Text 2
ВІРШ 2
Texto
Текст
tadā nāyāt tato ’rjunaḥ
dadarśa ghora-rūpāṇi
nimittāni kurūdvahaḥ
тада̄ на̄йа̄т тато ’рджунах̣
дадарш́а ґгора-рӯпа̄н̣і
німітта̄ні курӯдвагах̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
вйатіта̄х̣ — коли минуло; катічіт — кілька; ма̄са̄х̣ — місяців; тада̄ — доти; на а̄йа̄т — не повернувся; татах̣ — звідти; арджунах̣ — Арджуна; дадарш́а — помічав; ґгора — лиховісні; рӯпа̄н̣і — явища; німітта̄ні — різні причини; куру-удвахах̣ — Махараджа Юдгіштгіра.
Traducción
Переклад
Pasaron algunos meses y Arjuna no regresaba. Mahārāja Yudhiṣṭhira comenzó a observar ciertos presagios poco propicios, que eran de por sí alarmantes.
Минуло кілька місяців, але Арджуна не повертався. Тоді Махараджа Юдгіштгіра почав помічати всілякі лиховісні знаки, що самі по собі викликали страх.
Significado
Коментар
El Señor Śrī Kṛṣṇa, la Suprema Personalidad de Dios, es ad infinitum más poderoso que el muy poderoso sol del que tenemos experiencia. En el período que abarca una de Sus respiraciones, Él crea y aniquila millones y billones de soles. En el mundo material se considera que el sol es la fuente de toda la productividad y de la energía material, y solo gracias a él podemos obtener las cosas que necesitamos en la vida. Así pues, durante la estadía personal del Señor en la Tierra, todos los enseres necesarios para nuestra paz y prosperidad, especialmente la religión y el conocimiento, se exhibieron a plenitud por la presencia de Él, tal como en presencia del radiante sol hay un flujo total de luz. Mahārāja Yudhiṣṭhira observó algunas discrepancias en su reino, y a raíz de ello comenzó a sentirse muy preocupado por Arjuna, que estaba ausente desde hacía mucho; y, además, no había noticias de cómo estaba todo en Dvārakā. Él se imaginó que había ocurrido la desaparición del Señor Kṛṣṇa, pues de lo contrario no habría habido ninguna posibilidad de presagios alarmantes.
ПОЯСНЕННЯ: В Господі Шрі Крішні, Верховному Богові- Особі, все є ад инфинитум* Він потужніший від сонця, яке є найпотужнішим з усього, що ми знаємо: протягом одного Свого віддиху Господь створює й знищує мільйони та мільярди сонць. У матеріальному світі сонце вважають за причину всього сущого, за джерело всієї енерґії та всього потрібного для життя. Тому коли Господь був на Землі, завдяки Його присутності все, потрібне, щоб підтримувати мир та процвітання — насамперед релігія і знання, проявилося у всій повноті, як в присутності осяйного сонця все залите яскравим світлом. Коли Махараджа Юдгіштгіра постеріг, що в його царстві справи повернули на гірше, він почав непокоїтися за Арджуну, що був відсутній дуже довго, і ще при тому з Двараки давно не було ніяких звісток. У нього виникла підозра, що Господь Крішна пішов з цього світу, бо інакше лиховісні знаки не могли б з’явитись.
* ад инфинитум (лат.) — безмежне (прим. пер.).