Skip to main content

Text 1

ВІРШ 1

Texto

Текст

sūta uvāca
jagṛhe pauruṣaṁ rūpaṁ
bhagavān mahad-ādibhiḥ
sambhūtaṁ ṣoḍaśa-kalam
ādau loka-sisṛkṣayā
сӯта ува̄ча
джа
ґр̣хе паурушам̇ рӯпам̇
бга
ґава̄н махад-а̄дібгіх̣
самбхӯтам̇ шод̣аш́а-калам
а̄дау лока-сіср̣кшайа̄

Palabra por palabra

Послівний переклад

sūtaḥ uvāca — Sūta dijo; jagṛhe — aceptado; pauruṣam — porción plenaria como la encarnación puruṣa; rūpam — forma; bhagavān — la Personalidad de Dios; mahat-ādibhiḥ — con los ingredientes del mundo material; sambhūtam — así pues, ocurrió la creación de; ṣoḍaśa-kalam — dieciséis principios primarios; ādau — en el comienzo; loka — los universos; sisṛkṣayā — con la intención de crear.

сӯтах̣ ува̄ча—Сута сказав; джаґр̣хе—прийняв; паурушам  —   повна частка у формі втілення-пуруші; рӯпам  —  форму; бгаґава̄н  —  Бог-Особа; махат-а̄дібгіх̣  —  зі складниками матеріального світу; самбгӯтам  —  так створено; шод̣аш́а-калам  —   шістнадцять первнів; а̄дау   —   на початку; лока   —   всесвіти; сіср̣кшайа̄  —  з наміром творити.

Traducción

Переклад

Sūta dijo: Al principio de la creación, el Señor se expandió primero en la forma universal puruṣa, y manifestó todos los ingredientes para la creación material. Y, así pues, en el comienzo ocurrió la creación de los dieciséis principios de la acción material. Esto tenía por objeto crear el universo material.

Сута мовив: На початку творення Господь насамперед поширив Себе у всесвітню форму втілення-пуруші і проявив усі складники для матеріального творення. Так, першими були створені шістнадцять начал матеріальної дії. Це зроблено для того, щоб творити матеріальний усесвіт.

Significado

Коментар

El Bhagavad-gītā declara que la Personalidad de Dios Śrī Kṛṣṇa mantiene estos universos materiales mediante la extensión de Sus expansiones plenarias. De modo que, esta forma puruṣa es la confirmación del mismo principio. La Personalidad de Dios original, Vāsudeva, o el Señor Kṛṣṇa, quien es famoso como el hijo del rey Vasudeva o del rey Nanda, está colmado de todas las opulencias, todas las potencias, toda la fama, toda la belleza, todo el conocimiento y toda la renunciación. Parte de Sus opulencias se manifiestan como el Brahman impersonal, y parte de Sus opulencias se manifiestan como Paramātmā. Este aspecto puruṣa de la misma Personalidad de Dios Śrī Kṛṣṇa, es la manifestación Paramātmā original del Señor. Existen tres aspectos puruṣa en la creación material, y esta forma, a quien se conoce como Kāraṇodakaśāyī Viṣṇu, es la primera de las tres. Las otras son conocidas como Garbhodakaśāyī Viṣṇu y Kṣīrodakaśāyī Viṣṇu, que habremos de conocer uno tras otro. Los innumerables universos se generan de los poros de Kāraṇodakaśāyī Viṣṇu, y en cada uno de los universos el Señor entra como Garbhodakaśāyī Viṣṇu.

ПОЯСНЕННЯ: «Бгаґавад-ґіта» свідчить, що Бог-Особа Шрі Крішна підтримує матеріальні всесвіти, розширюючи Себе через Свої повні поширення. В даному вірші, коли йдеться про форму пуруші, описано дію цього ж принципу. Відначальний Бог-Особа Ва̄судева, тобто Господь Крішна, якого знають як сина царя Васудеви чи царя Нанди, сповнений всього багатства, всієї сили, всієї слави, всієї вроди, всього знання та всієї зречености. Частина Його щедрот виявлена як Брахман і ще частина як Параматма. Згадуваний аспект пуруші єдиного Бога-Особи Шрі Крішни    —    це відначальне проявлення Господа у вигляді Параматми. В матеріальному творінні проявлені три пуруші, і найпершим із трьох є проявлення, що відоме як Каранодакашаї Вішну. Інші два проявлення називають Ґарбгодакашаї Вішну й Кшіродакашаї Вішну, і ми розглядатимем їх одне по одному. Незліченні всесвіти виникають з пор шкіри Каранодакашаї Вішну, і у кожний всесвіт Господь входить як Ґарбгодакашаї Вішну.

