Texts 43-44
ВІРШІ 43-44
Texto
Текст
āsanaṁ pārthivocitam
pitāmahenopanyastaṁ
rājñāraṇyaṁ vivikṣatā
а̄санам̇ па̄ргівочітам
піта̄махенопанйастам̇
ра̄джн̃а̄ран̣йам̇ вівікшата̄
kauravendra-śriyollasan
gajāhvaye mahā-bhāgaś
cakravartī bṛhac-chravāḥ
кауравендра-ш́рійолласан
ґаджа̄хвайе маха̄-бга̄ґаш́
чакраварті бр̣хач-чхрава̄х̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
saḥ — él; eṣaḥ — éste; etarhi — actualmente; adhyāste — está gobernando; āsanam — el trono; pārthiva-ucitam — muy propio de un rey; pitāmahena — por el abuelo; upanyastam — siendo entregado; rājñā — por el Rey; araṇyam — bosque; vivikṣatā — deseando; āste — está ahí; adhunā — actualmente; saḥ — eso; rāja-ṛṣiḥ — el sabio entre los reyes; kaurava-indra — el principal entre los reyes Kurus; śriyā — glorias; ullasan — propagando; gajāhvaye — en Hastināpura; mahā — bhāgaḥ–el muy afortunado; cakravartī — el Emperador; bṛhat-śravāḥ — sumamente famoso.
сах̣ — він; ешах̣ — це; етархі — тепер; адгйа̄сте — править; а̄санам — престолом; па̄ртгіва-учітам — як належить царю; піта̄махена — дідом; упанйастам — передане; ра̄джн̃а̄ — царем; аран̣йам — ліс; вівікшата̄ — прагнучи; а̄сте — є; адгуна̄—нині; сах̣—то; ра̄джа-р̣шіх̣—мудрець серед царів; каурава-індра — головний з царів Куру; ш́рійа̄ — слава; улласан — поширюючи; ґаджа̄хвайе—в Хастінапурі; маха̄-бга̄ґах̣— найщасливіший; чакраварті — імператор; бр̣хат-ш́рава̄х̣ — найславетніший.
Traducción
Переклад
El muy afortunado emperador Mahārāja Parīkṣit, a quien Mahārāja Yudhiṣṭhira le confió el reino de Hastināpura cuando deseó retirarse al bosque, se encuentra ahora gobernando el mundo con mucho éxito, porque a él lo glorifican las hazañas de los reyes de la dinastía Kuru.
Відтак імператор Махараджа Парікшіт , найщасливіший між людьми, якому Махараджа Юдгіштгіра, забажавши відійти зречеником до лісу, доручив царство Хастінапури, чудово править світом у славетних традиціях царів роду Куру.
Significado
Коментар
Las prolongadas ceremonias de sacrificio que emprendieron los sabios de Naimiṣāraṇya, comenzaron poco después de la muerte de Mahārāja Parīkṣit. El sacrificio debía durar mil años, y se sabe que al comienzo algunos de los contemporáneos de Baladeva, el hermano mayor del Señor Kṛṣṇa, también visitaron el lugar del sacrificio. Según algunas autoridades, el tiempo presente también se emplea para indicar el margen de tiempo más cercano desde el pasado. Es en ese sentido que aquí se le aplica el tiempo presente al reinado de Mahārāja Parīkṣit. El tiempo presente también se puede usar para un hecho continuo. Los principios de Mahārāja Parīkṣit aún se pueden continuar, y la sociedad humana aún puede mejorar si hay determinación en las autoridades. Aún podemos purgar al Estado de todas las actividades inmorales introducidas por la personalidad de Kali, si estamos tan determinados a tomar medidas como lo estaba Mahārāja Parīkṣit. Él le asignó a Kali unos lugares determinados, pero de hecho Kali no pudo encontrar ninguno de esos lugares en ninguna parte del mundo, porque Mahārāja Parīkṣit vigilaba estrictamente que no hubiera lugares para los juegos de azar, la bebida, la prostitución y la matanza de animales. Los administradores modernos quieren desterrar del Estado la corrupción, pero como son necios, no saben cómo hacerlo. Ellos quieren emitir licencias para las casas de juego, para las licorerías y otros expendios de drogas enajenantes, y también para los prostíbulos, hoteles para la prostitución y cines, con falsedad en cada trato, incluso en el suyo propio, y quieren al mismo tiempo eliminar la corrupción del Estado. Ellos quieren el Reino de Dios sin conciencia de Dios. ¿Cómo se pueden conciliar dos cosas contradictorias? Si queremos eliminar la corrupción del Estado, en primer lugar debemos organizar la sociedad de modo que acepte los principios de la religión, es decir, la austeridad, la limpieza, la misericordia y la veracidad, y para hacer que la condición se vuelva favorable, debemos clausurar todos los lugares de apuestas, bebida, prostitución y falsedad. Estas son algunas de las lecciones prácticas que se encuentran en las páginas del Śrīmad-Bhāgavatam.
Тривале жертвопринесення, що його вирішили відправити мудреці Наймішаран’ї, почалося незабаром по смерті Махараджі Парікшіта. Жертвопринесення мало тривати тисячу років; відомо також, що напочатку місце жертвопринесення відвідували деякі сучасники Баладеви, старшого брата Господа Крішни. На думку ряду авторитетів теперішній час в санскриті може вказувати і на дію, яка відбувалася у найближчому минулому. Саме такий випадок можна побачити в цьому вірші, де теперішній час ужито щодо правління Махараджі Парікшіта. Крім того, теперішній час можна застосовувати, змальовуючи постійне явище. Принципи правління Махараджі Парікшіта цілком слушні і тепер, і якщо уряд рішуче візьметься до справи, стан людського суспільства ще можна поліпшити. Ми ще можемо очистити державу від усієї аморальної діяльности, що її запроваджує уособлений Калі, якщо тільки виявимо рішучість і діятимемо як Махараджа Парікшіт. Він виділив для Калі певні місця, однак насправді жодного такого місця у світі Калі знайти не міг, бо Махараджа Парікшіт пильно стежив, щоб у державі не було місць для азартних ігор та махінацій, пияцтва, розпусти та забою тварин. Сучасні правителі хочуть зупинити моральну деґрадацію держав, однак за браком розуму вони не знають, як це зробити. Вони хочуть дозволяти ігорні доми, торгівлю алкогольними напоями та іншими наркотиками, доми розпусти, проституцію в готелях, кінотеатри і облуду в усьому, навіть у своїх діях — і водночас зупинити моральне розкладання держави. Вони хочуть мати царство Бога без свідомости Бога. Але хіба можливо поєднати речі, що виключають одна одну? Якщо ми хочемо зупинити моральний розклад держави, то передусім повинні організувати суспільство так, щоб воно прийняло засади релігії — аскетизм, чистоту, милосердя й правдивість. А щоб забезпечити для цього сприятливі умови, треба позакривати усі заклади для азартних ігор, пияцтва, розпусти та шахрайства. Це — кілька практичних уроків, які можна взяти зі сторінок «Шрімад-Бгаґаватам».