Text 10
ВІРШ 10
Texto
Текст
pāṇḍūnāṁ māna-vardhanaḥ
prāyopaviṣṭo gaṅgāyām
anādṛtyādhirāṭ-śriyam
па̄н̣д̣ӯна̄м̇ ма̄на-вардганах̣
пра̄йопавішт̣о ґан̇ґа̄йа̄м
ана̄др̣тйа̄дгіра̄т̣-ш́рійам
Palabra por palabra
Послівний переклад
saḥ — él; samrāṭ — el emperador; kasya — para qué; vā — o; hetoḥ — razón; pāṇḍūnām — de los hijos de Pāṇḍu; māna-vardhanaḥ — aquel que enriquece la familia; prāya-upaviṣṭaḥ — sentándose y ayunando; gaṅgāyām — en la ribera del Ganges; anādṛtya — haciendo caso omiso; adhirāṭ — reino adquirido; śriyam — opulencias.
сах̣ — він; самра̄т̣ — імператор; касйа — для чого; ва̄ — чи; хетох̣ — причини; па̄н̣д̣ӯна̄м — між синів Панду; ма̄на-вардганах̣—окраса родини; пра̄йа-упавішт̣ах̣—сівши постити; ґан̇ґа̄йа̄м — на березі Ґанґи; ана̄др̣тйа — зневаживши; адгіра̄т̣— здобуте царство; ш́рійам — пишноти.
Traducción
Переклад
Él era un gran emperador y poseía todas las opulencias del reino que había heredado. Él era tan excelso, que estaba aumentando el prestigio de la dinastía Pāṇḍu. ¿Por qué dejó todo para sentarse a orillas del Ganges y ayunar hasta la muerte?
Він був великий імператор і володів усіма багатствами успадкованого царства. Його піднесені якості примножували славу династії Панду. Чому він покинув усе це, пішовши на берег Ґанґи, щоб постити там до смертної години?
Significado
Коментар
Mahārāja Parīkṣit era el emperador del mundo y de todos los mares y océanos, y él no tuvo que tomarse la molestia de adquirir dicho reino mediante su propio esfuerzo. Él lo heredó de sus abuelos, Mahārāja Yudhiṣṭhira y los hermanos de este. Además, se estaba desempeñando muy bien en la administración y era digno del buen nombre de sus antepasados. Por consiguiente, no había nada malo en su opulencia y administración. Entonces, ¿por qué había él de dejar todas esas circunstancias favorables y sentarse a orillas del Ganges a ayunar hasta la muerte? Esto es asombroso, y por eso todos estaban ansiosos de conocer la causa de ello.
ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Парікшіт був імператор над усім світом, над усіма морями й океанами, але йому не довелось докладати і найменших зусиль, щоб здобути це царство. Він успадкував його по своїх дідах Махараджі Юдгіштгірі з братами. Поза тим він і сам був прекрасний правитель, гідний доброї слави своїх предків. Отож, ні в його багатстві, ні у владі не було нічого прикрого. Тож навіщо йому було кидати ці блага й постити на березі Ґанґи до своєї смерти? Це геть незрозуміло, і тому всі присутні хотіли знати причину таких його дій.