Text 2
ВІРШ 2
Texto
Текст
takṣakāt prāṇa-viplavāt
na sammumohorubhayād
bhagavaty arpitāśayaḥ
такшака̄т пра̄н̣а-віплава̄т
на саммумохорубгайа̄д
бгаґаватй арпіта̄ш́айах̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
brahma-kopa — la furia de un brāhmaṇa; utthitāt — causada por; yaḥ — lo que era; tu — pero; takṣakāt — la serpiente alada; prāṇa-viplavāt — de la disolución de la vida; na — nunca; sammumoha — lo dominó; uru-bhayāt — gran temor; bhagavati — a la Personalidad de Dios; arpita — entregado; āśayaḥ — conciencia.
брахма-копа—гнів брахмани; уттгіта̄т—з причини; йах̣ — що був; ту — проте; такшака̄т — летючим змієм; пра̄н̣а- віплава̄т — втратити життя; на — ніколи; саммумоха — був стривожений; уру-бгайа̄т — великого страху; бгаґаваті — Богові-Особі; арпіта — віддана; а̄ш́айах̣ — свідомість.
Traducción
Переклад
Además, Mahārāja Parīkṣit siempre estaba entregado conscientemente a la Personalidad de Dios, y, por lo tanto, ni le tenía miedo ni lo dominaba el temor de una serpiente alada que había de morderlo debido a la furia de un niño brāhmaṇa.
Крім того, Махараджа Парікшіт завжди жив, свідомо впокорений Богові-Особі, і тому, дізнавшись, що через прокляття сина брахмани його вкусить летючий змій, цар не відчув ані страху, ні занепокоєння.
Significado
Коментар
Un devoto del Señor que esté entregado en cuerpo y alma recibe el nombre de nārāyaṇa-parāyaṇa. Alguien así no le teme a nada ni a nadie, ni siquiera a la muerte. Para él nada es tan importante como el Señor Supremo, y por eso les da la misma importancia al cielo y al infierno. Él sabe bien que tanto el cielo como el infierno son creaciones del Señor, y que, de igual modo, la vida y la muerte son diferentes condiciones de la existencia creadas por el Señor. Pero en todas las condiciones y en todas las circunstancias, el recordar a Nārāyaṇa es esencial. El nārāyaṇa-parāyaṇa pone eso en práctica constantemente. Mahārāja Parīkṣit era un devoto puro de esa categoría. Fue maldecido injustamente por el inexperto hijo de un brāhmaṇa, que se hallaba bajo la influencia de Kali, y Mahārāja Parīkṣit lo consideró como algo enviado por Nārāyaṇa. Él sabía que Nārāyaṇa (el Señor Kṛṣṇa) lo había salvado cuando se estaba quemando en el vientre de su madre, y si tenía que ser matado por la mordida de una serpiente, ello también ocurriría por la voluntad del Señor. El devoto nunca se pone en contra de la voluntad del Señor; cualquier cosa que Dios envía, es una bendición para el devoto. De manera que a Mahārāja Parīkṣit ni lo asustaban ni lo confundían esas cosas. Ese es el signo característico de un devoto puro del Señor.
Відданого Господа, котрий віддає Господеві всього себе, називають нараяна-параяна. Така людина не відчуває страху ніде і ні перед ким, вона не боїться навіть самої смерти. Для неї немає нічого важливішого за Верховного Господа, а рай чи пекло для неї важать однаково. Відданий розуміє, що і рай, і пекло є творіннями Господа і що життя і смерть — це просто різні умови існування, які створив Господь. Однак за будь-яких умов і обставин найголовніше — це пам’ятати Нараяну. Нараяна-параяна пам’ятає Господа повсякчас. Саме таким чистим відданим був Махараджа Парікшіт. Нетямущий син брахмани, що підпав під вплив Калі, несправедливо прокляв Махараджу Парікшіта, але він прийняв це як волю Нараяни. Він знав, що Нараяна (Господь Крішна) врятував його, не давши згоріти в лоні матері; отож він розважив: якщо маю загинути від укусу змії, це так само станеться волею Господа. Відданий ніколи не піде проти Господньої волі. Все, що посилає Господь, є для відданого благословенням. Тому Махараджа Парікшіт не відчував страху і не був стурбований. Це ознака чистого відданого Господа.