṇa original. Su Deidad venerable era el Nārāyaṇa de cuatro manos, pero él sabía que este último es una expansión plenaria del Señor Kṛṣṇa. Indirectamente, él deseaba que el Señor Śrī Kṛṣṇa manifestara Su aspecto de Nārāyaṇa de cuatro manos. Un vaiṣṇava siempre tiene un comportamiento humilde. Aunque era cien por ciento seguro que Bhīṣmadeva iría a Vaikuṇṭha-dhāma inmediatamente después de dejar el cuerpo material, aun así, como vaiṣṇava humilde que era, deseaba ver la hermosa cara del Señor, ya que, después de dejar el cuerpo actual, podía encontrarse en una posición en que no pudiera ver al Señor ya más. Un vaiṣṇava no es engreído, aunque el Señor le garantiza a Su devoto puro la entrada en Su morada. Aquí, Bhīṣmadeva dice «Mientras yo no deje este cuerpo». Esto significa que el gran general dejaría el cuerpo por su propia voluntad; a él no lo forzaban las leyes de la naturaleza. Él era tan poderoso, que podía quedarse en el cuerpo mientras lo deseara. Él recibió de su padre esa bendición. Él deseaba que el Señor permaneciera ante él en Su aspecto de Nārāyaṇa de cuatro manos, para poder concentrarse en Él y así quedar en trance en esa meditación. En ese entonces, la mente se le podría santificar con pensar en el Señor. Así pues, a él no le importaba a dónde iría. Un devoto puro nunca está ansioso de ir de vuelta al Reino de Dios. Él depende enteramente de la buena voluntad del Señor. Él está igualmente satisfecho incluso si el Señor desea que vaya al infierno. Él único deseo que un devoto puro abriga, es el de siempre poder pensar en los pies de loto del Señor con toda su atención, sin importarle nada más. Bhīṣmadeva tan solo quería esto: tener la mente absorta en el Señor, y morir así. Esa es la ambición máxima de un devoto puro.
ПОЯСНЕННЯ: Бгішмадева прекрасно знав , що Господь Крішна — це відначальний Нараяна. Форма Бога, котрій поклонявся Бгішма, був чотирирукий Нараяна, але він добре розумів при тому, що ця форма є повне поширення Господа Крішни. Бгішмадева посередньо висловлює бажання, щоб Господь проявив Себе у Своїй формі чотирирукого Нараяни. Вайшнава завжди смиренний. Не було жодного сумніву, що Бгішмадева, покинувши матеріальне тіло, досягне Вайкунтга-дгами; проте він, смиренний вайшнава, прохав можливости бачити прекрасне обличчя Господа; адже, покинувши матеріальне тіло, він може не дістати нагоди ще колись побачити Його. Вайшнава ніколи не пишається собою, хоча Господь твердо обіцяє, що чистий відданий обов’язково ввійде до Його обителі. Тут Бгішмадева каже: «аж поки я покину це матеріальне тіло». Це означає, що великий полководець збирався покинути тіло зі своєї волі — його не примушували закони природи. Бгішмадева був такий могутній, що міг залишатися в цьому тілі скільки бажав. Таке благословення дав йому батько. Отже, Бгішмадева хотів, щоб Господь став перед його очима у Своїй чотирирукій формі Нараяни, бо це дало б йому змогу зосередитися на Господеві і так увійти в медитативний транс. Думки про Господа освятили б його розум, і йому було б однаково, куди йти по смерті. Чистий відданий надміру не прагне навіть повернутися у царство Бога — він цілковито покладається на Його добру волю. Він буде так само задоволений, навіть якщо Господь захоче, щоб він ішов до пекла. Відданий бажає одного: незалежно від обставин, завжди з найвищою зосередженістю думати про лотосові стопи Господа. Бгішмадева прагнув того самого: піти з тіла, зануривши розум у роздуми про Господа. Таке є найвище устремління чистого відданого.