Text 33
ВІРШ 33
Texto
Текст
tathāpi tasyāṅghri-yugaṁ navaṁ navam
pade pade kā virameta tat-padāc
calāpi yac chrīr na jahāti karhicit
татха̄пі тасйа̄н̇ґгрі-йуґам̇ навам̇ навам
паде паде ка̄ вірамета тат-пада̄ч
чала̄пи йач чхрір на джаха̄ті кархічіт
Palabra por palabra
Послівний переклад
yadi — aunque; api — ciertamente; asau — Él (el Señor Śrī Kṛṣṇa); pārśva-gataḥ — justo al lado; rahaḥ — gataḥ–exclusivamente solo; tathāpi — aun así; tasya — Su; aṅghri-yugam — los pies del Señor; navam navam — cada vez más nuevos; pade — paso; pade — en cada paso; kā — quien; virameta — puede estar desapegada; tat-padāt — de Sus pies; calāpi — moviéndose; yat — a quien; śrīḥ — la diosa de la fortuna; na — nunca; jahāti — abandona; karhicit — en ningún momento.
йаді — хоча; апі — певно; асау — Він (Господь Шрі Крішна); па̄рш́ва-ґатах̣ — завжди поруч; рахах̣-ґатах̣ — залишаючись насамоті ; татга̄пі — однак ; тасйа — Його ; ан̇ґгрі-йуґам— стопи Господа; навам навам — щораз новіші; паде — крок; паде — на кожному ; ка̄ — хто ; вірамета — зможе відійти; тат-пада̄т — від Його стіп; чала̄пі — непосидюча; йат — кого; ш́ріх̣ — богиня процвітання; на — ніколи; джаха̄ті — покидає; кархічіт — хоч коли.
Traducción
Переклад
Si bien el Señor Śrī Kṛṣṇa estaba constantemente a su lado, así como también exclusivamente a solas con ellas, los pies de Él les parecían cada vez más nuevos. La diosa de la fortuna, aunque siempre inquieta y en movimiento por naturaleza, no pudo abandonar los pies del Señor. ¿Qué mujer puede, entonces, desapegarse de esos pies, una vez que se ha refugiado en ellos?
Хоча Господь Шрі Крішна завжди був поруч із Своїми дружинами, залишаючись з ними й насамоті, Його стопи вабили їх щоразу з новою силою. Богиня процвітання з природи непосидюча й невгамовна, але й вона була нездатна піти від стіп Господа. То хіба існує жінка, яка, прийнявши притулок Його стіп, змогла б їх покинути?
Significado
Коментар
Los seres vivientes condicionados siempre están buscando el favor de la diosa de la fortuna, aunque, por naturaleza, ella se está moviendo de un lugar a otro. En el mundo material nadie es afortunado permanentemente, por muy astuto que sea. Ha habido muchísimos imperios grandes en diferentes lugares del mundo, ha habido muchísimos reyes poderosos por todas partes del mundo, y ha habido muchísimos hombres afortunados, pero todos ellos han sido liquidados gradualmente. Esa es la ley de la naturaleza material. Sin embargo, en el ámbito espiritual es diferente. De acuerdo con la Brahma-saṁhitā, al Señor lo sirven muy respetuosamente cientos y miles de diosas de la fortuna. Además, ellas siempre están con Él en un lugar solitario. Pero, aun así, la compañía del Señor es cada vez tan novedosa e inspiradora, que ellas no pueden abandonarlo ni por un momento, pese a que son muy inquietas por naturaleza y se andan moviendo de un lado a otro. La relación espiritual con el Señor es tan vivificante e ingeniosa, que nadie puede dejar la compañía del Señor una vez que se ha refugiado en Él.
Зумовлені істоти завжди шукають ласки богині процвітання, дарма що та за своєю природою ніколи не затримується надовго на одному місці. В матеріальному світі немає людини, що була б завжди щаслива, хоч би яка спритна вона була. Стільки існувало в різних частинах світу великих імперій, стільки жило могутніх царів, стільки було щасливих людей, але з плином часу всі пішли у небуття. Це — закон матеріальної природи. Однак на духовному рівні все інакше. У «Брахма-самхіті» сказано, що Господу якнайшанобливіше слугують сотні й тисячі богинь процвітання. Вони завжди мають також і змогу залишатися з Господом насамоті. Однак товариство Господа завжди сповнене такої захопливої новизни, що вони нездатні покинути Його і на хвилю, дарма що з природи непосидючі й не затримуються довго на одному місці. Духовні стосунки з Господом дають такі натхнення й силу, що той, хто знайшов у Нього притулок, вже не на силі покинути Його товариства.
Los seres vivientes son, por constitución, de naturaleza femenina. El varón o disfrutador es el Señor, y todas las manifestaciones de Sus diferentes potencias son femeninas por naturaleza. En el Bhagavad-gītā, a los seres vivientes se les designa como parā prakṛti, o la potencia superior. Los elementos materiales son aparā prakṛti, o potencia inferior. Dichas potencias siempre se emplean para la satisfacción del empleador, o el disfrutador. El propio Señor es el disfrutador supremo, como se declara en el Bhagavad-gītā (5.29). Por lo tanto, cuando las potencias se ocupan directamente en el servicio del Señor, reviven sus cualidades naturales, y de ese modo no hay disparidad en la relación del potente y la potencia.
Живі істоти відначально належать до жіночого начала. Чоловік, чи той, хто насолоджується, — це Господь, а всі проявлення Його різноманітних енерґій належать до жіночого начала. За визначенням «Бгаґавад-ґіти» живі істоти є пара пракріті, тобто вища енерґія, а матеріальні елементи — то апара пракріті, нижча енерґія. Обидві енерґії завжди служать для задоволення володаря, тобто того, хто насолоджується. Верховний, що насолоджується, — це Сам Господь, — сказано у «Бгаґавад-ґіті» (5.29). Тому коли енерґії безпосередньо служать Господеві, вони набувають свого відначального забарвлення, і тоді в стосунках між владцею енерґії та енерґією немає дисгармонії.
Por lo general, la gente que se dedica a servir está buscando siempre algún puesto en el gobierno o con el supremo disfrutador del Estado. Puesto que el Señor es el disfrutador supremo de todo, dentro o fuera del universo, estar empleado por Él constituye la felicidad. Una vez que se está dedicado al servicio gubernamental supremo —el servicio del Señor—, ningún ser viviente desea ser revelado de la ocupación. La perfección máxima de la vida humana consiste en buscar algún empleo en el servicio supremo, en el servicio del Señor. Eso lo volverá a uno sumamente feliz. No es necesario buscar a la inquieta diosa de la fortuna sin la relación con el Señor.
Здебільшого люди, що йдуть служити, прагнуть якоїсь посади в уряді, тобто на службі у найвищої особи, що насолоджується державою. А Господь є верховний, що насолоджується всім у всесвіті та за його межами, і тому щастя полягає в тому, щоб служити Йому. Якщо жива істота дістає можливість виконувати найвищу службу — служити в уряді Господа, вона вже ніколи не захоче покинути цієї служби. І тому найвищою досконалістю людського життя є шукати собі заняття у сфері найвищого служіння, служіння Господеві. Це зробить людину надзвичайно щасливою. А шукати ласки невпосидючої богині процвітання поза зв’язком з Господом — справа марна.