Text 3
ВІРШ 3
Texto
Текст
jagad-bhaya-bhayāvaham
pratyudyayuḥ prajāḥ sarvā
bhartṛ-darśana-lālasāḥ
джаґад-бгайа-бгайа̄вахам
пратйудйайух̣ праджа̄х̣ сарва̄
бгартр̣-дарш́ана-ла̄ласа̄х̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
tam — ese; upaśrutya — habiendo llegado a oír; ninadam — sonido; jagat-bhaya — el temor de la existencia material; bhaya-āvaham — el principio amenazador; prati — hacia; udyayuḥ — se dirigieron rápidamente; prajāḥ — los ciudadanos; sarvāḥ — todos; bhartṛ — el protector; darśana — audiencia; lālasāḥ — habiendo deseado así.
там—це; упаш́рутйа—почувши; нінадам—звук; джаґат- бгайа — страх матеріального існування; бгайа-а̄вахам — загрозливий чинник ; праті — до ; удйайух̣ — кинулись ; праджа̄х̣— жителі міста; сарва̄х̣ — усі; бгартр̣ — захисника; дарш́ана — побачити; ла̄ласа̄х̣ — прагнучи.
Traducción
Переклад
Los ciudadanos de Dvārakā, al oír ese sonido que en el mundo material amenaza al temor personificado, comenzaron a correr hacia el Señor rápidamente, tan solo para tener una muy anhelada audiencia con Él, quien es el protector de todos los devotos.
Почувши звук, якого боїться саме уособлення страху у матеріальному світі, жителі Двараки побігли Господу назустріч, щоб побачити Його, захисника усіх відданих, кого так довго ждали.
Significado
Коментар
Como ya se explicó, los ciudadanos de Dvārakā que vivían en la época en que el Señor Kṛṣṇa se encontraba presente, eran todos almas liberadas que descendieron allí junto a Él como parte de Su séquito. Todos estaban muy ansiosos de tener una audiencia con el Señor, si bien debido al contacto espiritual nunca se habían separado de Él. Así como las gopīs de Vṛndāvana solían pensar en Kṛṣṇa mientras Él se hallaba fuera de la aldea cuidando las vacas, así mismo todos los ciudadanos de Dvārakā se sumergían en pensamientos acerca del Señor, mientras Él se hallaba fuera de Dvārakā asistiendo a la batalla de Kurukṣetra. Un distinguido escritor de ficción de Bengala concluyó que el Kṛṣṇa de Vṛndāvana, el de Mathurā y el de Dvārakā eran personalidades diferentes. Desde el punto de vista histórico no hay nada de cierto en esa conclusión. El Kṛṣṇa de Kurukṣetra y el Kṛṣṇa de Dvārakā son una misma y única personalidad.
Вже сказано, що всі, хто жив у Двараці за присутности в ній Господа Крішни, були звільнені душі, і вони зійшли на Землю разом з Господом як Його почет. Мавши міцний духовний зв’язок з Господом, вони ніколи з Ним не розлучалися, а проте всім нетерпілося побачити Його. Ґопі Вріндавани, коли Крішна йшов пасти корови, весь час думали про Нього, і так само безнастанно думали про Крішну жителі Двараки, коли Він залишив її, щоб бути на полі битви Курукшетра. Певний відомий бенґальський письменник висунув теорію, що Крішна у Вріндавані — це одна особистість, у Матгурі — інша, а у Двараці — ще інша. Але ця теорія не узгоджується з фактами, які свідчать, що Крішна на Курукшетрі та Крішна у Двараці — це одна й та сама особистість.
Los ciudadanos de Dvārakā se hallaban, pues, en un estado de melancolía, a causa de que el Señor se encontraba ausente de la trascendental ciudad, de la misma manera en que nosotros nos ponemos melancólicos de noche ante la ausencia del sol. El sonido con que el Señor Kṛṣṇa se anunció, fue algo así como el anuncio de la salida del sol por la mañana. De manera que con la salida del sol Kṛṣṇa todos los ciudadanos de Dvārakā se despertaron de un estado de sopor, y todos se apresuraron hacia Él, solo para tener una audiencia. Los devotos del Señor no reconocen a nadie más como protector.
Коли Господа не було в Його трансцендентному місті, дварачани сумували за Ним, як сумують вночі за сонцем. Тож звук, що ним Господь Крішна оповістив Свій приїзд, був наче вісник ранкової зорі. Сонце Крішни піднялося з-за виднокраю, і всі жителі Двараки наче прокинулися відо сну і, прагнувши Його побачити, чимдуж кинулися Йому назустріч. Для відданих Господа є тільки один захисник — Господь.
Ese sonido del Señor es idéntico a Él, como hemos tratado de explicar por medio de la posición no dual del Señor. La existencia material de nuestra condición actual está llena de temor. De los cuatro problemas de la existencia material —es decir, la comida, el techo, el temor y la pareja—, el problema del temor nos ocasiona más dificultades que los otros. Siempre estamos temerosos, porque ignoramos cual será el siguiente problema. Toda la existencia material está llena de problemas, y, en consecuencia, el problema del temor siempre se destaca. Ello se debe a nuestra asociación con la energía ilusoria del Señor, conocida como māyā o energía externa. Sin embargo, todo el temor se disipa en cuanto aparece el sonido del Señor, representado por Su santo nombre, tal como lo entonaba el Señor Śrī Caitanya Mahāprabhu en las siguientes dieciséis palabras:
Як ми вже старалися пояснити, становище Господа недвоїсте, а тому звук, що пов’язаний з Господом, тотожний Йому Самому. Наше теперішнє матеріальне існування сповнене страху. З чотирьох проблем матеріального існування, а саме проблем їжі, притулку, страху та парування, найбільше нас турбує страх. Ми завжди сповнені страху, не знаючи, які біди нас чекають. Існування у матеріальному світі сповнене нещасть, і тому проблема страху завжди найзначніша. Причиною цього є наш зв’язок з ілюзорною енерґією Господа майею, чи зовнішньою енерґією, однак страх безслідно гине, щойно залунає звук, що пов’язаний з Господом і представлений через Його святе ім’я — шістнадцять слів, які повторював Господь Чайтан’я:
Hare Rāma, Hare Rāma, Rāma Rāma, Hare Hare
Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе
Podemos aprovechar estos sonidos y quedar libres de todos los amenazadores problemas de la existencia material.
Слухаючи ці звуки, ми зможемо остаточно звільнитися від страху перед проблемами матеріального існування.