Text 41
ВІРШ 41
Texto
Текст
sa brāhmaṇo nātmajam abhyanandat
aho batāṁho mahad adya te kṛtam
alpīyasi droha urur damo dhṛtaḥ
са бра̄хман̣о на̄тмаджам абгйанандат
ахо бата̄м̇го махад адйа те кр̣там
алпійасі дроха урур дамо дгр̣тах̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
niśamya — después de oír; śaptam — maldecido; atat-arham — nunca debía ser condenado; nara-indram — al rey, el mejor de los hombres; saḥ — eso; brāhmaṇaḥ — brāhmaṇa ṛṣi; na — no; ātma-jam — su propio hijo; abhyanandat — congratuló; aho — ¡ay de mí!; bata — doloroso; aṁhaḥ — pecados; mahat — grandes; adya — hoy; te — tú mismo; kṛtam — realizado; alpīyasi — insignificante; drohe — ofensa; uruḥ — muy grande; damaḥ — castigo; dhṛtaḥ — impuesto.
ніш́амйа—почувши; ш́аптам—прокляв; атат-архам—який зовсім не підлягає осуду; нара-індрам — царя, найліпшого з людей; сах̣ — те; бра̄хман̣ах̣ — брахмана-ріші; на — не; а̄тма- джам — свого сина ; абгйанандат — привітав ; ахо — який жаль ; бата — сумні; ам̇гах̣ — гріхи; махат — великі; адйа— сьогодні; те—ти; кр̣там—вчинив; алпійасі — незначну; дрохе — образу; урух̣ — велику; дамах̣ — кару; дгр̣тах̣ — наклав.
Traducción
Переклад
El padre oyó de labios de su hijo que el rey había sido maldecido, aunque nunca debió haber sido condenado, pues era el mejor entre los seres humanos. El ṛṣi no congratuló a su hijo, sino que, por el contrario, comenzó a arrepentirse, diciendo: ¡Ay de mí! ¡Qué acto tan pecaminoso ha realizado mi hijo! Él ha impuesto un castigo muy severo por una ofensa insignificante.
Батько почув від сина, що той прокляв царя, хоча його, найліпшого з людей, не слід було засуджувати в жодному разі. Ріші не подякував синові, а став побиватись: О горе! Який тяжкий гріх вчинив мій син. За дрібну образу він так жорстоко покарав людину!
Significado
Коментар
El rey es el mejor de todos los seres humanos. Él es el representante de Dios, y nunca se lo debe condenar por ninguna de sus acciones. En otras palabras, el rey no puede hacer nada malo. El rey puede ordenar que se cuelgue al hijo delincuente de un brāhmaṇa, pero no incurre en pecado por matar a unbrāhmaṇa. Incluso si hay algo malo en relación con el rey, nunca se lo debe condenar. Un médico puede que mate a un paciente con un tratamiento errado, pero a esa clase de homicida jamás se lo condena a muerte. Así pues, ¿qué puede decirse de un rey bueno y piadoso como Mahārāja Parīkṣit? En el sistema de vida védico, al rey se lo forma para que se convierta en un rājarṣi, o gran santo, aunque gobierne como rey. Es únicamente gracias al rey y su buen gobierno que los ciudadanos pueden vivir apaciblemente y sin ningún temor. Los rājarṣis dirigían sus reinos de un modo tan bueno y piadoso, que sus súbditos los respetaban como si fueran el Señor. Esa es la instrucción que dan los Vedas. El rey recibe el nombre de narendra, o el mejor de los seres humanos. ¿Cómo, entonces, podía un rey de la talla de Mahārāja Parīkṣit ser condenado por el inexperto y engreído hijo de un brāhmaṇa, a pesar de que ese hijo hubiera obtenido los poderes de un brāhmaṇa apto?
Цар — це найліпший з людей. Він представник Бога і ніколи не підлягає осудові ні за які дії. Іншими словами, цар не може вчинити неправильно. Цар може засудити до страти злочинного нащадка брахмани, і при тому гріх вбивства брахмани на нього не ляже. Навіть якщо цар в чомусь помиляється, його ніколи не слід засуджувати. Лікар може неправильним лікуванням вбити свого пацієнта, однак такого вбивцю ніколи не засуджують на смерть — то що вже казати за доброго й побожного царя, яким був Махараджа Парікшіт? У ведичному суспільстві царя виховують так, щоб він став раджарші, великим мудрецем, хоча він і править як цар. Лише завдяки цареві, який добре править, в державі можливе спокійне життя без страху. Раджарші правили своєю державою так добре і праведно, що їхні піддані шанували їх як Господа. Цього вчать Веди. Царя називають нарендрою, найліпшим з людей. Яке право мав нетямущий, погордливий син брахмани, хай навіть він і здобув силу істинного брахмани, засуджувати такого царя, як Махараджа Парікшіт?
Puesto que Śamīka Ṛṣi era un brāhmaṇa bueno y con experiencia, no aprobó las acciones de su hijo, que se había condenado. Él comenzó a lamentarse de todo lo que su hijo había hecho. Como regla general, el rey se hallaba fuera de la jurisdicción de las maldiciones, y ni qué hablar de un rey tan bueno como Mahārāja Parīkṣit. La ofensa del rey era de lo más insignificante, y que fuera condenado a muerte era sin duda un pecado muy grande en el que había incurrido Śṛṅgi. Por lo tanto, el Ṛṣi Śamīka lamentó todo el incidente.
Шаміка Ріші був досвідчений праведний брахмана, і тому він не схвалив дій свого недостойного сина. Він почав побиватися через вчинок свого сина. Цар за загальним правилом не підлягав жодному осудові, а вже такий добрий цар, як Махараджа Парікшіт, і поготів. Образа, що її вчинив цар, не варта була й згадки, а проклясти царя на смерть, як вчинив Шрінґі, було великим гріхом. Тому Шаміка Ріші дуже шкодував про все, що сталося.