Text 42
ВІРШ 42
Texto
Текст
mahārājaṁ parīkṣitam
prāyopaviṣṭaṁ gaṅgāyāṁ
parītaṁ paramarṣibhiḥ
маха̄ра̄джам̇ парікшітам
пра̄йопавішт̣ам̇ ґан̇ґа̄йа̄м̇
парітам̇ парамаршібгіх̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
saḥ — el hijo de Vyāsadeva; tu — de nuevo; saṁśrāvayām āsa — volverlas audibles; mahā-rājam — al emperador; parīkṣitam — de nombre Parīkṣit; prāya-upaviṣṭam — que se sentó sin comer ni beber, hasta la muerte; gaṅgāyām — a orillas del Ganges; parītam — estando rodeado; parama-ṛṣibhiḥ — por grandes sabios.
сах̣ — син В’ясадеви; ту — знову; сам̇ш́ра̄вайа̄м а̄са — виголосив ; маха̄-ра̄джам — імператорові; парікшітам — на ім’я Парікшіт; пра̄йа-упавішт̣ам — що сів до самої смерти постити без їжі й води; ґан̇ґа̄йа̄м — на березі Ґанґи; парітам — оточений; парама-р̣шібгіх̣ — великими мудрецями.
Traducción
Переклад
Śukadeva Gosvāmī, el hijo de Vyāsadeva, le entregó a su vez el Bhāgavatam al gran emperador Parīkṣit, quien se sentó a orillas del Ganges, rodeado de sabios, a aguardar la muerte sin comer ni beber.
Шукадева Ґосвамі, син В’ясадеви, своєю чергою переповів «Бгаґаватам» великому імператорові Парікшіту, що в оточенні мудреців сів на березі Ґанґи чекати своєї смерти, цілковито відмовившись від їжі та питва.
Significado
Коментар
En la cadena de sucesión discipular, todos los mensajes trascendentales se reciben debidamente. Esa sucesión discipular se denomina paramparā. Así pues, a menos que el Bhāgavatam o cualesquiera otras Escrituras védicas se reciban a través del sistema paramparā, la recepción de conocimiento no es genuina. Vyāsadeva le entregó el mensaje a Śukadeva Gosvāmī, y Sūta Gosvāmī recibió el mensaje de labios de Śukadeva Gosvāmī. Por lo tanto, uno debe recibir el mensaje del Bhāgavatam de labios de Sūta Gosvāmī o su representante, y no de un intérprete impertinente.
ПОЯСНЕННЯ: Належний спосіб отримувати будь-яке трансцендентне послання — приймати його в ланцюгові учнівської послідовности. Учнівська послідовність називається парампарою. І якщо «Бгаґаватам» чи будь-які інші ведичні писання отримано не через систему парампари, то таку передачу знання вважають за неавторитетну. В’ясадева передав послання «Бгаґаватам» Шукадеві Ґосвамі, а від Шукадеви Ґосвамі це послання отримав Сута Ґосвамі. Тому приймати вість «Бгаґаватам» належить від Сути Ґосвамі або від його представника, а ніяк не від того, хто тлумачить його, не маючи зв’язку з парампарою.
El emperador Parīkṣit recibió la información de su muerte con tiempo, y de inmediato dejó su reino y su familia, y se sentó a orillas del Ganges a ayunar hasta la muerte. Todos los grandes sabios, ṛṣis, filósofos, místicos, etc., fueron allí debido a la posición imperial que él tenía. Ellos hicieron muchas sugerencias acerca de cuál había de ser su deber inmediato, y finalmente se decidió que oiría a Śukadeva Gosvāmī hablar del Señor Kṛṣṇa. Fue así que se le recitó el Bhāgavatam.
Імператор Парікшіт був завчасно повідомлений про свою смерть і, одразу покинувши свої царство та сім’ю, пішов на берег Ґанґи, щоб, сидячи там, постити до самої смерти. Він був імператор, і тому там зібралися всі великі мудреці, ріші, філософи, містики тощо. Вони висували багато пропозицій щодо того, як йому належало діяти, аж урешті все вирішилось так: він мав слухати від Шукадеви Ґосвамі про Господа Крішну. Так йому повідано «Бгаґаватам».
Śrīpāda Śaṅkarācārya, quien predicó filosofía māyāvāda e hizo énfasis en el aspecto impersonal del Absoluto, también indicó que uno debía refugiarse en los pies de loto del Señor Śrī Kṛṣṇa, pues no hay ninguna esperanza de ganar nada con debates. Indirectamente, Śrīpāda Śaṅkarācārya admitió que lo que él había predicado con las floridas interpretaciones gramaticales del Vedānta-sūtra, no puede ayudarlo a uno en el momento de la muerte. En la crítica hora de la muerte, uno debe recitar el nombre de Govinda. Esa es la recomendación que dan todos los grandes trascendentalistas. Śukadeva Gosvāmī había declarado hacía mucho tiempo la misma verdad: que al final uno debe recordar a Nārāyaṇa. Esa es la esencia de todas las actividades espirituales. En prosecución de esa verdad eterna, el Śrīmad-Bhāgavatam fue oído por el emperador Parīkṣit, y fue recitado por el idóneo Śukadeva Gosvāmī. Y tanto el orador como el oyente de los mensajes del Bhāgavatam, a su debido tiempo, se liberaron por el mismo medio.
Шріпада Шанкарачар’я, а він звіщав філософію майавади і особливо наголошував на безособистісному аспекті Абсолюту, теж радив йти по притулок до лотосових стіп Господа Шрі Крішни, бо з суперечок користи немає. Так, непрямо Шріпада Шанкарачар’я визнав, що його коментар на «Веданта-сутру» з усім барвистим аналізом граматики нікому не придасться у час смерти. У вирішальну, смертну, годину людина повинна повторювати ім’я Ґовінди. Така рада всіх великих трансценденталістів. Шукадева Ґосвамі ще у сиву давнину виголосив ту саму істину: в кінці життя людина має пам’ятати Нараяну. В цьому сама сутність духовної діяльности. Й у згоді з цією вічною істиною, сповнений знання і вміння Шукадева Ґосвамі оповідав, а імператор Парікшіт слухав «Шрімад-Бгаґаватам», і належного часу обидва вони звільнилися завдяки одному й тому ж засобові — посланню «Бгаґаватам».