En el Bhagavad-gītā también se menciona que el mundo material es creado en ciertos intervalos de tiempo y luego es destruido de nuevo. Esa creación y destrucción se realiza por la voluntad suprema, debido a las almas condicionadas, o los seres vivientes nitya-baddha. Los nitya-baddha, o las almas eternamente condicionadas, tienen el sentido de la individualidad o ahaṅkāra, que les dicta disfrutar de los sentidos, cosa que no pueden tener por constitución. El Señor es el único disfrutador, y todos los demás son disfrutados; los seres vivientes son disfrutadores predominados. Pero las almas eternamente condicionadas, olvidando esa posición constitucional, ambicionan mucho disfrutar. En el mundo material se les da a las almas condicionadas la oportunidad de disfrutar de la materia, y a la vez se les da la oportunidad de entender su verdadera posición constitucional. Aquellas entidades vivientes afortunadas que, después de muchísimos nacimientos en el mundo material, captan la verdad y se entregan a los pies de loto de Vāsudeva, se unen a las almas eternamente liberadas, permitiéndoseles así entrar en el reino de Dios. Después de esto, esas afortunadas entidades vivientes no tienen que venir de nuevo a la esporádica creación material. Mas aquellos que no pueden captar la verdad constitucional, se funden de nuevo en el mahat-tattva en el momento de la aniquilación de la creación material. Cuando la creación se monta de nuevo, ese mahat-tattva vuelve a dejarse en libertad. El mahat-tattva contiene todos los ingredientes de las manifestaciones materiales, incluyendo a las almas condicionadas. Dicho mahat-tattva se divide primero en dieciséis partes, o sea, los cinco elementos materiales burdos y los once instrumentos funcionales o sentidos; y es como una nube en el cielo claro. En el cielo espiritual, la refulgencia Brahman se difunde por todas partes, y todo el sistema deslumbra con luz espiritual. El mahat-tattva se forma en algún rincón del vasto e ilimitado cielo espiritual, y la parte que así queda cubierta por el mahat-tattva se denomina cielo material. Esa parte del cielo espiritual, denominada mahat-tattva, es únicamente una insignificante porción de todo el cielo espiritual, y dentro de ese mahat-tattva hay una infinidad de universos. Todos esos universos los produce colectivamente Kāraṇodakaśāyī Viṣṇu, llamado también Mahā-Viṣṇu, quien simplemente lanza Su mirada para fecundar el cielo material.

У «Бгаґавад-ґіті» сказано також, що матеріальний світ через певні проміжки часу створюється і знову руйнується. Ці творіння та знищення відбуваються за вишньою волею заради зумовлених душ, істот категорії ніт’я-баддга. Ніт’я- баддги, тобто вічно зумовлені душі, мають відчуття власної окремішности, аханкари, і воно примушує їх насолоджувати свої чуття, хоча за своїм природним становищем вони не є ті, що насолоджуються. Єдиний, хто насолоджується,    —     це Господь, всі ж інші є ті, ким насолоджуються. Живі істоти насолоджуються як істоти підпоряковані. Проте, забувши таке своє природне становище, вічно зумовлені душі палко жадають насолоджуватись самі. В матеріальному світі зумовлена душа отримує таку можливість насолоджуватись матерією і разом з тим отримує можливість пізнати своє справжнє природне становище. Ті щасливі істоти, які пізнали істину і після багатьох народжень в матеріальному світі віддалися лотосовим стопам Ва̄судеви, приєднуються до вічно звільнених душ, здобувши таким способом дозвіл увійти до царства Божого. Після цього, щасливі істоти вже не мусять повертатися в матеріальний світ із наступним його творенням. Проте ті, хто не може осягнути цієї відначальної істини, під час заглади матеріального творіння знову розчиняються в махат- таттві. На початку нового циклу творіння махат-таттва знову вивільнюється. Махат-таттва містить у собі всі складники матеріальних проявлень, в тому числі і зумовлені душі. Спершу махат-таттва розділяється на шістнадцять частин: п’ять грубих матеріальних елементів та одинадцять органів діяльности    —    чуттів. Махат-таттва наче хмара в чистому небі. Все духовне небо заповнює сяйво Брахмана, і вся система сяє в цім духовнім світлі. Махат-таттва скупчується в певному куточку неозорого, безкрайого духовного неба, і ця його частина, яку вона вкриває, називається матеріальним небом. Ця частина духовного неба, махат-таттва, є лише незначною частиною цілого духовного неба, і в ній містяться незліченні всесвіти. Всі ті всесвіти разом постають з Каранодакашаї Вішну, що Його ще називають Маха-Вішну, і це Він запліднює матеріальне небо, просто кинувши на нього Свій погляд.