Text 49

ВІРШ 49

Texto

Текст

iti putra-kṛtāghena
so ’nutapto mahā-muniḥ
svayaṁ viprakṛto rājñā
naivāghaṁ tad acintayat

іті путра-кр̣та̄ґгена
со ’нутапто маха̄-муніх̣
свайам̇ віпракр̣то ра̄джн̃а̄
наіва̄ґгам̇ тад ачінтайат

Palabra por palabra

Послівний переклад

iti — así pues; putra — hijo; kṛta — hecho por; aghena — por el pecado; saḥ — él (el muni); anutaptaḥ — lamentando; mahā-muniḥ — el sabio; svayam — personalmente; viprakṛtaḥ — siendo insultado así; rājñā — por el rey; na — no; eva — ciertamente; agham — el pecado; tat — eso; acintayat — lo pensó.

іті — так; путра — син; кр̣та — вчинене; аґгена — гріхом; сах̣ — він (муні); анутаптах̣ — картаючись; маха̄-муніх̣ — мудрець; свайам — сам; віпракр̣тах̣ — ображений; ра̄джн̃а̄ — царем; на — не; ева — певно; аґгам — гріх; тат — то; ачінтайат — вважав.

Traducción

Переклад

El sabio se lamentó así del pecado que cometió su propio hijo. Él no le dio mucha importancia al insulto de que lo había hecho objeto el rey.

Так мудрець картався за гріх свого сина. Образливий вчинок царя він не розцінив як щось серйозне.

Significado

Коментар

Todo el incidente queda ahora aclarado. Que Mahārāja Parīkṣit enguirnaldara al sabio con una serpiente muerta no era en absoluto una ofensca muy seria, pero que Śṛṅgi maldijera al rey sí lo era. La ofensa seria la había hecho únicamente un niño tonto; en consecuencia, merecía que el Señor Supremo lo perdonara, aunque no era posible librarse de la reacción pecaminosa. A Mahārāja Parīkṣit tampoco le importó la maldición de que lo había hecho objeto un brāhmaṇa tonto. Por el contrario, sacó pleno provecho de la difícil situación y, por la gran voluntad del Señor, Mahārāja Parīkṣit logró la máxima perfección de la vida, a través de la gracia de Śrīla Śukadeva Gosvāmī. En realidad, eso era lo que el Señor deseaba, y Mahārāja Parīkṣit, Ṛṣi Śamīka y su hijo Śṛṅgi, contribuyeron todos a que se cumpliera el deseo del Señor. Así que ninguno de ellos fue puesto en dificultades, porque todo se hizo en relación con la Persona Suprema.

Усьому, що сталося, підведено риску. Те, що Махараджа Парікшіт накинув на шию мудрецеві, як ґірлянду, мертву змію, зовсім не було серйозною образою; натомість Шрінґі, проклявши царя, вчинив тяжку образу. Однак цю серйозну образу вчинила нерозумна дитина, і тому вона заслуговувала на прощення від Верховного Господа, хоча від наслідків цього гріховного вчинку звільнитися було неможливо. Махараджа Парікшіт своєю чергою не надав ваги прокляттю нерозумного брахмани. Ба більше, Махараджа Парікшіт повністю скористався зі складного становища, і милістю Шукадеви Ґосвамі з верховної волі Господа досяг найвищої досконалости життя. Отже, зрештою ніхто не лишився у скрутному становищі, бо все, що відбувалося, мало стосунок до Верховного Господа.