Text 13
ВІРШ 13
Texto
Текст
kuśa-kīcaka-gahvaram
eka evātiyāto ’ham
adrākṣaṁ vipinaṁ mahat
ghoraṁ pratibhayākāraṁ
vyālolūka-śivājiram
куш́а-кічака-ґахварам
ека ева̄тійа̄то ’хам
адра̄кшам̇ віпінам̇ махат
ґхорам̇ пратібгайа̄ка̄рам̇
вйа̄лолӯка-ш́іва̄джірам
Palabra por palabra
Послівний переклад
nala — tubos; veṇu — bambú; śaraḥ — corrales; tanba — llenos de; kuśa — hierba de punta; kīcaka — maleza; gahvaram — cuevas; ekaḥ — solo; eva — únicamente; atiyātaḥ — difícil de atravesar; aham — yo; adrākṣam — visité; vipinam — bosques profundos; mahat — grandes; ghoram — amedrentadores; pratibhaya-ākāram — peligrosamente; vyāla — serpientes; ulūka — búhos; śiva — chacales; ajiram — lugares predilectos.
нала — тростина; вен̣у — бамбук; ш́арах̣ — очерет; танба — повні; куш́а — гострої трави; кічака — бур’ян; ґахварам — печери; еках̣ — сам; ева — тільки; атійа̄тах̣ — важкопрохідні; ахам—я; адра̄кшам—відвідав; віпінам—глухі ліси; махат— величезні; ґгорам — жахливі; пратібгайа-а̄ка̄рам — небезпечні; вйа̄ла — змії; улӯка — сови; ш́іва — шакали; аджірам — місця забав.
Traducción
Переклад
Luego, pasé por muchos bosques de juncos, bambú, cañas, hierba de punta, maleza y cuevas, todos muy difíciles de atravesar a solas, y visité bosques profundos, oscuros y peligrosamente amedrentadores, que eran los lugares predilectos de serpientes, búhos y chacales.
Сам-один, я проходив через численні зарості тростини, бамбука, очерету, гострої трави й бур’яну, пробирався печерами, через які пройти самому дуже важко. Я заходив у глухі, темні, жаскі й небезпечні хащі, місця грищ змій, сов та шакалів.
Significado
Коментар
Un mendicante (parivrājakācārya) tiene el deber de experimentar todas las variedades de cosas que hay en la creación de Dios, para lo cual debe viajar solo por todos los bosques, colinas, pueblos, aldeas, etc., a fin de adquirir fe en Dios y fortaleza mental, así como también para iluminar a los habitantes de esos lugares con el mensaje de Dios. Un sannyāsī tiene el deber de correr todos esos riesgos sin ningún temor, y el sannyāsī más típico de la era actual es el Señor Caitanya, quien viajaba de la misma manera por las junglas de la India central, iluminando incluso a los tigres, osos, serpientes, venados, elefantes y a muchos otros animales salvajes. En esta era de Kali, el sannyāsa les está prohibido a los hombres ordinarios. Aquel que se cambia el traje para hacerse propaganda es un hombre diferente del sannyāsī ideal original. Sin embargo, uno debe hacer el voto de interrumpir por completo las relaciones sociales, y consagrar la vida exclusivamente al servicio del Señor. El cambio de ropa es solo una formalidad. El Señor Caitanya no aceptó nombre de sannyāsī, y en esta era de Kali los llamados sannyāsīs no deben cambiar sus nombres, siguiendo los pasos del Señor Caitanya. En esta era se recomienda enfáticamente el servicio devocional que consiste en oír y repetir las sagradas glorias del Señor, y aquel que hace el voto de renunciar a la vida familiar no tiene que imitar al parivrājakācārya como Nārada o el Señor Caitanya, sino que puede sentarse en algún lugar sagrado, y consagrar todo su tiempo y energía a oír y recitar reiteradamente las Escrituras sagradas dejadas por los grandes ācāryas, tales como los Seis Gosvāmīs de Vṛndāvana.
ПОЯСНЕННЯ: На мандрівного зреченика (парівраджакачар’ю) покладений обов’язок пізнавати Боже творіння в усьому його розмаїтті, самотньо мандруючи лісами, горами, містами, селами і так далі, щоб розвинути силу розуму й віру в Бога, а заразом просвітлювати людей, даючи їм Боже послання. Санн’ясі має обов’язок безстрашно йти на всі ці випробовування. І найліпший приклад санн’ясі нашої доби — це Господь Чайтан’я, що саме так мандрував джунґлями центральної Індії, просвітлюючи навіть тигрів, ведмедів, змій, оленів, слонів та інших звірів. За цієї доби Калі звичайній людині приймати санн’ясу заборонено. Той, хто змінює зовнішній одяг задля пропаґанди, не має нічого спільного з відначальним ідеалом санн’ясі. Потрібно інше: скласти обітницю цілковитої відмови від соціальних стосунків і присвятити себе винятково на служіння Господеві. Зміна одягу — не більше як формальність. Господь Чайтан’я не взяв імені, яке дають, посвячуючи в санн’ясу, і, йдучи слідами Господа Чайтан’ї, так звані санн’ясі доби Калі не повинні при посвяченні міняти свого імені. Для цієї доби настійно рекомендоване віддане служіння — слухати й оспівувати святі діяння Господа, отже, тому, хто складає обітницю зречености від сімейного життя, немає сенсу імітувати парівраджакачарій, якими були Нарада та Господь Чайтан’я. Слід просто розташуватися в будь-якому святому місці й присвятити весь час і сили на те, щоб слухати й повторювати святі писання, котрі залишили великі ачар’ї, як-от шість Ґосвамі Вріндавани.