Skip to main content

Text 19

ВІРШ 19

Texto

Текст

kecid vikalpa-vasanā
āhur ātmānam ātmanaḥ
daivam anye ’pare karma
svabhāvam apare prabhum
кечід вікалпа-васана̄
а̄хур а̄тма̄нам а̄тманах̣
даівам анйе ’паре карма
свабга̄вам апаре прабгум

Synonyms

Послівний переклад

kecit — algunos de ellos; vikalpa-vasanāḥ — aquellos que niegan toda clase de dualidades; āhuḥ — declaran; ātmānam — el propio yo; ātmanaḥ — del yo; daivam — sobrehumano; anye — otros; apare — algún otro; karma — actividad; svabhāvam — naturaleza material; apare — muchas otras; prabhum — autoridades.

кечіт  —  дехто з них; вікалпа-васана̄х̣  —  котрі не визнають ніякої двоїстости; а̄хух̣  —  проголошують; а̄тма̄нам  —  самих; а̄тманах̣   —   себе; даівам   —   надприродні сили; анйе   —   інші; апаре  —  ще інші; карма  —  діяльність; свабга̄вам  —  матеріальна природа; апаре  —  численні інші; прабгум  —  авторитети.

Translation

Переклад

Algunos de los filósofos que niegan toda clase de dualidades, declaran que el propio yo es el responsable de la felicidad y la aflicción de uno. Otros dicen que unos poderes sobrehumanos son los responsables, mientras que otros más dicen que la actividad es la responsable, y los muy materialistas sostienen que la naturaleza es la causa última.

Деякі філософи взагалі відкидають двоїстість і проголошують, що особа сама відповідальна за свої щастя і нещастя. Інші кажуть, що відповідальність за все лежить на надприродних силах. Ще інші твердять, що причина всього    —     в діяльності як такій, а грубі матеріалісти обстоюють, що першопричиною всього є природа.

Purport

Коментар

SIGNIFICADO: Como se dijo antes, filósofos tales como Jaimini y sus seguidores establecen que la actividad fruitiva es la causa fundamental de toda aflicción y felicidad, y que incluso si hay una autoridad superior, algún poderoso Dios o dioses sobrehumanos, Él o ellos también se encuentran bajo la influencia de la actividad fruitiva, porque, según la acción de uno, ellos recompensan con el resultado. Ellos dicen que la acción no es independiente, ya que esta la lleva a cabo un ejecutor; por lo tanto, el propio ejecutor es la causa de su propia felicidad o aflicción. También en el Bhagavad-gītā (6.5) se confirma que la mente de uno, libre del afecto material, puede liberarnos de los sufrimientos de los tormentos materiales. De modo que, uno no debe enredarse en la materia con los afectos materiales de la mente. Es así como la propia mente de uno es amiga o enemiga en la felicidad o la aflicción materiales.

Філософи, як, наприклад, Джайміні та його послідовники, твердять, як вказано у вірші, що кармічна діяльність є корінною причиною і нещастя, і щастя, а вищий авторитет, певний надприродний Бог (чи боги), якщо Він таки існує, також кориться закону кармічної діяльности, тому що Бог (чи боги) винагороджує кожного відповідно до його дій. Ці філософи проголошують, що дії самої по собі не існує: дію неодмінно виконує хтось, а отже той, хто виконує дію, сам є причиною власних щастя та нещастя. У «Бгаґавад-ґіті» (6.5) також підтверджено, що звільнитись від матеріальних страждань та нещасть можна, якщо застосувати на це свій розум, очищений від прив’язаности до матеріального. Тож слід пильнувати, щоб прив’язаний до матеріального розум не був причиною нашого ув’язнення в матеріальному світі. Так, розум може бути або другом, або ворогом і причиною як щастя, так і нещастя.

Los sankhyaístas, que son materialistas y ateos, concluyen que la naturaleza material es la causa de todas las causas. Según ellos, las combinaciones de los elementos materiales son la causa de la felicidad y aflicción material, y la desintegración de la materia es la causa que libera de todos los tormentos materiales. Gautama y Kaṇāda declaran que la combinación de los átomos es la causa de todo, e impersonalistas tales como Aṣṭāvakra descubren que la refulgencia espiritual del Brahman es la causa de todas las causas. Pero en el Bhagavad-gītā, el propio Señor declara que Él es la fuente del Brahman impersonal, y, en consecuencia, Él, la Personalidad de Dios, es la causa fundamental de todas las causas. En la Brahma-saṁhitā también se confirma que el Señor Kṛṣṇa es la causa fundamental de todas las causas.

Атеїстичні послідовники школи санкг’я (матеріалісти) роблять висновок, що причиною всіх причин є матеріальна природа. Якщо вірити їм, причиною матеріальних щастя та нещастя є різні поєднання матеріальних елементів, а розпад матеріальних сполук приводить до звільнення від матеріальних страждань. Ґаутама і Канада за причину всього вважають поєднання атомів, а школа імперсоналістів, яких очолює Аштавакра, певні, що причиною всіх причин є духовне сяйво, Брахман. Однак у «Бгаґавад-ґіті» Сам Господь проголошує, що Він    —    джерело безособистісного Брахмана, а отже саме Він, Бог-Особа, є найвища причина всіх причин. Це підтверджує і «Брахма-самхіта», вказуючи, що Господь Крішна    —    найвища причина всіх причин.